
- •2.Методика проведення антропометричних вимірів
- •3.Алгоритм дій при наданні невідкладної допомоги при гіпертермії у дітей, «біла» гіпертермія.
- •1.Анатомо-фізіологічні особливості та ознаки порушення функції ендокринних залоз у дітей
- •3.Разведение антибиотиков
- •1.Характеристика і ознаки недоношеної дитини
- •1.Оцінка новонародженого за шкалою Апгар
- •2.Методика введення антитоксичної протидифтерійної сироватки.
- •2.Календар щеплень
- •3.Техніка виконання внутрішньовенної ін’єкції
- •1. Афо кровотворної системи у дітей
- •1.Афо легень
- •2.Рахіт: діагностика, лікування та профілактика
- •3.Визначення цукру (глюкози)
- •2.Догляд за дитиною з нейротоксикозом
- •3.Техніка та проведення вакцинації та ревакцінації бцж
- •3 Форми ревматизму
- •2.Невідкладна допомога при гіпертермії у дітей
- •3.Ранковий туалет.
- •1.Дизентерія
- •2.Меню для дитини 5 міс.
- •3.Дітям люмбальная пункція призначається при:
- •2.Клінічна картина, класифікація та діагностичні критерії
- •3.Омфаліт
- •1.Штучне вигодовування.
- •2.Збирання калу для копрологічного дослідження
- •3.Контрольне зважування
- •4.Гострий стенозуючий ларингіт
- •1.Клінічна картина аскаридозу
- •2. Профілактика інфекційних захворювань
- •1.Афо шкіри
- •3.Очисні клізми
- •1.Клініка асфіксії новонародженого
- •3.Промивання ротової порожнини
- •1.Скарлатина
- •2.Лікувальні інгаляції дітям при нежиті і кашлю
- •1. Анатомічно-фізіологічні особливості нервової системи в дітей раннього віку
- •2.Ін’єкції інсуліну короткої дії робляться зазвичай для того щоб швидко знизити рівень глюкози в крові. Його доза залежить від:
- •3.Догляд за шкірою
- •4.Ексудативно-катаральний діатез
- •1. Анатомо-фізіологічні особливості органів кровообігу та серцево-судинної системи
1.Дизентерія
- Гостре інфекційне захворювання, яке характеризується явищами загальної інтоксикації і враженням переважно слизової оболонки товстого кишківника.
Етіологія.
Збудники-група мікроорганізмів роду Shigella — Shigella Зонне, Флекснера та ін. (понад 50 серологічних різновидів). В нашій країні захворювання внкликаеться переважно шигелами Зонне,але в останні роки збільшилась кількість хворих, у яких дизентерія викликана шигелами Флекснера.
Епідеміологія
.Джерело інфекції-хворі маніфестними, стертими, субклінічними, інапарантними затяжними та хронічними формами захворювання, а також реконвалесценти. Шляхи передачі-контактно-побутовий, водний, харчовий (ведучий) . На дизентерію частіше хворіють діти у віці від 2 до 7 років. Імунітет після перенесеного захворювання типоспецифічний, нестійкий (декілька місяців) . Велике значення має місцевий імунітет .
Клініка..
Основні симптоми дизентерії-загальна інтоксикація, біль в животі, частий рідкий стілець з домішками слизу та крові, тенезми. Розрізняють легку, середньої важкості та важку форми шигельозу. Критеріями важкості є симптоми загальної інтоксикації (висока температура, блювота, психомоторне збудження, серцево-судинні розлади, інколи судоми) і зміни з боку кишківника (частота і характер стільця, біль у животі, наявність патологічних домішок). Характерна особливість сучасної дизентерії-збільшення кількості легких та стертих форм . Діагностика в таких випадках базується переважно на оцінці мікросимптомів, що вказують на колітичний характер стільця . При об ‘ єктивному огляді відмічається болючість по ходу товстої кишки, спазм сигмовидної кишки, послаблення зовнішнього сфінктера . У дітей першого року Яжиття слід звертати увагу на порушення апетиту, зригування, блювоту, еквіваленти тенезмів, зіяння ануса, в оремих порціях калу наявність слизу та крові.
