- •1.Барабанна перетинка
- •2. Носова кровотеча
- •3. Гортанна ангіна
- •1. Порожнини середнього вуха. Стінки і поверхи барабанної порожнини.
- •2. Гострий нежить
- •3. Флегмонозний ларингіт. Хондроперихондрит гортані
- •1. Слухові кісточки і м’язи барабанної порожнини
- •2. Хронічний атрофічний нежить. Озена.
- •3. Гострий ларинготрахеїт у дітей
- •1.Методи дослідження слуху
- •2. Фурункул носа.
- •3. Стадії стенозу гортані.
- •1.Звукопровідний та звукосприймальний апарат вуха
- •2) Гострий і хронічний сфеноїдит.
- •1,Вестибулометрія: мета, групи тестів.
- •1.Гематома і перихондрит вушної раковини.
- •2.Клінічна анатомія основної пазухи.
- •3.Хронічний ларингіт.
- •1.Зовнішній отит
- •1)Фурункул зовнішнього слухового ходу
- •2)Зовнішній дифузний отит
- •2.Клінічна анатомія решітчастої пазухи.
- •3.Хронічний тонзиліт.
- •1.Сторонні тіла вуха. Сірчана пробка.
- •2.Клінічна анатомія лобної пазухи.
- •3.Гострий стеноз гортані. Причини, патогенез, клініка.
- •1.Гостре гнійне запалення середнього вуха. Етіологія, патогенез, клініка.
- •2.Методи дослідження приносових пазух.
- •3.Консервативне лікування хронічного тонзиліту.
- •2.Мастоїдит.
- •3.Злоякісні новоутворення носа і приносових пазух.
- •1.Хронічне гнійне запалення середнього вуха. Обов’язкові ознаки. Мезотимпаніт. Епітимпаніт.
- •2.Клінічна анатомія верхньощелепної пазухи.
- •3.Хронічний тонзиліт. Класифікація. Формулювання діагнозу.
- •1.Консервативне лікування хронічного гнійного середнього отиту.
- •2.Фізіологія гортані
- •3.Паратонзиліт і паратонзилярний абсцеси. Латерофарингеальний абсцес
- •2.Катаральна ангіна.
- •3.Клінічна анатомія гортані.
- •24 Білет
- •1.Хвороба Меньєра
- •2 Методи дослідження носа
- •3 Фолікулярна ангіна
- •25 Білет
- •1 Сенсоневральна приглухуватість
- •1. Анатомія присінку внутрішнього вуха.
- •3.Гострий фарингіт.
- •1.Півколові канали.
- •2.Травми носа і приносових пазух. Сторонні тіла порожнини носа.
- •3.Хронічний фарингіт.
- •1.Спіральний орган.
- •1.Стінки і поверхи барабанної порожнини.
- •2. Викривлення перегородки носа, синехії та атрезії порожнини носа.
- •3. Вторинні ангіни.
- •2. Дифтерія глотки.
- •3. Іннервація гортані.
3.Хронічний фарингіт.
Етіологія. Хронічний фарингіт розвивається в робітників, які працюють на запорошених виробництвах, із шкідливими хімічними речовинами. Неабияке значення мають вживання гострої їжі, шкідливі звички. Важливу роль відіграє порушення носового дихання, наявність вогнищ хронічної інфекції в сусідніх органах. Дуже часто хронічний фарингіт виникає у хворих із різними неврозами.
Клініка. Розрізняють хронічний катаральний, гіпертрофічний та атрофічний фарингіт.
Хронічний катаральний фарингіт. Хворі скаржаться на відчуття стороннього тіла у горлі, виділення слизу, а також печію. Слизова оболонка гіперемійована, набрякла, вкрита в'язким слизо-гнійним виділенням. Часто хронічний запальний процес переходить на задні піднебінні дужки, язичок. У деяких хворих язичок різко набряклий, збільшений, спускається в гортанний відділ горла, у зв'язку з чим вони можуть спати тільки в певному положенні. Іноді трапляється, що слизова оболонка горла набуває сизого відтінку або вкрита сизими плямами, що свідчить про виражені вазомоторні порушення.
Хронічний гіпертрофічний фарингіт. Пацієнтів турбує нерізкий біль у горлі, необхідність постійно відхаркувати густий слиз. Слизова оболонка горла гіперемійована, стовщена, вкрита острівцями густого слизу. На задній стінці горла помітні збільшені, гіперемійовані та набряклі лімфаденоїдні утворення круглої або видовженої форми. У такому разі говорять про наявність гранульозного фарингіту. За наявності бічного гіпертрофічного фарингіту спостерігається гіпертрофія лімфаденоїдної тканини на бічних стінках горла у вигляді суцільних видовжених утворень червоного кольору. Часто ці 2 форми поєднуються в одного хворого. Різка гіпертрофія гранул, бічних валиків та язикового мигдалика іноді спостерігається в осіб, у яких видалено піднебінні мигдалики. У разі загострення процесу на гіпертрофованих лімфаденоїдних утвореннях можна побачити жовтуваті та білуваті крапки або білий фібринозний наліт.
Хронічний атрофічний фарингіт. Хворі скаржаться на сухість, печію, дряпання та утворення сухих кірок у горлі. Особливо зранку. Унаслідок тривалої розмови горло пересихає, тому пацієнт змушений випити маленький ковток води. Під час фарингоскопії слизова оболонка горла різко стоншена, через неї просвічується сітка кровоносних судин. Поверхня горла вкрита тонким шаром прозорих, засохлих виділень, що надає їй так званого лакового блиску. У задавнених випадках суха слизова оболонка вкрита зеленкуватими або жовтими кірками. Іноді за наявності таких кірок хворі не пред'являють ніяких скарг.
Трапляється, що хворі пред'являють масу скарг на біль у горлі, а під час фарингоскопії виявляється волога, незмінена слизова оболонка. У такому разі говорять про парестезії горла.
Лікування. Місцево застосовують лужні розчини у вигляді інгаляцій, зрошень, полоскань. На слизову оболонку горла впливають протизапальними препаратами: 5% розчином альбуциду, 2,5% розчином норсульфазолу тощо. Хороший результат отримують у разі змащування слизової оболонки горла 10% або 20% спиртово-олійним розчином прополісу. Останніми роками для лікування хронічного атрофічного фарингіту застосовують опромінення задньої стінки горла гелієво-неоновим лазером. Також виявився ефективним кріовплив на слизову оболонку горла за усіх форм хронічного фарингіту, особливо гіпертрофічної.
БІЛЕТ 28