finantial

Фiксованi активи

Рiзниця мiж фiксованими i поточними активами проявляється у цiлях, з якими їх придбано, радше нiж у їхнiй природi (хоча фiксованi активи зазвичай мають фiксовану природу – це заводи, примiщення, обладнання, земля, тощо). Фiксованi активи мають довге життя i закупленi з метою їхнього використання в бiзнесi.

Звичайно, є великий клопiт з iнформацiєю про цифри для вiдчутних фiксованих активiв.

Вiдчутнi фiксованi активи загалом оцiнюються за собiвартiстю мiнус амортизацiя. Амортизацiя має мало спiльного з вiдображенням “правдивої” вартостi активiв в балансовому звiтi. Замiсть цього є намагання списувати вартiсть активiв, враховуючи витрати протягом їхнього оцiненого корисного життя.

Невiдчутнi фiксованi активи є фiксованими активами, до яких дослiвно не можна доторкнутися. Найбiльш загальним типом невiдчутних фiксованих активiв є гудвiл. Вiн виникає, коли компанiя купує iншу компанiю за бiльшою цiною, нiж залишкова балансова вартiсть. Рiзниця мiж сплаченою цiною та балансовою вартiстю складає гудвiл. Можливi невiдчутнi активи включають: вартiсть розвиненостi, концесiї, патенти, торговi марки та трендовi iмена.

Фiксованi активи можуть включати володiння в iнших компанiях у формi акцiй, позикових цiнних паперiв, дебентури або прямих боргiв. Вони зазвичай записуються за ринковою цiною.

Проблеми, пов’язанi з оцiнюванням активiв за собiвартiстю з вирахуванням амортизацiї, можуть бути дещо послабленi регулярною переоцiнкою фiксованих активiв, особливо часто таких, як земля та будiвлi.

Таким чином, пiдсумок балансу для фiксованих активiв може складатися iз сумiшi вартостей та оцiнок, датованих на рiзнi облiковi перiоди та зменшених на амортизацiю, вiдраховану вiд дати придбання або оцiнювання. Числа будуть тому мати арифметичну точнiсть, але будуть звичайно абсолютно незначущими для цiлей прийняття рiшень.

103

Поточнi активи

Поточними, або обiговими активами є грошi, грошовi еквiваленти, та те, що можна конвертувати у грошi у нормальному ходi бiзнесу.

У рахунках термiн склади (запаси) включає сировину, витратнi матерiали, деталi, незавершенi та завершенi товари, що чекають на продаж. Вартiсть складiв, показаних в балансовому звiтi, менша за чисту вартiсть реалiзацiї.

Дебiторська заборгованiсть (дебет) є сумою, яку клiєнти компанiї заборгували їй за товари або послуги. Пункт “дебет” може також включати плату за перевiдним векселем, яким володiє компанiя до отримання.

Поточнi активи, що записанi у пунктi “iнвестицiї”, можуть включати, наприклад, грошi, покладенi на короткостроковий депозит.

Числа, що вiдображають склади i дебет, мають бути скоригованi взяттям у розрахунок будь-яких передбачених втрат вiдповiдно до старiння або псування (для запасiв) або вiрогiдного дефолту (для дебету).

Пасиви (зобов’язання)

Пасиви аналiзуються згiдно до їхньої дати термiну закiнчення, або погашення. Величини, якi сплачуються протягом одного року, класифiкують як поточнi (обiговi). Їх порiвнюють з поточними активами, оскiльки вони вiдображають витрати лiквiдних ресурсiв компанiї.

Пасиви, якi не сплачуються протягом одного року, класифiкують як довгостроковi. Резерви вiдрiзняються вiд iнших пасивiв тим, що суми та термiн цих платежiв є невизначеними (наприклад, пенсiйнi схеми). Вони є, тим не менш, пасивами i мають бути показанi як такi в балансовому звiтi.

Капiтал

Акцiонерний капiтал, або власний капiтал може виникати рiзними шляхами. Частина є безпосереднiми внесками при ку-

104

пiвлi акцiй. Бiльшiсть тих, що залишилися, будуть походити вiд звичайної дiяльностi. Це включає прибутки, якi не були розподiленi у виглядi дивiдендiв або не були використанi для викупу акцiй.

