1.Дизентерія

- Гостре інфекційне захворювання, яке характеризується явищами загальної інтоксикації і враженням переважно слизової оболонки товстого кишківника.

Етіологія.

Збудники-група мікроорганізмів роду Shigella — Shigella Зонне, Флекснера та ін. (понад 50 серологічних різновидів). В нашій країні захворювання внкликаеться переважно шигелами Зонне,але в останні роки збільшилась кількість хворих, у яких дизентерія викликана шигелами Флекснера.

Епідеміологія

.Джерело інфекції-хворі маніфестними, стертими, субклінічними, інапарантними затяжними та хронічними формами захворювання, а також реконвалесценти. Шляхи передачі-контактно-побутовий, водний, харчовий (ведучий) . На дизентерію частіше хворіють діти у віці від 2 до 7 років. Імунітет після перенесеного захворювання типоспецифічний, нестійкий (декілька місяців) . Велике значення має місцевий імунітет .

Клініка..

Основні симптоми дизентерії-загальна інтоксикація, біль в животі, частий рідкий стілець з домішками слизу та крові, тенезми. Розрізняють легку, середньої важкості та важку форми шигельозу. Критеріями важкості є симптоми загальної інтоксикації (висока температура, блювота, психомоторне збудження, серцево-судинні розлади, інколи судоми) і зміни з боку кишківника (частота і характер стільця, біль у животі, наявність патологічних домішок). Характерна особливість сучасної дизентерії-збільшення кількості легких та стертих форм . Діагностика в таких випадках базується переважно на оцінці мікросимптомів, що вказують на колітичний характер стільця . При об ‘ єктивному огляді відмічається болючість по ходу товстої кишки, спазм сигмовидної кишки, послаблення зовнішнього сфінктера . У дітей першого року Яжиття слід звертати увагу на порушення апетиту, зригування, блювоту, еквіваленти тенезмів, зіяння ануса, в оремих порціях калу наявність слизу та крові.

Діагноз

. Клінічна діагностика дизентерії часто утруднена, так як інші ГКІ можуть проявлятись симптомами дістального коліту. В зв ‘ язку з цим заключний діагноз дизентерії ставиться з урахуванням лабораторних методів дослідження . В копрограмі- слиз, лейкоцити, еритроцити . При дотримуванні всіх правил забору, збереження, посіву матеріалу шигели у випорожненнях виділяються у 60-70% хворих . Слід враховувати епідеміологічний анамнез . Для серологічної діагностики використовують РНГА, РПГА, РА . Застосовують експрес-методи- люмінісцентних антитіл, реакцію вугільної агломерації (РВА). Ректороманоскопія у дітей не знайшла широкого застосування .

Сальмонельози

Велика група ГКІ, які перебігають як гастроентероколіт, рідше у вигляді тифоподібних та септичних форм. Етіологія . Збудник-велика група сальмонел ( нараховують більше 2000 сероварів ) .

Епідеміологія .

Джерело інфекції- тварини (свині, корови, коти, собаки та інші ), людина. В епідеміологічному відношенні найбільш небезпечними є носії: в переважній більшості це діти до двох років життя. Інфекція передаеться харчовим шляхом . У дітей раннього віку переважає контактний шлях . Імунітет нетривалий (5-6 місяців) . Клініка . Інкубаційний період від декількох годин (при харчовому інфікуванні) до 5-7 діб (контактний шлях). Як самостійну нозологічну одиницю виділяють шпитальний сальмонельоз. Діапазон клінічних проявів сальмонельозу є доволі широким- від бактеріоносійства і легких форм до значних важких порушень з розвитком генералізованих форм і септичних ускладнень. Початок захворювання гострий. Температурна крива характеризуеться швидким підйомом (іноді до високих цифр). Для дітей першого року життя характерною є клініка гастроентероколіту та ентероколіту. Стілець уже з перших днів захворювання зі значною кількістю патологічних домішок, зелені, слизу, крові, смердючий. Язик обкладений, живіт здутий, відмічаеться болючість у правій здохвинній ділянці, збільшення печінки. У частини дітей можливий розвиток токсикозу з ексикозом. Клінічні прояви можуть утримуватись протягом 1,5-2 тижнів. У дітей старшого віку захворювіння частіше перебігає у формі гастриту, гастроентериту, ентериту.Септична форма зустрічаеться переважно у дітей раннього віку, недоношених, ослаблених. Сальмонельозне бактеріоносійство у дітей спостерігаеться рідше в порівнянні з дорослими.

Ускладнення сальмонельозу: інфекційно-токсичний шок, гостра печінкова недостатність, ДВЗ-синдром, пневмонії, отити, інфекції сечовидільних шляхів.Лікування гострих кишкових інфекцій Терапія ГКІ у дітей має 4 складових: дієтотерапія, регідратаційна терапія, антибактерійна терапія та допоміжна терапія (ентеросорбенти, пробіотики).

Симптомы колиэнтерита.

Заболеванию свойственны все основные признаки, встречающиеся при других кишечных инфекциях. Отсутствие аппетита, рвота и очень частые, водянистые испражнения цвета охры, с запахом спермы, являются главными признаками болезни. Изредка испражнения содержат слизь и примесь крови. Клиническая картина тем тяжелее, чем меньше возраст грудного ребенка. У недоношенных детей и детей первых месяцев жизни в течение одного-двух дней развивается состояние тяжелого эксикоза, ацидоза, токсикоза

Лечение колиэнтерита.

Лечение, которое уже описано в разделе Расстройства пищеварения, состоит из назначения правильной диеты, антибиотиков и возмещения потерь воды и электролитов.

В начале лечения применяется любой антибиотик широкого спектра действия: полимиксин-М-сульфат (100 000 ед. на 1 кг веса), хлороцид (50 мг на 1 кг); сигмамицин (30 мг/кг); тетраолеан (30-50 мг/кг); фуразолидон (7-8 мг/кг), колимицин, ампициллин, а также химиопрепараты.

Если у ребенка имеется рвота, то антибиотик вводится внутримышечно, в остальных случаях - через рот.

В легких случаях назначается энтеросептол или стрептомицин через рот. Так как многие штаммы кишечной палочки резистентны к отдельным антибиотикам, по получении результата исследования на резистентность переходят на целенаправленное лечение.

Профилактика

. Грудных детей с расстройствами пищеварения нужно изолировать, и у каждого поступившего грудного ребенка с поносом необходимо произвести бактериологический анализ кала. Если имеется занос инфекции в отделение, то отделение закрывается на карантин, а у всех грудных детей, бывших в контакте с больным, производится повторное бактериологическое исследование кала.

Экстренная регистрация коли-инфекции обязательна. Для прекращения изоляции необходимо по крайней мере два отрицательных бактериологических анализа кала.