- •Договори, угоди, унії Кре́вська у́нія 1385 року
- •Лю́блінська у́нія 1569
- •Бересте́йська у́нія 1596
- •Куру́ківський до́говір 1625 року
- •Збо́рівський до́говір (8 серпня 1649)
- •Білоцеркі́вський ми́рний до́говір 1651
- •Березне́ві статті́ 1654 року
- •Московські статті 1665 року
- •Андрусівське сепаратне перемир’я 1667 (Андрусівський сепаратний договір, Андрусівський мир)
- •Бахчисарайський мирний договір 1681
- •Вічний мир 1686 (Мир Гжимултовського, Трактат про вічний мир)
- •Конститу́ція Пили́па о́рлика 1710
- •Валуєвський циркуляр 18 липня 1863 року
- •Емський указ 1876
- •Пе́рший універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди Червень 1917 р.
- •Дру́гий універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди Липень 1917 р.
- •Тре́тій Універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди Листопад 1917 р.
- •Брест-Лито́вський ми́рний договір лютий 1918
- •Велика Злука — урочисте оголошення 22 січня 1919 р.
- •Варша́вський договір квітень 1920
- •Ризький мир (березень 1921)
- •Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, або Пакт Молотова — Ріббентропа 1939
- •Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941
Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, або Пакт Молотова — Ріббентропа 1939
(нім. Deutsch-sowjetischer Nichtangriffspakt; рос. Договор о ненападении между Германией и Советским Союзом[1]) — розрахована на 10 років міждержавна угода, підписана в перші години 24 серпня 1939 року (зазначена в документі дата 23 серпня 1939 року)[2] в Москві міністром закордонних справ Німеччини Йоахимом фон Ріббентропом та народним комісаром закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим у присутності посла Німеччини Вернера фон дер Шуленбурга та секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна. Угода спиралась на Берлінський договір 1926 року, а з нею, й на Рапалльський договір. Пакт гарантував нейтралітет Радянського Союзу в конфлікті Третього Рейху з Польщею та країнами Заходу, та давав можливість повернення Радянським Союзом втрачених Росією в Першій світовій війні територій.Секретним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі. Протокол складався з короткої преамбули і наступних чотирьох пунктів:У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Прибалтійських держав (Фінляндія, Естонія, Латвія, Литва), північний кордон Литви одночасно є межею сфер інтересів Німеччини і СРСР. При цьому інтереси Литви щодо Віленської області визнаються обома сторонами.У випадку територіально-політичної перебудови областей, які входять до складу Польської держави, межа сфер інтересів Німеччини і СРСР буде приблизно проходити по лінії рік Нарви, Вісли і Сяну. Питання, чи є у взаємних інтересах бажаним збереження незалежної Польської держави і якими будуть кордони цієї держави, може бути остаточно з'ясованим лише протягом подальшого політичного розвитку…Стосовно Південно-Східної Європи з радянської сторони підкреслюється зацікавленість СРСР у Бесарабії. З німецької сторони заявляється про її повну політичну незацікавленість у цих областях.Цей протокол зберігатиметься обома сторонами в суворій таємниці.Договір разом з іншими Радянсько-Німецькими угодами втратив силу 22 червня 1941 після нападу Німеччини на Радянський Союз. 1989 року, З'їзд народних депутатів СРСР засудив додатковий секретний протокол договору, й визнав його нечинним з моменту підписання.
Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941
проголошення в окупованому німецькими військами Львові відновлення Української держави. Здійснений Українськими Національними Зборами, що складалися з представників національного руху, за підтримки членів оунівських похідних груп та вояків батальйону «Нахтігаль».Збори створили уряд — Українське Державне Правління — на чолі з Ярославом Стецьком, дещо пізніше було організовано верховний державний орган — Українську Національну Раду, яку очолив колишній голова уряду ЗУНР Кость Левицький.30 червня 1941 р. в будинку «Просвіти» у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави. На башті Князівської гори було піднято національний прапор. Львівська радіостанція повідомила про Акт населення України і передала благословіння митрополита Андрія Шептицького з цієї нагоди.На цій події були присутніми понад 100 чільних представників зі всієї України, а також представник УГКЦ Йосиф Сліпий.Акт 30 червня 1941 р. засвідчив усьому світові і, зокрема, Німеччині, що український народ є законним господарем на своїй землі і буде її боронити власними грудьми перед кожним, хто намагатиметься потоптати волю України.Звістку про відновлення Української держави понесли на Східну Україну 6 тисяч бандерівців, розділені на три похідні групи, які повсюду творили українську адміністрацію та осередки ОУН. Найбільший із них був на Дніпропетровщині (5 тисяч осіб), Кіровоградщині (1100), а також на Донбасі і в Криму.