Резерви переоцiнки складаються зi сум, доданих до вартостi фiксованих активiв. Це буде обговорено у наступному роздiлi.

2.3.4 Рахунок прибуткiв i збиткiв

Рахунок прибуткiв i збиткiв (або рахунок прибуткiв i витрат) дозволяє зазирнути у дiяльнiсть компанiї. Вiн порiвнює доходи, що породжуються звичайною дiяльнiстю з витратами, пов’язаними iз отриманням доходу, рiзниця буде прибутком або збитком за рiк.

Схему типового спрощеного рахунку прибуткiв i збиткiв наведено в табл. 2.3.

Табл. 2.3: Типовий рахунок прибуткiв i збиткiв.

105

Обiг

Синонiмами обiгу є продажi, виручка та виторг. У вiдповiдностi з принципом реалiзацiї, виручка записується, коли вона зароблена, а не у момент сплати за товар.

Витрати на обiг

Витрати на обiг (обiговi витрати, вартiсть продажiв) включає сировину, матерiали, компоненти, заробiтну плату, витраченi на виробництво проданих товарiв. Сюди також включаються змiни у рiвнi складiв та амортизацiйнi витрати. Таким чином, витрати на обiг дорiвнюють закупiвлi мiнус зростання складiв плюс заробiтна плата робiтникiв на виробництвi плюс амортизацiя непоточних активiв.

Витрати на розповсюдження та адмiнiстративнi витрати

Витрати на розповсюдження включають витрати, пов’язанi з продажами, дистрибуцiєю, транспортуванням та рекламою.

Адмiнiстративнi витрати, або накладнi витрати включають вiдповiднi заробiтнi плати разом з винагородами директорiв.

Фiнансовий прибуток i фiнансовi витрати

Фiнансовий прибуток складається з прибутку вiд iнвестицiй (такий, як рента, вiдсоток за облiгацiями, дивiденди вiд акцiй) та реалiзованих приростiв капiталу вiд продажу активiв (мiнус втрати капiталу). Вiн також може включати нереалiзованi прирости капiталу вiд переоцiнки активiв, але частiше це робиться через резерв переоцiнки, про який iтиметься далi.

Фiнансовi витрати включають вiдсотки за позиками.

Податок

Податковi витрати включаються до рахунку прибуткiв i збиткiв, оскiльки компанiї сплачують корпоративний податок на

106

їхнi прибутки. Але точний розмiр податку є предметом обговорень з податковою адмiнiстрацiєю i, взагалi кажучи, вiн буде вiдомим лише пiсля публiкацiї фiнансових звiтiв. Величина податку в рахунку прибуткiв i витрат є найкращим наближенням до остаточної величини. Вона рiдко дорiвнює в точностi прибутку до сплати податку, помноженому на ставку корпоративного податку.

Категорiї прибутку

Розмiр прибутку зазвичай обчислюється у три кроки. Валовий прибуток є рiзницею мiж цiною проданих товарiв i послуг та витратам на обiг. Операцiйний прибуток звичайно визначається як прибуток без усiх витрат (крiм фiнансових витрат – вiдсоткiв). Прибуток до стягнення податку є операцiйним прибутком з урахуванням фiнансових витрат i прибуткiв.

Значення валового прибутку дає уяву про полiтику цiноутворення компанiї. Рiзниця мiж витратами i цiною продажу зображує частину накладних витрат i прибутку. Незважаючи на те, що ця iнформацiя може бути корисною, можливо приготувати фiнансовi звiти без розрiзнення на обiговi та накладнi витрати.

Прибуток на акцiю

Компанiї зобов’язанi пiдраховувати прибуток на акцiю i публiкувати їхнiй розмiр в основнiй частинi рахунку прибуткiв i збиткiв. Прибуток на акцiю дорiвнює прибутку, що вiдноситься до звичайних акцiонерiв, подiленому на кiлькiсть випущених звичайних акцiй.

