7. Планування чисельності працівників підприємства

Чисельність працівників є найважливішим кількісним показником, що характеризує трудові ресурси підприємства. Вона вимірюється такими показниками, як облікова, явочна й середньо облікова чисельність працівників. Облікова чисельність (Чоб)- це показник чисельності працівників облікового складу на певне число або дату. Вона враховує чисельність усіх працівників підприємства, прийнятих на постійну, сезонну і тимчасову роботу відповідно до укладених трудових договорів, а також працюючих власників організації, які одержують заробітну плату (+у відпустках і т.д.)Явочна чисельність (Чя)характеризує кількість працівників облікового складу, які з'явилися на роботу в даний день, включаючи тих, що знаходяться у відрядженнях. Різниця між обліковою і явочною х-зує резерв (на заміну тих, хто не вийшов)Середньооблікова чисельність- чисельність працівників у середньому за певний період (місяць, квартал, з початку року, за рік). Визначається як сума середньомісячної чисельності, поділена на к-сть місяців.

Планування чисельності працівників є однією з найбільш важливих складових планування всієї діяльності організації. Головне завдання полягає в забезпеченні реалізації планів організації щодо елементів людського фактора: чисельності робітників, їхньої кваліфікації, продуктивності праці тощо. Недосконале планування чисельності працівників призводить до збільшення затрат і, зрештою, до втрати матеріальних ресурсів.

Для планування потреб у людських ресурсах використовуються різноманітні методи: 1)Екстраполяція — це найпростіший метод, суть якого полягає в перенесенні пропорцій поточних ситуацій у плани на майбутнє. 2)Методскоригованої екстраполяції.Поряд із перенесенням пропорцій поточної ситуації він враховує і зміну інших факторів впливуМетод експертних оцінокбазується на використанні висновків спеціалістів щодо прогнозу потреб організації в людських ресурсах.Метод комп'ютерного моделюваннябазується на розробці математичної моделі за основними параметрами ситуації, яка прогнозується на майбутнє.Нормативний— базується на принципі, при якому раціональний склад організації визначається розрахунком, відп овідно до характеру й складу робіт, за формулою Ч=Тд/(С*В), де Ч — чисельність персоналу; Тд — нормативна трудомісткість, людино-дні; С — визначений строк виконання робіт, робочі дні; В — середнє плановане виконання норм, відсотки.Метод дохідностібазується на тому, що, ухвалюючи рішення про зростання виробництва, організація має встановити, чи не перевищують витрати, зумовлені використанням додаткової робочої сили, дохід від її використання.

8. Продуктивність праці та її характеристика

Продуктивність праці характеризує ефективність, результативність витрат праці й визначається кількістю продукції, виробленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю виробленої продукції, або виконаних робіт. На підприємствах продуктивність праці визначається як ефективність витрат тільки живої праці і розраховується через показники виробітку і трудомісткості продукції, між якими є зворотно пропорційна залежність .

Існує 2 методи вимірювання ПП: прямий і обернений. Прямий - Виробіток (В)- це кількість продукції, яка припадає на одного середньоспискового працівника чи робітника за певний період. Він розраховується як відношення обсягу виробленої продукції (ОП) до середньоспискової чисельності працівників чи робітників (Ч). Обернений:Трудомісткість= кількість працівників на одиницю продукції.

Виробіток визначається 3-ма методами: 1)Натуральний– ділення обсягу виробленої продукції у фіз. одиницях на кількість затраченого часу у нормогодинах. 2)Вартісний– відношення вартості виробленої продукції до затрат праці на її виробництво або середньооблікової чисельності працівників підприємства 3)Трудовий метод - обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах, після чого його відносять до фактично відпрацьованого часу.

Залежно від складу витрат праці, які включаються в трудомісткість продукції, та їх ролі в процесі виробництва виділяють технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування виробництва, виробничу трудомісткість, трудомісткість управління виробництвом і повну трудомісткість.

Підвищення продуктивності праці виявляється в тому, що частка живої праці в продукції, яка виробляється, зменшується, а частка минулої праці збільшується. При цьому абсолютна величина витрат живої і уречевленої праці на одиницю продукції скорочується. В плануванні підвищення продуктивності праці використовуються абсолютні показники, які характеризують рівень продуктивності праці, та відносні, що визначають динаміку її зростання. В практиці планування зростання продуктивності праці, залежно від мети й об'єкта найбільшого поширення набули два методи:

- метод прямого розрахунку на основі трудомісткості виробничої програми (виробітку) - більшою мірою застосовується при плануванні продуктивності праці на дільницях, цехах, робочих місцях;

- метод планування за техніко-економічними факторами - застосовується в цілому на підприємстві (фірмі).

9. Показники і методи вимірювання продуктивності праці

Розрізняють індивідуальну (жива праця) та суспільну (жива+уречевл.) продуктивність.

Існують прямий та обернений методи вимірювання продуктивності праці. Прямий — показник виробітку. Дорівнює відношенню загальнопланового обсягу виробництва до чисельності персоналу. . Обернений — показник труждомісткості.

На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції і затрати праці.

Якщо обсяг продукції вимірюється натуральними показниками (в штуках, тоннах, метрах тощо), то і відповідні показники продуктивності праці називаються натуральними.

Вартісними називаємо показники виробітку, в яких обсяг продукції вимірюється грошовими одиницями. Ці показники найуніверсальніші, вони дозволяють порівнювати продуктивність праці при виробництві принципово різних благ.

Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції використовуються також трудові показники, в яких для характеристики обсягу виробництва застосовуються норми трудових витрат у нормо-годинах. Однак ці показники мають дуже вузьку сферу застосування, оскільки вимагають суворої наукової обґрунтованості використовуваних норм.

Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.

Трудомісткість обслуговування визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва.

Виробнича трудомісткість складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

Трудомісткість управління визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.

Повна трудомісткість продукції відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою