- •1. Підприємство як основна ланка національної економіки
- •2. Виробнича структура підприємства та основні шляхи її вдосконалення
- •3. Організаційна структура підприємства
- •4. Раціональна структура підприємства
- •5. Кадрова політика підприємства
- •6. Роль персоналу у діяльності підприємства. Підходи до оцінки персоналу.
- •7. Планування чисельності працівників підприємства
- •8. Продуктивність праці та її характеристика
- •10.Фактори та резерви зростання продуктивності праці
- •11.Сутність основних засобів та основні напрями поліпшення їх використання
- •12.Роль та значення основних засобів у діяльності підприємства
- •13. Охарактеризувати переваги та недоліки методів амортизації.
- •14. Виробничі потужності підприємства та їх характеристика.
- •15. Ремонт основних засобів та його значення для діяльності підприємства.
- •16. Сутність оборотних фондів та елементи їх формування.
- •17. Поняття, склад та джерела формування оборотних коштів
- •18. Нормування оборотних коштів
- •19. Показники та шляхи ефективного використання оборотних коштів підприємства
- •20. Нематеріальні ресурси та нематеріальні активи : взаємозв'язок та відмінності
- •21. Значення нематеріальних ресурсів для сучасної системи господарювання і підвищення ефективності виробництва.
- •22. Сутністна характеристика і структура інвестицій
- •23. Основні чинники ефективності формування і використання виробничих інвестицій
- •24. Оцінка ефективності капітальних вкладень
- •25. Сутність інновацій та їх класифікація.
- •26. Загальна характеристика інноваційних процесів
- •27. Інноваційна політика підприємства: сутність та види.
- •28. Система планів діяльності підприємства за сучасних умов господарювання
- •29. Зміст принципів планування діяльності підприємства
- •30. Організація внутрішньофірмового планування
- •31. Співвідношення понять «оперативне» , «тактичне», «довгострокове» і «стратегічне» планування
- •32. Бізнес-планування, як необхідна складова практики господарювання.
- •33. Сутність понять "оплата праці" та "заробітна плата". Види оплати праці.
- •34. Основні форми і системи оплати праці
- •35. Роль державного регулювання оплати праці
- •36. Якість продукції, показники та методи її оцінки.
- •37.Стандартизація як засіб управління якістю продукції.
- •38. Сертифікація продукції як елемент управління якістю продукції
- •39. Шляхи підвищення якості та конкурентоспроможності продукції.
- •40.Сутність витрат підприємства та їх основні види.
- •41. Собівартість продукції та характеристика її видів.
- •42. Кошторис витрат на виробництво. Класифікація витрат за економічним елементом
- •43. Калькуляція продукції. Класифікація витрат за статтями.
- •44. Структура собівартості продукції та чинники, що її формують.
- •45. Економічний зміст і функції ціни.
- •46.Структура ціни та характеристика її складових.
- •47. Методи ціноутворення в умовах ринку.
- •48. Державне регулювання ціноутворення в Україні.
- •49. Цінова політика підприємства
- •50. Суть та значення фінансової діяльності підприємства.
- •51. Формування і використання прибутку на підприємстві.
- •52. Рентабельність підприємства. Види рентабельності та їх розрахунок.
- •53. Фінансові показники діяльності підприємства.
- •54. Ефективність діяльності підприємства як необхідна умова господарювання
- •55. Класифікація видів і форм прояву ефективності
- •56. Методи визначення ефективності.
- •57.Фактори підвищення ефективності діяльності підприємства
- •1) Управління витратами і ресурсами:
- •2) Напрямки розвитку і удосконалення вир-ва та іншої діяльності:
- •3) Удосконал сис-ми упр п-вом та всіма видами його діяльності.
- •58. Формування виробничого процесу та його структура
- •59. Принципи організації виробничих процесів
- •60. Виробничий цикл та його характеристика
- •61.Типи виробництва та їх характеристика.
- •62.Методи організації виробництва.
- •64. Банкрутство підприємства: сутність, значення, процедури та способи прогнозування.
