Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ovta-posibnyk

.pdf
Скачиваний:
57
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
2 Мб
Скачать

Аналогічні формули мають місце для елементів довжин дуг інших координатних ліній dl2 e2dq2 , dl3 e3dq3 .

Векторний елемент площі на

q3 -координатній поверхні ви-

значається формулою

 

 

 

 

 

3 1 2

 

 

 

 

 

 

 

 

1 2

 

.

(dS )

3

dl

dl

e

e dq dq

g e dq dq

 

1

 

2

1

2

 

 

 

 

Аналогічні вирази мають місце для елементів площ інших коор-

динатних поверхонь:

 

 

 

 

 

 

 

 

2 1 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3 1

 

,

(dS )

2

dl

dl

e

e dq dq

 

g e dq dq

 

 

 

 

3

 

1

3

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

dq

3

 

1 2

dq

3

.

(dS )

 

dl

 

dl

e

e dq

 

 

g e dq

 

 

1

2

 

3

2

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

Шість

координатних

поверхонь, що

відповідають точкам

(q1, q2 , q3)

та (q1 dq1, q2 dq2 , q3 dq3) , обмежують елемент

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

об'єму (паралелепіпед) dV (dl1

, dl2 , dl3 ) :

 

 

 

 

 

dV e

,e

,e

dq1dq2dq3

 

gdq1dq2dq3 .

 

 

 

 

 

1

2

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відносна простота отриманих виразів для елементів довжин дуг, площі поверхні та об'єму робить доцільним уведення відповідних систем криволінійних координат для обчислень.

Довільне векторне співвідношення, подане в декартовій системі координат, можна записати у криволінійних координатах, але слід пам'ятати, що базисні вектори у системі криволінійних координат є функціями точки.

§ 2. Ортогональні криволінійні системи координат

Криволінійні координати називаються ортогональними, якщо в довільній точці три координатні лінії, що проходять через цю точку, мають дотичні, що ортогональні між собою. Іншими словами, криволінійні системи координат, для яких вектори лока-

льного базису ортогональні ( ei e j 0 , якщо i j ) у будь-якій

точці простору, називаються ортогональними криволінійними системами координат. Відповідно фундаментальна матриця та обернена до неї мають діагональний вигляд

151

 

 

 

 

 

 

g11

0

 

 

0

 

 

 

 

gij

 

 

1 g11

 

0

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

gij

 

 

 

 

0

 

g22

 

0

 

,

 

 

 

 

0

 

 

1 g22

 

0

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

0

 

g33

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

0

 

1 g33

 

 

 

Означимо параметри Ламе H 1,2,3

як довжини відпо-

відних векторів локального основного базису:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

2

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

H

 

e

 

r

 

 

 

 

 

x

 

y

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

.

(8.4)

 

 

q

q

 

q

 

q

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вони характеризують у кожній точці простору зміну довжини координатної лінії dl (dl ) залежно від зміни dq відповідної криволінійної координати q .

Тоді g11 H12 , g11 H1 2 , і аналогічно записується для інших

діагональних елементів фундаментальної матриці. Характерною рисою ортогонального базису є те, що вектори локального та взаємного базисів мають однакові напрямки, але відрізняються за довжиною та фізичною розмірністю (оскільки декартові ко-

ординати xi та криволінійні q j можуть мати різну розмірність). Дійсно, наприклад, e1 H1 , але e1 e1 1, тому e1 має довжину e1 1/ H1 . Унаслідок цього й розмірність компонент одного і

того самого вектора, розкладеного за векторами основного і взаємного базисів, може бути різною, що створює незручності при розв'язуванні фізичних задач. Тому вводять локальний базис із

одиничних векторів e( ) , e( ) e( ) (будемо їх позначати

нижніми індексами, взятими у круглі дужки), так званий "фізичний" базис. Зв'язок між векторами локального та взаємного базисів та ортами фізичного базису має вигляд

e H e( ) , 1,2,3,

(8.5)

 

 

e( )

 

 

e

 

 

, 1,2,3

(8.6)

H

(знак суми за індексами, що повторюються, відсутній, оскільки індекси позначені грецькими літерами).

152

На практиці, у прикладних фізичних задачах використовують й інші позначення для векторів фізичного базису. Замість індексу у вигляді цифри, узятої у круглі дужки, використовують літеру, що позначає відповідну криволінійну координату. Напри-

клад, er , e , e – відповідно орти фізичного базису e(1) ,e(2) ,e(3)

у сферичній системі координат.

