Основні променеві ознаки патології цнс.

Рентгенологічна семіотика захворювань головного мозку.

Патологічні процеси в головному мозку на безконтрастних краніограмах проявляються у вигляді внутрішньочерепних звапнувань та різних змін кісток склепіння і основи черепа.

Внутрішньочерепні звапнування на рентгенограмах визначаються у вигляді тіней підвищеної інтенсивності, різних форм і розмірів. Звапнування нормальних анатомічних утворів (шишкоподібної залози, судинних сплетінь шлуночків мозку, твердої мозкової оболонки) мають безсимптомний перебіг і можуть виявлятися випадково. Патологічні звапнування мозку та його оболонок мають різну локалізацію, форму, розміри і роз­поділяються на дві групи:

• звапнування пухлин (краніофарингіоми, менінгіоми);

• звапнування непухлинних утворів (постзапальні та посттравматичні ураження, туберкульоз, паразитарні захворювання, атеросклеротичні зміни судин головного мозку).

Гіперостоз - стовщення кісток черепа внаслідок посиленого періостального утворення кісткової речовини - розпізнається на оглядових рентгенограмах. Розповсюджений гіперостоз охоплює склепіння або основу черепа, локальний - характерний для менінгіом.

Стоншення кісток склепіння черепа встановлюється на рентгенограмі у боковій проекції шляхом вимірювання відстані між зовнішньою і внутрішньою пластинками. Тотальне стоншення цих кісток спостерігається при внутрішньочерепній гіпертензії, локальне - як наслідок пухлин мозку, гематом.

Розширення швів черепа спостерігається при гідроцефалії та внутрішньочерепних пухлинах у осіб молодше 20 років, спричиняється посиленим тиском мозкової речовини.

Посилення пальцьових втиснень свідчить про внутрішньочерепну гіпертензію і зустрічається при пухлинах мозку та внутрішній гідроцефалії.

Зміни розмірів турецького сідла розпізнаються на оглядових краніограмах у боковій проекції, прицільних рентгенограмах і томограмах. Збільшення цих розмірів є наслідком новоутворень гіпофіза та розташованих поряд з ним пухлин мозку.

Комп'ютерно-томографічна діагностика спирається на оцінку прямих та непрямих ознак патологічних змін головного мозку. До прямих симптомів належать зміни щільності речовини мозку порівняно з нормою. Вони визначаються візуально та шляхом вимірювання коефіцієнтів поглинання. Підвищення цих коефіцієнтів відносно нормальних значень щільності сірої та білої речовини мозку є характерним для гострого періоду крововиливів у мозок, а також пухлин, які походять з мозкових оболонок та ін. Зниження щільності мозкової речовини спостерігається на певних стадіях розвитку енцефалітів, при розсіяному склерозі, церебральних кістах, деяких пухлинах тощо. Відсутність змін щільності, незважаючи на виражені клінічні прояви ураження головного мозку, констатується за деяких первинних та метастатичних пухлин, субдуральних гематом через 2-3 тижні від початку захворювання. Наявність у зоні патологічних змін водночас високих, низьких та нормальних значень коефіцієнтів поглинання, зустрічається при геморагічних інфарктах та окремих видах первинних пухлин мозку.

До непрямих симптомів патологічних змін у ньому відносять різні види дислокації та деформації мозкових структур та лікворної системи, а також зміни розмірів шлуночків, борозен півкуль головного мозку і мозочка.

Променева семіотика захворювань головного мозку.

Внутрішньочерепні патологічні процеси в УЗ, КТ і МРТ-зображенні можуть проявлятись прямими і непрямими ознаками. До прямих ознак відносять зміни ехогенності (УЗ), оптичної щільності (КТ) та протонної щільності (МРТ) патологічних утворів відносно нормальних мозкових структур. Як непрямі ознаки розглядають: атрофію й набряк мозку, зміни лікворної системи та зміщення анатомічних структур (дислокаційний синдром).

Підвищена ехогенність характерна для згортків крові, інфаркту, некрозу, набряку мозку, пухлини, звапнень патологічних утворів. Ехогенність знижується у разі скупчення рідини та розвитку кістозних утворів (псевдокісти).

Підвищення оптичної щільності спостерігається у разі свіжого крововиливу, звапнення анатомічних та патологічних утворів (аневризма, паразитарна кіста, пухлина). Зниження оптичної щільності характерне для більшості рідинних утворів (кісти), ішемічних інфарктів, застарілих гематом, певних стадій розвитку енцефалітів, деяких пухлин, розсіяного склерозу.

Підвищення сили МР сигналу спостерігається у рідинних утворах (кісти), при набряках (Т2), в жировій тканині, крововиливах у хронічну фазу.

Зниження сили МР сигналу характерне для ділянок звапнень, судин зі швидким плином крові.