46.Структура ціни та характеристика її складових.

Ціна — це грошовий вираз вартості товару (про­дукції, послуги). Вона завжди коливається навколо ціни виробниц­тва (перетвореної форми вартості одиниці товару, що дорівнює сумі витрат виробництва й середнього прибутку) та відображає рівень суспільно необхідних витрат праці. Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції:

обліково-вимірювальна: ціна є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво ок­ремих видів продукції або надання різноманітних послуг.

розподільча: за допомогою цін, що відхиляються від вартості, забезпечується перерозподіл доходів первинних суб’єктів госп-ня та населення.

стимулююча: використовується для мотивації підвищення ефективності госп-ня, забезпечення необхідної прибутковості кожному виробнику, посереднику та безпосередньому продавцю товарів вир-го і споживчого призначення.

Складові елементи ціни пр-ії (послуги)(відображають стр-ру основних видів цін) :

• Оптова ціна п-ва: (собівартість + прибуток).

• Оптова ціна реалізації (собів-ть + прибуток + ПДВ + акцизний збір + оптово-збутова надбавка (витрати і прибуток постачальницько-збутових організацій).

• Роздрібна ціна ( -//-//- + торговельна надбавка).

Види цін і тарифів:

1.Відповідно до особливості купівлі-продажу і сфери економіки: Світові. , Оптові. , Закупівельні, Роздрібні, Кошторисні. Тарифи вантажного і пасажирського транспорту. Тарифи на платні послуги.

2. Відповідно до рівня установлення та регулювання:

1) Централізовано фіксовані та регульовані. 2) Договірні. 3) Вільні.

Система франкування цін. Види франко-відпускних цін.

• Франка (італ. букв. — вільний) — вид зовніш­ньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну това­ру включають витрати на його страхування і доставку в місце, зазначене в договорі.

• За умови встановлення оптової ціни «франко-стан­ція відправлення» витрати на доставку продукції від станції відправлення до місця споживання несе покупець товару, транспортні витрати продавець не включає в ціну. • Оптова ціна «франко-станція призначення» включає транспортні витрати, які відшкодовує оптово-збутова органі­зація чи виробник продукції.

47. Методи ціноутворення в умовах ринку.

Механізм ціноутворення в Україні на рівні підприємств, як правило, дуже простий і недостатньо гнучкий для умов змінного попиту. Саме цим визначається відсутність на споживчому ринку окремих видів товарів (які швидко реалізуються в умовах фіксованої вданому часовому інтервалі ціни) і проблеми затоварення торгових підприємств іншими видами товарів (ціна на які дещо вища, ніж платоспроможний попит на них).

Фірма сподівається, що обраний метод дає змогу правильно розрахувати конкретну ціну. Взагалі ж існують дві групи методів ціноутворення:- витратні та маркетингові.

До основних витратних методів ціноутворення належать:

-1) метод "середні витрати плюс прибуток"; 2) розрахунок ціни на підставі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку; 3)метод мінімальних витрат; 4) метод ціноутворення із підвищенням ціни шляхом надбавки до неї; 5) метод цільового ціноутворення.

До маркетингових методів належать такі методи визначення ціни: 1)визначення ціни з орієнтацією на попит; 2)на підставі аналізу мінімальних прибутків і збитків; 3)на підставі максимального піку прибутків і збитків; 4)з орієнтацією на конкурентів; 5)з урахуванням поточних цін; 6)з орієнтацією на ринкові ціни; 7)шляхом слідування за цінами офіційних лідерів на ринку; 8)на основі вже прийнятих наданому ринку; 9)визначення престижних цін; 10) суперницький метод відношення цін; 11)на основі відчутної цінності товару.

Розрахунок ціни за методом "середні витрати плюс прибуток". полягає у нарахуванні певної націнки на собівартість товару. Для встановлення оптимальної ціни необхідно враховувати особливості поточного попиту і конкуренції.

Розрахунок ціни на підставі аналізу беззбитковості і забезпечення цільового прибутку. Це ще один метод ціноутворення на основі витрат. Фірма прагне встановити ціну, яка забезпечить їй бажаний обсяг прибутку.

Метод мінімальних витрат передбачає встановлення ціни на мінімальному рівні, достатньому для покриття витрат, пов'язаних із виробництвом конкретної продукції.

Метод надбавки до ціни. Ціна розраховується шляхом множення ціни закупівлі, зберігання сировини і матеріалів на визначений коефіцієнт доданої вартості. Вказаний підвищуючий коефіцієнт визначається шляхом ділення загальної суми прибутку від продажу на собівартість.

Цільового ціноутворення. На його підставі розраховується собівартість на одиницю продукції з урахуванням обсягу продажу, який забезпечує отримання наміченого прибутку.