 

за ортами e( )

 

 

 

 

Розкладання довільного вектора

A

набуває

вигляду

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A = A(1) e(1) A(2) e(2) A(3) e(3) A(i) e(i) ,

(8.7)

де "фізичні"

компоненти вектора

A i

тепер мають однакову

розмірність,

 

 

 

 

що збігається з розмірністю векторної величини A ,

і зв'язані з коваріантними та контраваріантними координатами співвідношеннями

A

 

A

,

(8.8)

 

( )

 

H

 

 

 

 

A( ) A H .

(8.9)

Перетворення, що здійснює перехід від декартової системи координат до ортонормованої криволінійної системи координат, є ортогональним, оскільки переводить ортонормований базис у ортонормований. Коефіцієнти розкладання одного базису за ін-

шим є елементами ортогональної матриці переходу ij . Знаючи

їх і компоненти вектора (або тензора) в одній системі координат, можна знайти компоненти цього геометричного об'єкта в іншій системі координат. Причому, зв'язок між компонентами векторів у різних системах координат буде такий самий, як і між ортами, тобто за допомогою тієї ж матриці переходу. Наприклад, якщо ми знайшли розклад для орта сферичної системи координат за ортами декартової системи координат:

er = ex sin cos ey sin sin ez cos ,

то аналогічний зв'язок існуватиме й між компонентами векторів (коефіцієнти розкладання ті самі):

Ar = Ax sin cos Ay sin sin Az cos .

153

 

Диференціал радіус-вектора

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

H

 

 

dq

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(8.10)

 

 

 

dr H dq e

 

2

 

e

 

H dq e

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

(1)

 

 

 

 

 

 

(2)

 

 

3

(3)

 

 

 

 

r

 

визначає відстань між нескінченно близькими точками

та

r

dr у фізичному базисі:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

2

 

1

 

2

 

 

2

(dq

2

)

2

2

(dq

3

)

2

.

(8.11)

 

(dr )

 

dr

dr

H1

(dq

)

 

 

H2

 

 

H3

 

 

 

Векторний елемент довжини дуги координатної лінії

q1

ви-

значається формулою

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(8.12)

 

dl

dl

dr

 

 

2

3

 

 

 

 

 

 

e dq1

H dq1e .

 

 

 

 

1

 

1

 

 

q

,q

const

 

1

 

 

 

 

1

(1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналогічні вирази мають місце для елементів довжин дуг інших

координатних ліній:

dl2 H2dq2e(2) , dl3 H3dq3e(3) .

Векторний елемент площі q3 -координатної поверхні визна-

чається формулою

 

 

 

H

H

 

1 2

 

 

(dS )

3

dl

dl

2

dq dq e .

(8.13)

 

1

2

1

 

 

(3)

 

Аналогічні вирази мають місце для елементів площ інших

координатних поверхонь:

(dS )2 dl3 dl1 H1H3dq1dq3e(2) , (dS )1 dl2 dl3 H2H3dq2dq3e(1) .

Шість

координатних поверхонь, що відповідають точкам

(q1, q2 , q3)

та (q1 dq1, q2 dq2 , q3 dq3) ,

обмежують елемент

об'єму (паралелепіпед) dV = (dl1,dl2 ,dl3) :

 

 

 

dV H

H

2

H dq1dq2dq3

,

(8.14)

 

1

 

3

 

 

тобто якобіан переходу від декартових до криволінійних координат визначається добутком параметрів Ламе

 

I H1H2H3 .

(8.15)

 

 

3

 

Лінії векторного поля

A = A(i) e(i)

у криволінійній системі

i 1

координатізбазисом {e(1) ,e(2) ,e(3)} є розв'язками системирівнянь

154

 

H dq1

 

H

2

dq2

 

H dq3

 

1

=

 

 

=

3

,

(8.16)

 

A

A

A

 

1

 

 

2

 

3

 

що є наслідком умови паралельності малого елемента dr

векто-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

рної лінії і вектора A(r ) , тобто

A(r ) dr

0 .

 

Приклади криволінійних ортогональних систем координат.

Циліндрична система координат (координати , , z ). Кожній

точці простору, що задається радіус-вектором r

, ставиться у

відповідність

трійка

чи-

z

 

 

ez

 

 

 

 

сел: – відстань

від

точки

 

 

 

e

 

 

 

 

до

осі

Oz ;

– кут,

що

 

 

 

 

 

М

 

 

 

утворює

проекція

радіус-

 

 

 

e

 

 

 

 

вектора

r

у площині xOy

-лінія

 

 

 

-лінія

із додатним напрямком осі

 

r

 

 

Ox ;

z

збігається з декарто-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

вою

 

координатою

z

O

 

 

 

 

(рис. 8.4).

Числа

,

, z

 

 

 

 

у

відіграють роль криволіній-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

них координат q1, q2 , q3 .

 

 

 

 

 

Декартові

 

координати

x

z-

лінія

 

x, y, z у циліндричній

сис-

Рис. 8.4. Циліндрична система коор-

темі координат визначають-

динат: координатні лінії

ся формулами

 

 

 

 

та базисні вектори

 

 

 

 

 

 

x = cos ,

y = sin ,

z = z

 

(8.17)

 

 

 

 

( 0 , 0 2 , z ).

 

 

Рівняння для координатної поверхні

= const

знайдемо із

системи рівнянь (8.17), якщо виразимо змінну через декартові

координати і прирівняємо її

до

константи.

Отримаємо

= x2

y2 = const , це рівняння

циліндра.

Аналогічно,

tg = y

x = const – півплощина,

що утворює кут

із площи-

ною xOz і обмежена віссю Oz, z = const

– площина.

 

Через кожну точку проходять три координатні лінії, які можна розглядати як результат перетину відповідних координатних

155

e = cos ex sin ey , e = sin ex cos ey , ez ez .

поверхонь: коло ( -лінія, уздовж якої змінюється в межах від 0 до 2 , а і z – фіксовані), півпряма ( -лінія, уздовж якої змінюється в межах від 0 до , а і z – фіксовані), пряма ( z -лінія, уздовж якої z змінюється в межах від до , а і – фіксовані).

 

Вектори локального базису можна знайти за допомогою роз-

кладання радіус-вектора в декартовій системі координат:

 

 

 

 

 

 

r

=

 

x

ex

y ey

 

 

z

 

ez

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

( cos ) ex

( sin ) ey

z

ez = cos ex sin ey ,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

=

x

ex

y

ey

 

 

z

ez

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

( cos ) ex ( sin ) ey

 

z

ez

= sin ex cos ey ,

 

 

r

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=

x ex y ey

z ez ( cos ) ex

 

( sin ) ey

z ez

= ez .

z

 

z

z

z

 

 

 

 

z

 

 

 

 

z

z

 

Звідси знаходимо відповідні параметри Ламе (довжини векторів основного локального базису) H = 1 , H = , H z = 1 та

зв'язок векторів фізичного ортонормованого базису e , e , ez та ортів ex , ey , ez :

Матриця переходу від декартового базису до циліндричного

cos

sin

0

 

 

sin

cos

0

 

A( )

 

 

0

0

1

 

 

 

збігається з матрицею повороту на кут навколо осі Oz . Стовпці цієї матриці задають коефіцієнти розкладання ортів ПДСК

156

через орти циліндричної системи координат. Знаючи матрицю переходу, можна записати зв'язок компонент вектора a в цих базисах, наприклад:

ax = a cos a sin , ay = a sin a cos , az = az .

Цей зв'язок такий самий (коефіцієнти розкладання такі самі), як і для ортів відповідних базисів.

Вектори локального базису та параметри Ламе можна знайти іншим способом – геометрично, не користуючись декартовою системою координат. Для цього візьмемо довільну точку

M 0 , 0 , z0 на рис. 8.4.

 

Через точку

M проходять три різні

координатні лінії. Якщо зафіксуємо ,

z

 

та змінюватимемо ,

то радіус-вектор r

r ( , 0 , z0 ) опише -координатну лінію.

Якщо приріст радіус-вектора

r

r ( , , z)

за

-коорди-

натною лінією дорівнює , то величина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

lim

r

lim

 

 

e

 

 

 

 

 

 

0

 

0

 

 

 

 

 

є вектором, дотичним до -координатної лінії,

а його довжина

H = 1 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо зафіксуємо z ,

та змінюватимемо , то радіус-

вектор r r (

 

, , z

) опише -координатну лінію, а величина

 

0

 

r

0

 

 

r

 

 

e

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim

 

 

lim

 

 

 

 

 

e

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

0

 

 

 

 

буде вектором, дотичним до

-координатної лінії, а його дов-

жина H = .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ez збігається з ортом

Орт циліндричної системи координат

ПДСК ez .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сферична система координат (координати r , ,

). Кож-

ній точці простору,

що задається радіус-вектором r

, ставить-

ся у відповідність трійка чисел ( r – відстань від точки до початку координат, – кут, що утворює радіус-вектор із додатним напрямком осі Oz , – кут, який утворює проекція

157

радіус-вектора у площині xOy із додатним напрямком осі

Ox ) за формулами

x = r sin cos , y = r sin sin , z = r cos (8.18) ( 0 r , 0 , 0 2 ).

Через кожну точку з координатами r , , проходять три

координатні лінії (рис. 8.5): коло ( -лінія, уздовж якої

змінюється в межах від 0 до 2 , а r і фіксовані), півпряма ( r -лінія, вздовж якої r змінюється в межах від 0 до, а і фіксовані),

півколо ( -лінія, уздовж якої змінюєтьсяв межах від 0 до ,

 

z

 

 

r-лінія

 

 

 

 

er

e

 

 

 

M

 

 

 

 

 

 

 

-лінія

 

r

e

 

y

 

 

 

O

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

-лінія

 

аі r фіксовані).

