3.09.Інтонація звертання

Звертання на початку речення наголошене і вимовляється низьким спадним тоном.

3.10. Редукція голосних

Голосні звуки в основному лише під наголосом вимовляються чітко. В ненаголошеній позиції голосні майже завжди редукуються (послаблюються).

Розрізняють часткову і повну редукцію. Наслідком часткової редукції може бути зміна якості голосного: and [ӕnd - ənd], at [ӕt - ət]; скорочення довготи голосного: he [hi: - hı], we [wi: - wı].

Ось чому ненаголошені елементи англійського речення (артиклі, прийменники, сполучники тощо) в емоційно незабарвленому, особливо в швидкому мовленні, вживаються в слабкій (редукованій) формі. В сильній формі вони вживаються лише тоді, коли необхідно їх виділити серед інших слів речення, наголосити на них.

Результатом повної редукції є випадання голосного. Ненаголошені голосні після наголошеного голосного перед І, m, п майже завжди випадають: lesson [ꞌlesn], open ['oʋpn], seven [ꞌsevn], pencil ['pensl].

Питання для самоконтролю

• Яким тоном вимовляється звертання на початку речення?

• Яким тоном вимовляється звертання в середині (в кінці) речення?

• Що таке редукція голосних?

• Які є види редукції?

• Наведіть приклади часткової (повної) редукції.

Пояснення до тексту з граматики

3.11.Відмінювання дієслів у теперішньому (неозначеному) часі

Англійські дієслова мають лише в 3-й особі однини особові закінчення -s або -es. В усіх останніх особах однини і множини дієслова закінчень не мають: I read (write, speak). Не reads (writes, speaks).

Особове закінчення -s вимовляється за загальними правилами (3.07-12,13).

Якщо дієслова закінчуються на -о, то в 3-й особі однини воно має закінчення -s, яке вимовляється [z ].

I go to my desk. He goes [goʋz] to his desk.

Дієслова, що закінчуються на свистячі або шиплячі звуки (-s, -ss, -sh, -ch, -х) у 3-й особі однини мають закінчення -es, яке вимовляється [ız].

She dresses [ꞌdresiz] well (dress—одягатися).

У дієслів, що закінчуються на -у з попередньою приголосною, у 3-й особі однини у замінюється буквою і і додається особове закінчення -es.

Не tries [traız] to write well. Він старається гарно писати.

Якщо кінцевому -у передує голосна, додається лише особове закінчення -s. Не plays [pleız] well.

Питання для самоконтролю

• Які особові закінчення мають англійські дієслова?

• Які особові закінчення мають дієслова, що закінчуються на -о, на свистячі або шиплячі звуки?

• Які особові закінчення мають дієслова, що закінчуються на -у?

• Як вимовляються закінчення дієслів у 3-й особі однини?

SECTION 4

Фонетика: 4.01—07. Фонеми [ɔ:], [ŋ], [aʋ], [θ —ð], [j], [˄], [ʃ]. 4.08. Правила читання or, ore, oor, oar, ng, nk, ou, ow, th, x, ai, ay, u, sh, о (перед m, n, v, th), ck, y.

4.09. Мелодика привітання. 4.10. Мелодика розповідного речення (заперечна форма). 4.11. Поняття про висхідні тони. 4.12. Мелодика питального речення (загальне запитання). 4.13.Асиміляція.

Г р а м а т и к а: 4.14. Означений артикль. 4.15. Заперечна форма дієслова у теперішньому часі, 4.16. Питальна форма дієслова (загальне запитання) у теперішньому часі.

ХАРАКТЕРИСТИКА ФОНЕМ

4.01. Фонема [ɔ:] — лабіалізований довгий напружений голосний глибокого заднього ряду низького піднесення вузької різновидності. При вимовлянні [ɔ:] язик відтягнутий назад більше, ніж при українському [о], губи округлені, але майже не випнуті.