Звiт про рух грошей

Звiт про рух грошей призначений доповнювати рахунок прибуткiв i збиткiв та балансовий звiт. Рахунок прибуткiв i збиткiв та балансовий звiт є корисними документами самi по собi. Однак, вони не забезпечують достатньої уяви про грошовий баланс. Це є несприятливою обставиною, тому що навiть прибу-

107

тковi компанiї можуть збанкрутувати, якщо вони недостатньо лiквiднi.

Банкiвський баланс, звичайно, вказується в рахунку прибуткiв i витрат. Легко побачити, як вiн змiнився порiвняно з кiнцем минулого року. Однак, важко визначити головнi причини таких змiн. Акцiонери та iншi читачi вимагають докладнiшого опису грошових потокiв.

Звiт про рух грошей вiдповiдає на три типи питань:

•Чому збiльшився банкiвський овердрафт, незважаючи на прибутковий рiк для компанiї?

•Чи здатна компанiя створювати грошi, а не прибуток своєю дiяльнiстю?

•Що було зроблено з позиками, взятими протягом року?

Друге питання неявно стверджує, що прибуток i грошi – це двi рiзнi речi. Справдi, прибуток за рiк навряд чи вiдображає змiну банкiвського рахунку. Деякi пункти рахунку прибуткiв i збиткiв, скажiмо, амортизацiя, не включають руху грошей. Бiльше того, витрати та надходження визнають, коли виставлено рахунки, а не тодi, коли грошi передаються з рук у руки. Повторимося: дуже прибуткова компанiя може все ж зiткнутися з проблемами лiквiдностi.

Звiт про рух грошей є менш суб’єктивним, нiж рахунок прибуткiв i збиткiв. По-перше, компанiя може певнi змiни вiдображати прямо у балансовому звiтi, не вказуючи їх у рахунку прибуткiв i збиткiв. По-друге, при пiдрахунку прибутку часто потрiбнi суб’єктивнi оцiнки: який резерв створити для проблемних боргiв, який метод амортизацiї використовувати, як оцiнювати запаси. При складаннi звiту про рух грошей немає такої свободи: або грошi витраченi, або нi.

Приклад звiту про рух грошей наведено в табл. 2.4.

Грошi вiд звичайної дiяльностi визначаються як операцiйний прибуток плюс амортизацiя плюс зростання складiв мiнус зростання дебiторської заборгованостi плюс зростання кредиторської заборгованостi. Зазначимо, що змiна складiв та амортизацiя ведуть до змiн у прибутку, але не впливають на грошовий

108

Табл. 2.4: Типовий звiт про рух грошей.

109

потiк. Змiни у дебiторськiй або кредиторськiй заборгованостi можуть бути як вiдображеними у прибутку, але не створювати грошовий потiк (збiльшення дебету або кредиту) або створювати грошовий потiк, але не вiдображатися у прибутку (зменшення дебету або кредиту).

Амортизацiя

Амортизацiйнi поправки потрiбнi тому, що у дiйсностi всi фiксованi активи мають скiнченний час експлуатацiї.

Амортизацiя (також, зношення, знос) визначається як мiра зношення, споживання або iншого послаблення фiксованого активу протягом його експлуатацiйного термiну, якi виникають внаслiдок

•плину часу або

•старiння через технологiчнi або ринковi змiни.

Перший, найбiльш важливий аспект цього означення є тим, що цiллю амортизацiйних поправок не є вiдобразити вартiсть фiксованих активiв у балансовому звiтi. Скорiше, метою є систематичне накладення витрат на фiксований актив компанiї в рахунку прибуткiв i збиткiв. Амортизацiя є тому застосуванням принципу вiдповiдностi, про який говорилося вище.

З означення амортизацiї також випливає, що спосiб, в який скорочується життя активу, залежить вiд природи активу.

•Фiнансовий актив, наприклад, оренда певної власностi має чiтко визначений термiн життя.

•Фiзичнi активи зношуються через використання i, ймовiрно, зношуються швидше при iнтенсивнiшому використаннi.

•Певнi активи, такi, як комп’ютери, застарiвають набагато ранiше кiнця свого експлуатацiйного термiну через розвиток технологiй.

Вiдеалi цi вiдмiнностi повиннi вiдображати застосування рiзних методiв амортизацiї, якi вiдображують природу активiв.