Усферичній системі координат координатними поверхнями є

r = x2 y2 z2 = const – сфера,

x

Рис. 8.5. Сферична система координат: координатні лінії та базисні вектори

tg =

x2 y2 z = const – конічна поверхня,

 

tg = y

x const – півплощина, що утворює кут

із площи-

ною xOz і обмежена віссю Oz.

 

 

Вектори локального базису можна знайти за допомогою роз-

кладання радіус-вектора в декартовій системі координат:

 

 

r

 

x ex

y ey

z ez

sin cos ex sin sin ey cos ez ,

 

 

r

 

r

 

r

 

r

 

 

 

 

 

r

 

x

 

y

z

 

 

 

 

 

ex

ey

 

 

ez

r cos cos ex r cos sin ey r sin

ez

 

 

r

 

x

 

 

y

 

 

z

 

 

 

 

 

 

 

 

ex

 

 

ey

 

 

 

ez r sin sin ex r sin cos ey .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

158

 

 

Звідси знаходимо відповідні параметри Ламе (довжини векторів

основного базису): Hr = 1, H = r , H = r sin та зв'язок векторів

фізичногоортонормованогобазису er , e , e таортів ex , ey , ez :

er = sin cos ex sin sin ey cos ez , e cos cos ex cos sin ey sin ez , e = sin ex cos ey ,

який здійснюється за допомогою ортогональної матриці переходу від декартового базису до сферичного:

sin cos

sin sin

cos

A , cos cos

cos sin

sin .

sin

cos

0

Стовпці цієї матриці задають коефіцієнти розкладання ортів ПДСК через орти сферичної системи координат. Перехід від декартового базису до сферичного (рис. 8.5) здійснюється в результаті виконання трьох послідовних операцій: повороту на кут

навколо осі

Oz

(перехід до циліндричної системи координат);

повороту навколо осі, що задається ортом e , на кут (пере-

хід до системи координат, яка задається ортами e

, e

,

e ); ци-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

клічної перестановки осей (перехід від базису e

,

e

,

er до ба-

зису er ,

e , e ). Перемноживши відповідні матриці,

 

 

 

0

0

1

cos

0

sin cos

sin

0

 

 

 

 

 

1

0

0

 

 

0

1

0

sin

cos

0

A( , ) ,

0

1

0

 

sin

0

cos

 

0

0

1

 

 

 

 

 

отримали

матрицю

 

переходу

від

декартового

 

базису

{ ex , ey , ez }

до сферичного { er ,

e , e }. Знаючи матрицю пе-

реходу,

можна записати зв'язок компонент вектора a

 

в цих ба-

зисах, наприклад:

ax = ar sin cos a cos cos a sin , ay = ar sin sin a cos sin a cos , az = ar cos a cos .

159

Він такий самий (коефіцієнти розкладання такі самі), як і для ортів відповідних базисів.

Вектори основного локального базису та параметри Ламе можна знайти іншим способом – геометрично, не користуючись декартовою системою координат. Візьмемо довільну

точку

M r0 , 0 , 0

 

на рис. 8.5. Через

точку

M

проходять

три різні координатні лінії. Якщо зафіксуємо

,

та

змінюватимемо

r ,

 

то

 

радіус-вектор

r

r (r, 0 , 0 )

опише

r -координатну лінію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо приріст радіус-вектора r r (r, , )

за

r -координатною

лінієюдорівнює r , товеличина

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

lim

r lim

r r

 

r

er

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

r r

 

 

 

 

 

 

 

r 0

r

r 0

 

 

r

 

 

 

 

є вектором, дотичним до

r -координатної лінії,

а його довжина

Hr = 1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо зафіксуємо r ,

та будемо змінювати , то радіус-

вектор r r (r0 , 0 , )

опише -координатну лінію, а величина

 

 

r

 

 

 

 

r

 

 

e

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim

 

 

 

lim

 

 

 

 

 

r sin e

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

буде вектором, дотичним до

-координатної лінії, а його дов-

жина H = r sin .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо зафіксуємо

,

r

та будемо змінювати ,

то радіус-

вектор

r r (r , ,

 

)

опише

-координатну лінію, а величина

 

0

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

r

 

 

 

 

r

 

 

 

r e

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim

 

 

lim

 

 

 

 

 

 

re

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

0

 

 

 

 

 

буде вектором, дотичним до

-координатної лінії, а його дов-

жина H = r .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Параболічна система координат (координати u , v , ). Якщо

у задачі зустрічаються разом r (сферичний радіус) та z , зручно користуватися параболічними координатами:

160