- •Модуль 3. Молекулярна біологія. Біохімія міжклітинних комунікацій. Біохімія тканин та фізіологічних функцій
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Література
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •1. Виявлення молочної кислоти в шлунковому соку (якісна реакція) за методом Уффельмана.
- •2. Виявлення наявності крові у шлунковому соку бензидиново пробою.
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •1 Етап. Виділення мікросомальної фракції печінки (демонстрація).
- •2 Етап. Визначення анілін-n-гідроксилазної активності мікросом печінки.
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Література
Теоретичні питання
Генетичний (біологічний) код:
триплетна структура коду;
властивості коду;
таблиця генетичного коду.
Рибосомальна білок синтезуюча система: компоненти білок синтезуючої системи рибосом.
Транспортні РНК.
Активація амінокислот.
Аміноацил-тРНК-синтетази.
Етапи та механізми трансляції:
ініціація,
елонгація,
термінація.
Ініціюючі та термінуючі колони мРНК.
Роль білкових факторів рибосом в трансляції.
Посттрансляційна модифікація пептидних ланцюгів.
Регуляція трансляції.
Молекулярні механізми контролю трансляції на прикладі біосинтезу глобіну.
Вплив фізіологічно активних сполук на процеси трансляції.
Антибіотики - інгібітори трансляції у прокаріотів та еукаріотів, їх біомедичне застосування.
Біохімічні механізми противірусної дії інтерферонів.
Блокування біосинтезу білка дифтерійним токсином (АДФ-рибозилювання факторів трансляції).
Практичні роботи
Завдання 1. Пояснити протипухлинну дію антибіотиків. Чи всі антибіотики можуть бути використаними як протипухлинні?
Завдання 2. Обґрунтуйте механізм дії антибіотиків - інгібіторів ініціації трансляції: стрептоміцину, ауринтрикарбоксилової кислоти.
Завдання 3. Обгрунтуйте механізм дії антибіотиків - інгібіторів елонгації трансляції: аміцетину, хлорамфеніколу, еритроміцину, циклогексиміду, пуроміцину, тетрациклінів.
Завдання 4. Обґрунтуйте механізм дії антибіотиків – інгібіторів термінації трансляції: анізоміцину, хлорамфеніколу, еритроміцину, лінкоцину, стрептоміцину.
Завдання 5. Поясніть механізм дії інтерферонів як противірусних сполук та протипухлинних факторів.
Завдання 6. Поясніть механізм дії дифтерійного токсину.
Завдання 7. Визначення вмісту РНК в лужному гідролізаті нуклеопротеїну.
Принцип методу. Високомолекулярні нуклеїнові кислоти характеризуються смугою світлопоглинання із максимумом при 260 нм. Для лужного гідролізату нуклеопротеїну 1 одиниця екстінкції при 260 нм відповідає 32 мкг РНК/мл за умови вимірюванні в кюветі завтовшки 10 мм.
Матеріали та реактиви: лужний гідролізат нуклеопротеїну, 0,5 М розчин НСlO4, пробірки, спектрофотометр.
Хід роботи. В спектрофотометричну кювету завтовшки 10 мм вмішують гідролізат нуклеопротеїну і виміряють оптичну густину при 260 нм. Як контроль використовують розчинник - 0,5 М НСlO4 Вміст РНК розраховують за формулою
СРНК = Е260•32 (мкг/мл).
Клініко-діагностичне значення.
Всі типи РНК відіграють важливу роль в процесі біосинтезу білків. При інтенсивній трансляції загальна кількість РНК в клітині збільшується.
Тема заняття № 7 (для самостійного опрацювання). Аналіз механізмів мутацій, репарацій ДНК. Засвоєння принципів отримання рекомбінантних ДНК, трансгенних білків (семінар).
Цілі заняття:
Трактувати механізми регуляції експресії генів на рівні транскрипції оперонів, які включають структурні та регуляторні гени, промотор та оператор;
Трактувати біохімічні механізми генетичних рекомбінацій, ампліфікації генів, особливості регуляції експресії генів у еукаріотів;
Аналізувати наслідки геномних, хромосомних та генних мутацій, механізми дії найбільш поширених мутагенів, біологічне значення та механізми репарації ДНК (репарація УФ-індукованих генних мутацій); Пояснювати біохімічні та молекулярно-біологічні принципи методів генної інженерії, технології рекомбінантних ДНК, трансплантації генів та отримання гібридних молекул ДНК;
Пояснювати принципи клонування генів з метою отримання біотехнологічних лікарських засобів.