- •Модуль 3. Молекулярна біологія. Біохімія міжклітинних комунікацій. Біохімія тканин та фізіологічних функцій
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Література
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •1. Виявлення молочної кислоти в шлунковому соку (якісна реакція) за методом Уффельмана.
- •2. Виявлення наявності крові у шлунковому соку бензидиново пробою.
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •1 Етап. Виділення мікросомальної фракції печінки (демонстрація).
- •2 Етап. Визначення анілін-n-гідроксилазної активності мікросом печінки.
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Література
Теоретичні питання
1. Біохімічні функції печінки в організмі:
• вуглеводна (глікогенна) функція печінки;
• функція регуляції ліпідного складу крові;
• білок синтезуюча функція печінки;
• сечовиноутворювальна функція печінки;
• жовчоутворювальна та пігментна функції печінки;
• детоксикаційна функція печінки.
2. Катаболізм гемоглобіну та його простетичної групи — гему:
• розрив тетрапірольного кільця з утворенням вердоглобіну;
• розпад вердоглобіну до білівердину;
• перетворення білівердину на білірубін;
• транспорт білірубіну з клітин ретикуло-ендотеліальної системи в печінку;
• утворення глюкуронід білірубіну;
• біотрансформація білірубін-глюкуронідів в кишечнику;
• рециркуляція продуктів біотрансформації.
3. Патобіохімія жовтяниць:
• передпечінкова (гемолітична) жовтяниця;
• печінкова (паренхіматозна) жовтяниця;
• післяпечінкова (обтураційна) жовтяниця;
• ферментативні (спадкові) жовтяниці.
4. Клініко-біохімічна характеристика жовтяниць за показниками: вільний (непрямий) білірубін, кон'югований (прямий) білірубін, білірубін сечі, уробіліноген сечі, стеркобілін калу.
5. Біохімічні лабораторні показники, що використовуються у діагностиці печінкових захворювань: активність АлТ, AсT та глутаматдегідрогенази, вміст загального, вільного та кон'югованого білірубіну, функціональні проби.
Практичні роботи
Завдання 1. Визначення білірубіну в плазмі крові за методом Бокальчука.
Принцип методу. Шляхом розведення сироватки знаходять найменшу кількість білірубіну, здатного давати забарвлення з діазореактивом (0,16 мг білірубіну). Враховуючи розведення сироватки, обчислюють вміст білірубіну.
Хід роботи. Беруть 8 пробірок. В одну наливають 1 мл сироватки, а в інші — по 0,5 мл фізіологічного розчину. З першої пробірки 0,5 мл сироватки переносять у другу і перемішують. З другої беруть 0,5 мл і переносять у третю і так далі. З останньої пробірки 0,5 мл виливають геть. До всіх додають по 0,5 мл діазореактиву та по 0,5 мл спирту і струшують. Відмічають останню пробірку, в якій є рожеве забарвлення — білірубіну в ній 0,16 мг. Це число помножують на номер останньої пробірки з рожевим забарвленням і одержують вміст білірубіну в мг/100 мл. Коефіцієнт перерахунку в одиницях СІ 17,104 мкмоль/л.
У нормі загальний білірубін 0,5-1,2 мг/дл, або 1,7-20,5 мкмоль/л.
Завдання 2. Визначення жовчних пігментів в сечі реакцією Гмеліна.
Принцип методу заснований на окисленні жовчних пігментів концентрованою азотною кислотою і появі різно забарвлених продуктів окислення (проби не струшувати).
Клініко-діагностичне значення. Жовчні пігменти — білірубін, білівердин, уробілін — з'являються лише при патології. Білірубінурію спостерігають при ураженнях печінки і жовчовивідних шляхів (хвороба Боткіна, механічна жовтяниця). Сеча за наявністю жовчних пігментів набуває темного жовто-зеленого кольору.
Завдання 3. Визначення уробіліну в сечі (за методом Флоранса і Богомолова).
Принцип методу. Уробілін здатний утворювати з сульфатом міді сполуку, яка має рожево-червоний або мідно-червоний колір і добре екстрагується хлороформом.
Хід роботи. В пробірки з 2-З мл сечі додають по 2-3 краплі насиченого розчину сульфату міді і по 0,5 мл хлороформу. Енергійно струшують. У присутності уробіліну хлороформ забарвлюється у рожевий колір (внизу пробірки).
Клініко-діагностичне значення. Уробілінурію спостерігають при паренхіматозних захворюваннях печінки (гепатити, цироз, отруєння), гемолітичних станах, кишкових захворюваннях (ентероколіт, закреп).
Тема заняття № 17. Дослідження азотного обміну — кінцевих продуктів азотистого обміну: сечовини, сечової кислоти, креатину, креатиніну, амінокислот.