1.2Запровадження комуністичного неПу

• Економіка УСРР знаходиться у зруйнованому стані. Випуск промислової продукції становить лише 10 % від довоєнного обсягу.

• Сільське господарство також зруйновано. Посівні площі скоротилися в 1,5 рази, відбулося різке падіння врожаїв. Починається голод.

• Зростає невдоволення політикою уряду, спалахують повстання.

• Починається реалізація плану ГОЕЛРО. В ньому передбачено будівництво електростанцій, заводів на теренах України. План ГОЕЛРО потребує надмірних матеріальних витрат.

На X з'їзді РКП(б), який відбувся в березні 1921 p., В.Ленін оцінив внутрішній стан РРФСР як катаст­рофічний. Аби виправити становище, що склалося в країні, була запропонована і схвалена постано­ва "Про заміну продрозверстки натуральним податком". Це рішення започаткувало нову економічну політику (неп), яку більшовики запроваджуватимуть у 1921-1928 рр.

Сутність нової економічної політики (непу)

• Скасування воєнного комунізму.

• Введення замість продрозверстки натурального податку.

• Відновлення товарно-грошових відносин.

• Відновлення підприємницької діяльності, повернення підприємств колишнім власникам.

• Припинення насильницького об'єднання селян у колгоспи, радгоспи, комуни.

• Розвиток усіх видів кооперації.

• Скасування заборони на оренду землі і залучення найманих сіль госппрацівників.

Нова економічна політика була сприйнята багатьма керівниками різних рівнів, а також рядовими бі­льшовиками як відступ від мети — суспільства

загальної рівності, як зраду ідеалів, за які точилася жорстока боротьба у громадянській війні.

В.Ленін в своїх виступах роз'яснював це протиріччя. Ось декілька цитат з виступів вождя більшови­ків:

"Неп ми провадимо всерйоз і надовго, але, зрозуміло... не назавжди".

"З Росії непманської буде Росія соціалістична".

"Неп — вимушений захід, викликаний нашим станом злиднів і розорення...".

1. Особливості проведення непу в Україні

• В українських селах неп було введено пізніше, аніж в Росії, — наприкінці 1921 р. — на початку 1922 р.

• Введення непу в сільському господарстві України співпало з голодомором 1922 p., що відсунув нормалізацію становища в селах ще на рік-півтора.

• Продподаток в Україні був вище, аніж в Росії і стягувався примусово, часто за допомогою війсь­кових підрозділів.

Особливості непу в Україні були пов'язані з прагненням радянського керівництва якнайдовше корис­туватися продовольчими ресурсами республіки без істотних обмежень.

В цілому неп позитивно вплинув на стан економіки: почали працювати заводи; була скасована карт­кова система; відновлено грошовий обіг; крамниці почали сповнюватися промисловими і сільського­сподарськими товарами. Нарешті зріс матеріальний рівень життя населення.

В грудні 1922 р. було завершено підготовчу роботу по створенню Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 30 грудня 1922 р. в Москві відбувся І з'їзд Рад СРСР. В ньому взяли участь делегації Ро­сійської, Української, Білоруської та Закавказької радянських республік. З'їзд затвердив Декларацію про утворення Союзу РСР і Союзний договір. Було обрано Центральний Виконавчий Комітет СРСР; його очолили 4 співголови (від України — Г.Петровський). В 1924 р. була прийнята Конституція СРСР, в 1925 р. — Конституція УСРР

Перша половина XX ст. Впровадження нової економічної політики (НЕПу) не дало бажаних результатів. На теренах пд., цент. та сх. України, а саме у Дніпропетровській(тодішній Катеринославській), Донецькій, Запорізькій, Одеській, Миколаївській областях та на пд. Харківської наприкінці 1921 року почався голод. Цьому сприяло кілька факторів: -політика „воєнного комунізму”; -примусове вилучення радянською владою хліба; -руйнування сільського господарства в період Першої світової війни, а відповідно, падіння товарності с/г; -незацікавлення селян у збільшенні посівних площ; -неврожай, породжений страшною посухою; -підвищення норм хлібозаготівлі. Селянин був не в змозі прогодувати себе і свою сім’ю . Урожай 1921 року не задовольняв навіть прожиткового мінімуму, а будь-які харчі вилучалися радянською владою. Голодувало близько 4 – 7 млн. осіб, що становило 25 % від усього населення України. Голод супроводжувався епідеміями холери, тифу та віспи. І у той час, коли український народ гинув, СРСР „милостиво” надавав допомогу голодуючим біженцям з Поволжя, Уралу, Казахстану. При Всеукраїнському центральному виконавчому комітеті (ВУЦВК) була створена Центральна комісія для допомоги голодним . При цьому хліб з України вивозився у РСФРР, як і раніше. Партійна влада в республіці слухняно виконувала вказівки центру, а, щоб провести закупівлі зерна за кордоном, радянський уряд конфісковував церковні цінності. Факт голоду замовчувався; райони, охоплені ним, були оточені військами, проте в той самий час влада надавала селянам посівний матеріал і техніку, також уряд УРСР підписав угоду з Американською адміністрацією допомоги (АРА), яка разом з іншими міжнародними організаціями (Крайовий комітет допомоги голодній Україні у Львові, комітети у Відні, Берліні, Празі, єврейська організація „Джойнт”, Червоний Хрест Чехословаччини) надавала допомогу жертвам голоду. Продукти і медикаменти, надіслані АРА, врятували життя сотень тисяч українців, але гуманітарна допомога не завжди надходила до місць призначення. Влада будь-якими способами блокувала витік інформації і твердила, що голод лише в Росії, а в Україні – неврожай. Зерно й надалі транспортувалося з республіки, смерті не припинялись. За січень1923 року з УСРР в сусідні республіки було вивезено біля 9 млн. пудів хліба. Радянський уряд рятував голодуючих з Поволжя, розправляючись голодом з населенням України. Хороший врожай 1923 року допоміг побороти голод, але за період 1921-1923 років він забрав понад 1, 5 – 2 млн. людських життів. Загальні демографічні втрати на той час складали біля 5 млн. осіб. Народ втратив значну кількість людей, але все ж вижив. Вижив для чого? Невже для того, щоб пережити щось подібне, але набагато страшніше і трагічніше для нього самого, – голодомор 1932-1933 років?!