Потренуйтесь у вимовлянні звука [ɔ:], стежачи за тим, щоб він був достатньо довгим і щоб губи при вимові його майже не випинались.

4.02. Фонема [ŋ] — задньоязичний зімкнено-прохідний сонант. В українській мові подібного звука немає. При вимовлянні [ ŋ]язик відсунутий назад, задня спинка його піднесена до м’якого піднебіння і змикається з ним, утворюючи повну перепону. Повітря проходить через носову порожнину, тому [ŋ] має носове забарвлення.

Кінчик язика — біля передніх нижніх зубів. Звук ŋ одержимо також, якщо спробуємо вимовити [т] з опущеною нижньoю щелепою, не змикаючи губ.

Потренуйтесь у вимовлянні звука [ŋ], стежачи за тим, щоб нижня щелепа була достатньо опущена, кінчик язика не відривався від нижніх зубів, задня спинка язика змикалася з м’яким піднебінням.

4.03.Фонема [aʋ] —дифтонг, ядром якого є звук [aʋ] переднього ряду низького піднесення. Плавний перехід здійснюється до гланда [ʋ], але [ʋ] не дістає чіткої артикуляції, тому що звучить дуже коротко. При вимовлянні дифтонга [aʋ] губи не випинаються, язик біля нижніх зубів.

4.04.Фонеми [θ] і [ð] передньоязичні міжзубні апікальні щілинні шумні приголосні, [θ] — глуха, [ð] — дзвінка.

В українській мові подібних звуків немає. При вимовлянні [θ] і [ð] кінчик язика підводиться близько до передніх верхніх різців, майже торкаючись їх, або знаходиться між передніми верхніми й нижніми зубами так, що між кінчиком язика й верхніми різцями утворюється вузька плоска щілина, через яку проходить повітря, утворюючи глухий звук [θ]. Якщо додамо голос — одержимо звук [ð].

Потренуйтесь у вимовлянні звуків [θ] і [ð], стежачи за тим, щоб звук [θ] не уподібнювався до звуків української мови [с] і [ф], a [ð] не звучав як [т] чи [дІ.

4.05.Фонема [j] середньоязичний щілинний серединний сонант. Англійський звук [j] менше йотований, ніж українське [й], тому що при вимовлянні його середня спинка язика піднесена до твердого піднебіння менше, ніж при [й]. Губи трохи розведені або нейтральні, кінчик язика опущений. Звук [j] дуже короткий, завжди стоїть перед голосною, а тому органи мовлення ще при вимовлянні його уже займають положення для наступного голосного.

Потренуйтесь у вимовлянні звука [j], стежачи за тим, щоб він був достатньо коротким.

4.06. Фонема [˄] — нелабіалізозаний короткий ненапружений голосний заднього просунутого вперед ряду середнього піднесення широкої різновидності.

При вимовлянні звука [˄] задня спинка язика піднесена до твердого піднебіння, кінчик язика відтягнутий від передніх зубів, губи нейтральні.

Звук [˄] дуже короткий, подібний до російського [а], що передається буквою о в переднаголошеному складі: окно [акн'о], Москва [маск'ва].

4.07.Фонема [ʃ] — передньоязичний альвеолярний фрикативний глухий приголосний.

При вимовлянні звука [ʃ] кінчик і передня спинка язика наближаються до альвеол, утворюючи звуження, через яке з шумом проходить повітря. Чуємо шиплячий звук, подібний до українського [ш]. Але середня спинка язика при вимовлянні [ʃ] підноситься до твердого піднебіння більше, ніж при українському [ш], тому [ʃ] звучить значно м’якше, ніж українське [ш]. Губи ледве помітно випинаються, утворюючи овальный отвір.

За звучанням звук [ʃ] подібний до українського палаталізованого [ш] перед [і] у слові шість [‘ш'i'ст']

Потренуйтесь у вимовлянні звука [ʃ], дотримуючись характерних для нього рис.