4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Pulsus differens	Різний за наповненням пульс на симетричних одноіменних судинах
P. synchronicus	Однаковий за наповненням пульс на симетричних одноіменних судинах
P. irregularis	Нерегулярний, неритмічний пульс
P. frequens (tachysphygmia)	Частий пульс, тахісфігмія
P. rarus (bradysphygmia)	Рідкий пуль, брадісфігмія
P. deficiens	Дефіцит пульсу, зменшення кількості пульсових хвиль в порівнянні з частотою серцевих скорочень
Intentio pulsus	Напруження пульсу
P. mollis	М'який, зменшеного напруження пульс
P. durus	Твердий, збільшеного наповнення пульс
Repletio pulsus	Наповнення пульсу
P. plenus	Повний, хорошого наповнення пульс
P. vacuus	Пустий, слабкого наповнення пульс

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Які порушення свідомості розвиваються у хворих при патологічних станах внутрішніх органів?

2. Що таке артеріальний пульс? Назвати точки для дослідження пульсу.

3. Які властивості пульсу визначаються при його пальпації?

4. При яких патологічних станах виникає ниткоподібний пульс?

5. Що таке дефіцит пульсу? При яких патологічних станах розвивається дефіцит пульсу?

6. Перерахувати правила вимірювання АТ на верхніх і нижніх кінцівках;

7. Назвати критерії визначення оптимального, нормального, високого нормального АТ;

8. Який АТ на нижніх кінцівках у здорової людини?

9.Назвати патологічні типи дихання та причини їх виникнення

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Оволодіти методикою дослідження пульсу на променевій артерії;

2. Навчитися трактувати пальпаторні ознаки пульсу з різним наповненням (рідкого на обох променевих артеріях, ниткоподібного, задовільного наповнення, повного і пустого);

3. Оволодіти методикою вимірювання АТ на верхніх і нижніх кінцівках;

4. Дати характеристику АТ згідно класифікації АТ;

5. Вивчити стан судинної стінки променевої артерії, скроневої артерії;

6. Визначити дефіцит пульсу і вказати його діагностичне значення;

7. Вміти проводити пальпаторну оцінку напруження пульсу.

8.Оцінити параметри дихання: частоту дихальних рухів, ритм та глибину дихання.

9.На підставі параметрів серцево-судинної діяльності, стану свідомості, параметрів дихання визначити стан ступеню важкості хворого.

3. Зміст теми.

Свідомість – ясна, не порушена, коли пацієнт добре орієнтований в оточуючому та у власному сприйнятті, правильно і швидко відповідає на поставлені запитання. Існують якісні і кількісні зміни свідомості. Якісні проявляються у зміні емоційної та інтелектуально-вольової сфери, галюцинаціями, маячнею, нав’язливими думками. Кількісні ж порушення проявляються різними ступенями пригнічення свідомості. Легке оглушення - коли хворий відповідає на питання вірно, але для осмислення відповіді на питання потрібно більше часу. Помірне оглушення - ступор, коли хворий сонливий, загальмований. Орієнтований тільки у власній особистості, у місці, часі і оточуючому – дезорієнтований. Глибоке оглушення – сопор - більшу частину часу хворий перебуває в стані патологічного сну. Шляхом гучного звертання, тормошіння, больового подразника хворий може зреагувати, але не здатен правильно відповідати на питання, іноді промовляє окремі слова не пов’язані між собою. Глибоке пригнічення свідомості з втратою всіх ознак психічної діяльності – кома,

розвивається в термінальних стадіях при різних патологічних процесах (уремії, важкому отруєнні, термінальній стадії серцевої, легеневої, ниркової чи печінкової недостатності).

Досліждення вітальних функцій - функцій життєзабезпечення включає в себе дослідження серцево-судинної та дихальної систем. Дослідження серцево-судинної системи включає дослідження пульсу та серцевої діяльності, визначення артеріального тиску.

Пульс – це періодичне, синхронне з діяльністю серця коливання стінок артерій, що викликано скороченням серця, вигнанням крові в артеріальну систему і зміною в ній тиску впродовж періоду систоли і діастоли.

Поширення пульсової хвилі зумовлене здатністю стінок артерій до еластичного розтягнення і спадіння. Швидкість поширення пульсової хвилі коливається від 4 до 13 м/с, тобто значно перевищує лінійну швидкість течії крові, яка навіть у великих артеріях не перевищує 0,5 м/хв.

Пульс розрізняють артеріальний, капілярний і венозний. Найбільшого практичного значення для діагностики різних патологічних станів має артеріальний пульс. Дослідження артеріального пульсу дає можливість оцінити діяльність серця, властивості артеріальної стінки, висоті артеріального тиску, в деяких випадках про зміни клапанного апарату, температуру тіла та стан нервової системи.

