
- •Модуль 3. Молекулярна біологія. Біохімія міжклітинних комунікацій. Біохімія тканин та фізіологічних функцій
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Література
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •1. Виявлення молочної кислоти в шлунковому соку (якісна реакція) за методом Уффельмана.
- •2. Виявлення наявності крові у шлунковому соку бензидиново пробою.
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •1 Етап. Виділення мікросомальної фракції печінки (демонстрація).
- •2 Етап. Визначення анілін-n-гідроксилазної активності мікросом печінки.
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Література
Теоретичні питання
1. Загальна характеристика імунної систем: клітинні та біохімічні компоненти.
2. Природа антигенів та шляхи їх проникнення в організм.
3. Структура різних антигенів:
3.1. Структура високомолекулярних антигенів:
• Антигенна детермінанта (епітоп) полісахаридного антигену
• Епітопи білків-антигенів
3.2 Структура низькомолекулярних антигенів
4. Організація імунної системи:
4.1. Типи лімфоїдних клітин:
• В-лімфоцити
• Т-лімфоцити
4.2. Будова лімфоїдних клітин:
• Білки-рецептори В-лімфоцитів - мембранні форми імуноглобулінів
• Білки-рецептори Т-лімфоцитів
4.3. Функції лімфоїдних клітин:
• Регуляторна функція Т-хелперів, Т-супресорів
• Цитотоксична функція Т-ефекторів - клітинний імунітет.
• Секреторна функція плазматичних клітин.
5. Імуноглобуліни (антитіла):
5.1. Структура антитіл:
• Пептидні ланцюги
• Доменна структура
• Константна ділянка
• Варіабельна ділянка
• Активний центр молекули імуноглобулінів
5.2. Біологічні функції:
• Гуморальний імунітет
5.3. Механізми регуляції синтезу імуноглобулінів.
5.4 Біохімічні характеристики окремих класів імуноглобулінів людини (IgG,IgA,IgM,IgD,IgE).
6. Медіатори та гормони імунної системи:
6.1. Основні класи цитокінів:
• Інтерлейкіни (IL)
• Інтерферони: молекулярні механізми противірусної дії
• Білково-пептидні фактори регуляції росту та проліферації клітин (фактори некрозу пухлин (TNF), колонієстимулюючі фактори росту (КСФ), трансформуючі фактори росту (ТФР))
7. Біохімічні компоненти системи комплементу людини.
7.1 Шляхи активації системи комплементу:
• Класичний механізми активації;
• Альтернативний (пропердиновий) механізм активації
8. Біохімічні механізми імунодефіцитних станів:
• Первинні (спадкові)
• Вторинні імунодефіцити;
• Синдром набутого імунодефіциту людини.
Практичні роботи
Завдання 1. Визначення наявності гістаміну у розчині за специфічною кольоровою реакцією із солями кобальту.
Принцип методу. Гістамін реагує із солями кобальту з утворенням забарвлених комплексних солей.
Хід роботи. 0,01-0,02 г гістаміну розчиняють в 1 мл води, додають 2-3 краплі розчину кобальту нітрату Co(NO3)2, або кобальту хлориду СоСl2 й 1 краплю NaOH. Випадає осад червоно-фіолетового кольору.
Клініко-діагностичне значення. Гістамін є продуктом реакції декарбоксилювання L-гістидину, міститься в гранулах тканинних базофілів. Одним з фізіологічних ефектів гістаміну є участь його в імунологічних реакціях. Збільшення вмісту гістаміна в зоні запалення й ділянках взаємодії антигену з антитілом є одним з патогенетичних механізмів розвитку алергічних і анафілактичних реакцій.
Завдання 2. Визначення активності лізоциму у сироватці крові.
Принцип метода. Показником активності лізоциму служить величина, яка дорівнює різниці між процентом світлопропускання досліджуваної суміші після півторигодинної інкубації та процентом світлопропускання вихідної мікробної культури.
Хід роботи. В пробірку вносять по 0,03 мл досліджуваної сироватки, по і 1,47 мл мікробної культури мікрокока. Обережно струшують, а потім додають по 0,03 мл вітаміну В6 (вітаміну С) різної концентрації і витримують в термостаті при t=39°C 1,5 години. Після інкубації вимірюють оптичну густину на фотоколориметрі.
Приклад розрахунку: оптична густина культури 20; оптична густина дослідних проб після інкубації — 28; активність лізоциму в сироватці: 28 - 20 = 8 (%)
Клініко-діагностичне значення. Лізоцим (мурамідаза) слини — фермент, вміст якого складає 0,15-0,25 г/л, тобто біля 5% всіх білків слини. Основним джерелом є секрет піднижньощелепних залоз, в привушних залозах його вміст менший. Лізоцим має високі антибактеріальні властивості, оскільки руйнує клітиннустінку бактерій.
Клітини бактерій вкриті жорсткою пористою оболонкою пептидогліканової природи - муреїном. Муреїн побудований з довгих ланцюгів (ниток) полісахаридів, що складаються з N-ацетилглюкозаміну та N-ацетилмурамової кислоти. Полісахаридні ланцюги зшиті між собою білковими (пента- та тетра-пептидними) олігопептидами. Клітинна стінка (муреїн) - це гігантська мішковидна молекула пептидоглікану, що охоплює всю клітину. Лізоцим розщеплює глікозидні зв'язки між Н-ацетилглюкозаміном та N-ацетил-мурамовою кислотою в полісахаридах, і клітина гине.
Змістовий модуль 18. Функціональна та клінічна біохімія органів і тканин
Тема заняття №17 Дослідження процесів біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів. Мікросомальне окислення, цитохром Р-450.
Цілі заняття:
Трактувати біохімічні механізми функціонування детоксикаційної системи печінки: реакції мікросомального окислення та кон'югації в біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів;
Пояснювати молекулярні основи генетичного поліморфізму та індуцибельної природи цитохрому Р-450;
Аналізувати причини розвитку толерантності до лікарських засобів при їх тривалому використанні;
Пояснювати біохімічні основи розвитку недостатності функцій печінки за умов хімічного, біологічного та радіаційного ураження.