110

На практицi ж при такому пiдрахуваннi амортизацiї потрiбне зберiгання надто детальних записiв, тому амортизацiйнi витрати пiдраховують, просто виходячи з термiну використання.

Найпростiший метод амортизацiї називається лiнiйним. При його використаннi змiни у вартостi вiдбуваються щороку однаковими частинами:

собiвартiсть − прогнозована кiнцева вартiсть.

прогнозований експлуатацiйний термiн

Прямолiнiйний базис може також виражатися через вiдсотки вiд собiвартостi.

Метод залишкової вартостi (або метод балансової вартостi) є другим поширеним методом пiдрахунку амортизацiйних витрат. При ньому амортизується фiксована частка “балансової” вартостi (тобто собiвартостi мiнус амортизацiя на дату).

Ця частка визначається як

1 − прогнозована кiнцева вартiсть 1/n

собiвартiсть

де n – прогнозований експлуатацiйний термiн активу в роках.

Одна перевага методу залишкової вартостi полягає у тому, що падiння вартостi активу значнiше, поки вiн новий. Це може давати бiльш слушне значення для амортизацiї, тому що бiльшiсть втрат вартiсть активу зазнає тодi, коли вiн новий. Лiнiйний метод не зважає на вiк активу, що може бути недолiком з-за зростання цiн через iнфляцiю.

На практицi компанiї зазвичай припускають, що всi активи конкретного класу мають “стандартний” термiн життя (наприклад, п’ять рокiв для транспортних засобiв пересування i десять рокiв для виробничого заводу). Цi значення заснованi на досвiдi та вiдображують загальнi тенденцiї, що спостерiгаються компанiями. Помилки, що виникають через надто повiльну амортизацiю, типово нiвелюється занадто швидкою амортизацiєю iнших.

Ясно, що правлiння має iстотну свободу вiдносно величин амортизацiйних витрат щороку. Оцiнки корисного життя та кiнцевої вартостi впливають як на рахунок прибуткiв i збиткiв, так

111

i на балансовий звiт. Також вплив має вибiр мiж лiнiйним методом та методом залишкової вартостi. Тому вiд компанiй вимагають надавати доволi докладної iнформацiї щодо балансових вартостей фiксованих i необоротних активiв.

2.3.5 Капiтал та резерви

Балансовий звiт перелiчує активи, що знаходяться у власностi компанiї, та пасиви, якi компанiя заборгувала третiм сторонам. Те, що залишається, називається капiталом, акцiонерним капiталом або власним капiталом та належить акцiонерам. Власний капiтал може виникати трьома шляхами:

•продажем акцiй акцiонерами;

•через деякi змiни, наприклад, переоцiнку (ревальвацiю) фiксованих активiв;

•утриманням прибуткiв вiд розподiлу мiж акцiонерами.

Акцiонерний капiтал i акцiонерна премiя Для облiкових цiлей використовується номiнальна вартiсть акцiй. Це, однак, не вiдображує ринкову цiну компанiї та здатнiсть компанiї знайти покупцiв, якi бажатимуть сплачувати дещо бiльше. Рiзниця мiж номiнальною вартiстю акцiй та цiною продажу заноситься до рахунку акцiонерних премiй. (Ця рiзниця завжди є додатною, оскiльки компанiї не можна продавати свої акцiї з дисконтом вiд номiналу.) Рахунок акцiонерних премiй фактично є частиною акцiонерного капiталу, але у балансовому звiтi вiдноситься до “iнших резервiв”.

Резерв переоцiнки Незважаючи на принцип вартостi, загальною практикою є переоцiнка (ревальвацiя) землi та будiвель в балансовому звiтi. Просте збiльшення балансової вартостi активiв буде призводити до втрати балансу у балансовому звiтi. Це виправляється збiльшенням так званого резерву переоцiнки (iнодi вживають синонiми “фонд переоцiнки” та “резерв ревальвацiї”). Таким чином, резерв переоцiнки – рахунок у балансовому звiтi, що складається з сум, якi виникають через збiльшення вартостей фiксованих активiв. Резерв переоцiнки також включається до “iнших резервiв” у балансовому звiтi.

112