22. Сутністна характеристика і структура інвестицій
Інвестіції – вкладання капіталу з метою отримання прибутку: всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності з метою отпримання прибутку. Поділяють інвестиції:
1.Залежно від об’єкта вкладання коштів розрізняють реальні (вкладання коштів (майна) у реальні активи - матеріальні й нематеріальні)та фінансові інвестиції(Вкладання коштів у різні фінансові активи, насамперед цінні папери або інші інструменти фінансового ринку)
2. За характером участі в інвестуваннірозрізняють прямі (вкладення коштів у певні об’єкти інвестування безпосередньо інвестором) та непрямі інвестиції (вкладення індивідуальними інвесторами коштів в об’єкти інвестування із залученням фінансових посередників)
3. За терміном інвестування розрізняють коротко- та довгострокові інвестиції.
4.За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють: 1)приватні (що здійснюються громадянами та підприємствами недержавної форми власності.) 2)державні(які здійснюються державою в особі уряду та державних підприємств) іноземні(що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестування на території України) та спільні інвестиції.( здійснюються інвестиційними фондами та компаніями)
5. За регіональною ознакою розрізняють внутрішні (це вкладення інвесторами капіталу всередині країни) та зовнішні(за її межами) інвестиції.
Залежно від класифікаційних ознак та напрямків використання капітальних вкладень розрізняють таку їх структуру:
1)Галузеву (розподіл капітальних вкладень по галузях і видах виробництв)
2)Територіальну (розподіл по економічних районах, областях країни)
3) Технологічну (співвідношення між основними їх складовими частинами: затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання, машин і механізмів, іншими капітальними затратами.)
4) Відтворювальну (відображає співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переоснащення, тобто форми відтворення основних фондів)
5) Структура за формами власності (свідчить про значне переважання державних інвестицій над приватними)
23. Основні чинники ефективності формування і використання виробничих інвестицій
Високий рівень ефективності виробничих інвестицій значною мірою пояснюється прогресивністю елементно-технологічної та відтворювальної їхньої структури. Що вища за величиною частка витрат на створення чи оновлення активної частини основних фондів підприємств, то більшою є віддача капітальних вкладень. Чи не найбільші можливості підвищення ефективності використання капітальних вкладень зумовлюються організацією сучасної проектно-кошторисної справи і забезпеченням завдяки цьому високої економічної ефективності проектних рішень. Великим і досі маловикористовуваним резервом підвищення ефективності капітальних вкладень є істотне скорочення тривалості всіх стадій
інвестиційного циклу — від проектування до освоєння введених в дію виробничих об’єктів та об’єктів соціальної інфраструктури.Здійснювані з метою збільшення віддачі з кожної грошової одиниці капітальних вкладень технічні, технологічні та організаційні заходи не можуть забезпечити досягнення очікуваних результатів, якщо вони не будуть супроводжуватись дійовими економічними методами управління інвестиційними процесами в цілому. Ці методи мають бути складовою частиною впроваджуваного загального механізму ринкових відносин між усіма суб’єктами господарювання; першочергового вдосконалення потребують методи визначення необхідного обсягу та оцінки економічної доцільності капітальних вкладень, прогнозування реальної тривалості інвестиційного процесу для функціонально однакових виробничих об’єктів, система мотивації інтенсивного інвестування виробництва. Підвищення ефективності капітальних вкладень найчіткіше виявляється у збільшенні обсягу валової продукції підприємства, підвищенні продуктивності праці й зниженні собівартості продукції.
Основними заходами, внаслідок яких можна забезпечити підвищення ефективності, є:
- забезпечення комплектності й пропорційності капітальних вкладень.
- скорочення вартості будівництва виробничих об'єктів
- скорочення розриву в часі між капітальними вкладеннями й освоєнням основних фондів.
- реконструкція будівель і споруду унаслідок чого можна ущільнити забудову.
- матеріальне стимулювання працівників за поліпшення якості й економічного ведення будівельно-монтажних робіт.