![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Договори, угоди, унії Кре́вська у́нія 1385 року
- •Лю́блінська у́нія 1569
- •Бересте́йська у́нія 1596
- •Куру́ківський до́говір 1625 року
- •Збо́рівський до́говір (8 серпня 1649)
- •Білоцеркі́вський ми́рний до́говір 1651
- •Березне́ві статті́ 1654 року
- •Московські статті 1665 року
- •Андрусівське сепаратне перемир’я 1667 (Андрусівський сепаратний договір, Андрусівський мир)
- •Бахчисарайський мирний договір 1681
- •Вічний мир 1686 (Мир Гжимултовського, Трактат про вічний мир)
- •Конститу́ція Пили́па о́рлика 1710
- •Валуєвський циркуляр 18 липня 1863 року
- •Емський указ 1876
- •Пе́рший універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди Червень 1917 р.
- •Дру́гий універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди Липень 1917 р.
- •Тре́тій Універса́л Украї́нської Центра́льної ра́ди Листопад 1917 р.
- •Брест-Лито́вський ми́рний договір лютий 1918
- •Велика Злука — урочисте оголошення 22 січня 1919 р.
- •Варша́вський договір квітень 1920
- •Ризький мир (березень 1921)
- •Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, або Пакт Молотова — Ріббентропа 1939
- •Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941
Московські статті 1665 року
міждержавний договір, підписаний у Москві 11(21) жовнтя 1665 року, за іншими даними, 12(22) жовтня між гетьманом Іваном Брюховецьким, котрий у вересні прибув з великим почтом до Москви, і московським урядом. Московські статті значно обмежували політичні права України, посилювали її військово-адміністративну і фінансову залежність від московського уряду. За Московськими статтями українські міста і землі переходили під безпосередню владу московського царя. Гетьманському уряду заборонялось вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами. Обмежувалось право вільного обрання гетьмана, вибори якого мали проходити лише з дозволу царя і в присутності московських послів, новообраний гетьман мав приїздити до Москви на затвердження. Кількість московських військ в Україні збільшувалась до 12 тис., причому український уряд зобов'язувався постачати їм власним коштом харчі. Військові гарнізони розміщувалися тепер крім головних полкових міст і в Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі і навіть на Запоріжжі (у фортеці Кодак). Збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти у царську казну. Українська Церква переходила у підпорядкування Московському Патріарху. Фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права. В обмін на ці поступки Брюховецький отримав титул боярина і земельні володіння неподалік кордону з Московією.Московські статті забороняли використання в Гетьманщині знецінених мідних грошей, які випускалися урядом Олексія Михайловича за примусовим курсом срібних, а також повідомляли про повернення королівських грамот на магдебурзьке право українським містам (забрані раніше за наказом царя), зокрема Києву, Переяславу, Ніжину, Каневу, Чернігову, Почепу, Гадячу, Стародубу, Остру та іншим містам.Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського суспільства, а Андрусівській мір 1667р. який поділив Україну, став головною причиною антимосковського повстання у Гетьманщині, яке активно розпочав Іван Мартинович Брюховецький. Загибель самого гетьмана Івана Брюховецького за вказівкою Петра Дорошенко обірвало його відчайдушну спробу повернути Україні єдність нехай й на умовах васальний залежності від Султанський Туреччині.
Андрусівське сепаратне перемир’я 1667 (Андрусівський сепаратний договір, Андрусівський мир)
угода між Московським царством і Польщею за спиною України про припинення війни, підписана 30 січня 1667 року в селі Андрусове під Смоленськом терміном на 13,5 років. Угода стала завершенням російсько-польської війни 1654—1667 років. До миру з росіянами поляків змусив рокош (заколот) Ю. Любомирського, що охопив значну територію Речі Посполитої. Андрусівський сепаратний договір визначив місце Московії, Польщі та України в системі міжнар. відносин 60—70-х рр. 18 ст.За умовами сепаратного договору:припинялась польсько-московська війна 1654—1667 років;встановлювалося перемир’я на 13,5 років;під владою Московської держави залишалась Лівобережна Україна, Сіверська земля з Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ;в складі Речі Посполитої залишалися Правобережна Україна (крім Києва) і Білорусь з Вітебськом, Полоцьком і Двінськом;Київ з околицями на два роки передавався Московії, проте в умові був ряд застережень, які давали можливість залишити Київ за Росією назавжди;Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав;царський уряд зобов’язувався виплатити Польщі як компенсацію за втрачені шляхтою землі на Лівобережній Україні 1 млн польських злотих (близько 200 тисяч рублів).Річ Посполита і Московія зобов’язувались у випадку татарських набігів на Україну разом виступити проти кримського хана та Османської імперії, що викликало з її боку ворожу реакцію, підсилену підтримкою Франції, Англії, Голландії та Австрії.