Ортопедичне лікування патологічного стирання зубів іі - ііі ступеню з порушенням функції жувальних м’язів (ускладнена форма)

Лікування проводиться в два етапи: перший етап — перебудова міотатичних рефлексів жувальних м’язів, другий — зубне протезування.

Двоетапне лікування показане також при патологічному стиранні твердих тканин зубів І-го ступеню (більш, ніж на 1/3, але менш ніж, на 2/3, довжини коронок), ускладненому порушенням функції жувальних м’язів.

Застосування металокерамічних протезів з відновленням на них висоти прикусу без перебудови міотатичних рефлексів жувальних м’язів може призвести до занурення опорних зубів, зменшення висоти прикусу до початкової, відколу керамічного облицювання в різні строки після протезування.

Тому після стабілізації міжальвеолярної відстані на протезах з пластмасовою жувальною поверхнею їх доцільно замінити постійними з суцільнолитою металевою поверхнею змикання або облицьованими металокерамікою. Такі протези повністю задовільняють функціональним та естетичним критеріям та здатні довгий час протистояти підвищеному оклюзійному тиску.

Для відновлення висоти прикусу, нормалізації положення нижньої щелепи та перебудови меотатичних рефлексів жувальних м’язів можна також використовувати пластмасову капу. Частіш її накладають на нижній зубний ряд, але можна застосовувати і на верхній щелепі. З тією ж ціллю можна використовувати знімні протези якими користується пацієнт більш, ніж на 3-4 мм. Через 1 місяць нашаровують швидкотвердіючу пластмасу та відновлюють висоту прикусу до нижньої — на 2 мм, менше висоти фізіологічного покою. Строк користування капою —3 місяці.

При сполученні вкорочення міжальвеолярної відстані з дистальним зміщенням нижньої щелепи ми здійснюємо сагітальний зсув нижньої щелепи у пацієнтів з вертикальними деформаціями зубних рядів (зубоальвеолярне подовження або висування зубів) перед сагітальним зсувом щелепи такі зуби депульпують та вкорочують, видаляючи тим самим блокування рухів НЩ.

Після ортопедичної підготовки зубощелепної системи та перебудови міотатичних рефлексів жувальних м’язів у пацієнтів з патологічним стиранням твердих тканин зубів ІІ та ІІІ ступеню можна приступати до протезування. Основні задачі його: востановлення міжальвеолярної висоти та досягнення множинного рівномірного контакту протягом всього зубного ряду. Можна застосовувати як знімні так незнімні конструкції протезів в залежності від величини та топографії дефектів ЗР і стану — тканин пародонту.

При паталогічному стиранні ІІ ступеню використання штифтових вкладок покращує умови фіксації металокерамічних коронок і мостоподібних протезів.

При ІІІ ступені стирання без застосування литих куксових вкладок виготовлення та застосування металокерамічних протезів не можливе.

Якщо такі вкладки з якоїсь причини не можуть бути виготовлені: роблять литі або штамповані ковпачки, закріплюють їх на стертих зубах фосфат цементом, а потім виготовляють повні знімні протези.

Ортопедичне лікування локалізованого патологічного стирання зубів

При локалізованому пат. стиранні передньої групи зубів та інтактних зубних рядах нижня третина обличчя не вкорочується та звичайно не спостерігається дисфункції ВНЩС.В зв’язку з вакантною гіпертрофією альвеолярного відростку стерті зуби знаходяться в оклюзійному контакті з антагоністами та для накладання коронок немає місця.

Для утворення місця (проміжка) необхідно дістатись зворотнього розвитку альвеолярного відростку. З цією ціллю на стерті зуби накладають пластмасову капу для тимчасового мостоподібного протезу та збільшують міжальвеолярну відстань (висоту прикусу) на 1-3мм в залежності від ступеню стирання. Капою хворий повинен користуватися 3 — 6 місяців. У цей період відбувається перебудова альвеолярного відростку. В ділянці стертих зубів на яких відновлюється висота прикусу, відбувається резорбція кісткової тканини та атрофія альвеолярного відростку, а в ділянці всіх інших вимкненних з окклюзії зубів виникають процеси побудови кісткової тканини (зубоальвеолярне подовження). Внаслідок через 3 місяці з’являється проміжок, що дозволяє зубне протезування та відновлення оптимальної анатомічної форми стертих зубів шляхом накладання коронок.

Необхідно підкреслити, що така перебудова альвеолярного відростку можлива в молодому віці. У пацієнтів похилого віку вона може і не здійснитися. У цих випадках потрібно незначно збільшити висоту прикусу та провести томографію суглобу, щоб визначити топографічні взаємовідносини його елементів.

При локалізованій формі стирання передніх зубів та наявності кінцевих дефектів ЗР на одні й або обох щелепах спостерігається зменшення міжальвеолярної відстані та вкорочення нижньой третини обличчя. Крім того, нерідко має місце зубоальвеолярне подовження в ділянці зубів, що не мають антогонистів.

Лікування цієї форми локалізованого стирання зубів проводять за звичайною схемою в два етапи. На першому етапі відновлюють висоту прикусу та перебудовують функцію жувальних м’язів, при необхідності виправляють деформації ЗР. На другому етапі за показаннями — зубне протезування.

У пацієнтів з дисфункцією СНЩС, обумовленою зменшенням міжальвеолярної відстані, вкорочення нижньої третини обличчя та порушення оклюзійно-артикуляційних взаємовідносин ЗР та щелеп лікування повинно бути спрямоване на нормалізацію висоти прикусу, положення НЩ, оклюзійно-артикуляційних взаємовідносин ЗР. Це в свою чергу сприяє нормалізації функції жувальних м’язів, внутріщньосуглобових зв’язків елементів СНЩС та його функції.

До моменту початку протезування повинна бути відновлена висота прикусу та закріплено нормальне положення нижньої щелепи.