Основним методом дослідження пульсу є пальпація. Найкраще досліджувати пульс на променевій артерії, оскільки вона розташована поверхнево, під шкірою і добре пальпується між шилоподібним відростком променевої кістки і сухожилком внутрішнього променевого м'яза. Для дослідження пульсу кисть досліджуваного охоплюють в ділянці променево-п'ясткового суглоба так, щоб великий палець розташовувався на тильному боці передпліччя, а інші пальці – над артерією. Відчувши артерію, її притискають до прилеглої кістки, що полегшує визначення властивостей пульсу. Пульс досліджують на сонній, скроневій, підколінній, задній великогомілковій артеріях, тильній артерії стопи. Великого значення набуває дослідження пульсу на артеріях нижніх кінцівок, оскільки його ослаблення, а іноді і зникнення спостерігається у хворих на облітеруючий ендартеріїт, атеросклероз.

Дослідження пульсу на променевій артерії необхідно починати одночасно на обох руках, бо в патологічних випадках може спостерігатись помітна різниця в наповненні пульсу, інших його характеристиках. Різний пульс спостерігається за наявності аномалії розташування артерій або виникає внаслідок стиснення однієї з променевих, плечових або підключичних артерій чи їх звуження.

При наявності стенозу лівого атріовентрикулярного отвору різко збільшене ліве передсердя стискає ліву підключичну артерію і пульс на лівій руці стає гіршого (меншого) наповнення.

Пульс може бути відсутній у разі розвитку непрохідності артерії, зумовленою емболією.

Різний пульс буває за наявності аномалії розташування артерії або виникає внаслідок стиснення однієї з променевих або підключичних артерій, їх звуження. Причиною стиснення артерії можуть бути рубці, збільшені лімфовузли, пухлини середостіння, загрудинний зоб, аневризма аорти. Різний пульс спостерігається в разі облітерації дуги аорти в місці відходження великих судин з втягненням у патологічний процес (неспецифічний аортоартеріїт), внаслідок чого зменшується кровонаповнення, частіше лівої підключичної артерії, й зменшується або зникає пульс на лівій променевій артерії.

Відставання в часі (запізнювання) пульсу на одній руці іноді може бути зумовлене розвитком великої аневризми на шляху течії крові. За наявності аневризми дуги аорти запізнюється течія на лівій руці.

При дослідженні пульсу визначають такі його властивості:

1. Одинаковість – чи одинакового наповнення променева артерія на обох руках. В нормі величина пульсу на обох руках одинакова.

2. Ритм ( правильний –p. regularis, неправильний – p. irregularis);

3. Частота – кількість пульсових хвиль за 1 хвилину (частий - p. frequens, рідкий - p. rarus);

4. Наповнення – властивість, що залежить від ударного об'єму, загальної кількості крові і її розподілу;

Для визначення судину повністю перетискають «проксимальним» пальпуючим пальцем. Після зняття стиснення «дистальний» палець відчуває наповнення першої пульсової хвилі (повний – p. plenus, пустий – p. vacuus);

4.Напруження – визначають силою, необхідною для повного пере тискання досліджуваної судини. Залежить від величини артеріального тиску і тонусу судинної стінки (твердий – p. durus, м'який – p. mollis);

2. Властивості артеріальної стінки – вивчають на променевій артерії і на інших. Після витиснення крові з судини вивчають властивості самої артерії. Для цього під пальпуючими пальцями “перекочують” судину, причому пальці повинні ковзати по ній як в поперечному так і в подовжньому напрямі.

Дослідження артеріального тиску.

Артеріальний тиск є фізіологічною величиною, тому він постійно змінюється під впливом великої кількості різноманітних факторів. Навіть у абсолютно здорових людей рівень АТ змінюється протягом дня.

Методика вимірювання артеріального тиску.

Пацієнт під час вимірювання АТ повинен спокійно сидіти, безпосередньо перед вимірюванням – протягом не менше 3-5 хв. Вимірювання завжди проводиться на одній і тій же руці, частіше – правій, яка зручно лежить на столі, долонею догори, приблизно на рівні серця, вільна від стискуючого одягу. При діаметрі плеча менше 42 см використовують стандартну манжетку, при діаметрі більше 42 см - спеціальну манжетку. Манжетку накладають на плече так, щоб її нижній край був приблизно на 2-3 см вище внутрішньої складки ліктьового згину. Центр гумового мішка повинен знаходитись над плечовою артерією. Гумова трубка, що з’єднує манжетку з апаратом і грушею, повинна розміщуватися латерально відносно обстежуваного. Нагнітаючи повітря в манжетку, той хто вимірює, пальпує пульс обстежуваного на радіальній артерії і стежить за стовпчиком ртуті.При відповідному тиску в манжетці пульс зникає. Після цього тиск у манжетці підвищують ще на 20 мм. Далі, легенько відкривши гвинт і підтримуючи однакову швидкість випускання повітря (приблизно 2 мм/с), вислуховують артерію, доки стовпчик ртуті в манжеті не опуститься на 20 мм нижче рівня діастолічного тиску.