Діагноз
. Клінічна діагностика дизентерії часто утруднена, так як інші ГКІ можуть проявлятись симптомами дістального коліту. В зв ‘ язку з цим заключний діагноз дизентерії ставиться з урахуванням лабораторних методів дослідження . В копрограмі- слиз, лейкоцити, еритроцити . При дотримуванні всіх правил забору, збереження, посіву матеріалу шигели у випорожненнях виділяються у 60-70% хворих . Слід враховувати епідеміологічний анамнез . Для серологічної діагностики використовують РНГА, РПГА, РА . Застосовують експрес-методи- люмінісцентних антитіл, реакцію вугільної агломерації (РВА). Ректороманоскопія у дітей не знайшла широкого застосування .
Сальмонельози
Велика група ГКІ, які перебігають як гастроентероколіт, рідше у вигляді тифоподібних та септичних форм. Етіологія . Збудник-велика група сальмонел ( нараховують більше 2000 сероварів ) .
Епідеміологія .
Джерело інфекції- тварини (свині, корови, коти, собаки та інші ), людина. В епідеміологічному відношенні найбільш небезпечними є носії: в переважній більшості це діти до двох років життя. Інфекція передаеться харчовим шляхом . У дітей раннього віку переважає контактний шлях . Імунітет нетривалий (5-6 місяців) . Клініка . Інкубаційний період від декількох годин (при харчовому інфікуванні) до 5-7 діб (контактний шлях). Як самостійну нозологічну одиницю виділяють шпитальний сальмонельоз. Діапазон клінічних проявів сальмонельозу є доволі широким- від бактеріоносійства і легких форм до значних важких порушень з розвитком генералізованих форм і септичних ускладнень. Початок захворювання гострий. Температурна крива характеризуеться швидким підйомом (іноді до високих цифр). Для дітей першого року життя характерною є клініка гастроентероколіту та ентероколіту. Стілець уже з перших днів захворювання зі значною кількістю патологічних домішок, зелені, слизу, крові, смердючий. Язик обкладений, живіт здутий, відмічаеться болючість у правій здохвинній ділянці, збільшення печінки. У частини дітей можливий розвиток токсикозу з ексикозом. Клінічні прояви можуть утримуватись протягом 1,5-2 тижнів. У дітей старшого віку захворювіння частіше перебігає у формі гастриту, гастроентериту, ентериту.Септична форма зустрічаеться переважно у дітей раннього віку, недоношених, ослаблених. Сальмонельозне бактеріоносійство у дітей спостерігаеться рідше в порівнянні з дорослими.
Ускладнення сальмонельозу: інфекційно-токсичний шок, гостра печінкова недостатність, ДВЗ-синдром, пневмонії, отити, інфекції сечовидільних шляхів.Лікування гострих кишкових інфекцій Терапія ГКІ у дітей має 4 складових: дієтотерапія, регідратаційна терапія, антибактерійна терапія та допоміжна терапія (ентеросорбенти, пробіотики).
Симптомы колиэнтерита.
Заболеванию свойственны все основные признаки, встречающиеся при других кишечных инфекциях. Отсутствие аппетита, рвота и очень частые, водянистые испражнения цвета охры, с запахом спермы, являются главными признаками болезни. Изредка испражнения содержат слизь и примесь крови. Клиническая картина тем тяжелее, чем меньше возраст грудного ребенка. У недоношенных детей и детей первых месяцев жизни в течение одного-двух дней развивается состояние тяжелого эксикоза, ацидоза, токсикоза
Лечение колиэнтерита.
Лечение, которое уже описано в разделе Расстройства пищеварения, состоит из назначения правильной диеты, антибиотиков и возмещения потерь воды и электролитов.
В начале лечения применяется любой антибиотик широкого спектра действия: полимиксин-М-сульфат (100 000 ед. на 1 кг веса), хлороцид (50 мг на 1 кг); сигмамицин (30 мг/кг); тетраолеан (30-50 мг/кг); фуразолидон (7-8 мг/кг), колимицин, ампициллин, а также химиопрепараты.
Если у ребенка имеется рвота, то антибиотик вводится внутримышечно, в остальных случаях - через рот.
В легких случаях назначается энтеросептол или стрептомицин через рот. Так как многие штаммы кишечной палочки резистентны к отдельным антибиотикам, по получении результата исследования на резистентность переходят на целенаправленное лечение.
Профилактика
. Грудных детей с расстройствами пищеварения нужно изолировать, и у каждого поступившего грудного ребенка с поносом необходимо произвести бактериологический анализ кала. Если имеется занос инфекции в отделение, то отделение закрывается на карантин, а у всех грудных детей, бывших в контакте с больным, производится повторное бактериологическое исследование кала.
Экстренная регистрация коли-инфекции обязательна. Для прекращения изоляции необходимо по крайней мере два отрицательных бактериологических анализа кала.