Інститути та інші структурні підрозділи цивільного права

Особливості окремих видів суспільних відносин, які входять до предмета будь-якої підгалузі цивільного права, у свою чергу, зумовлюють їх внутрішню структурну диференціацію та існування в межах конкретної підгалузі відповідних правових інститутів. Так, підгалузь зобов'язального права складається з двох інститутів: договірні та недоговірні зобов'язання. Кожний із наведених правових інститутів поділяється на субінститути. Наприклад, інститут договірних зобов'язань поділяється на такі субінститути: зобов'язання з реалізації майна, зобов'язання з надання майна в користування, зобов'язання з виконання робіт, зобов'язання з надання послуг, зобов'язання з розрахунків та кредитування, зобов'язання з перевезення, зобов'язання із страхування, зобов'язання із спільної діяльності, змішані зобов'язання. Субінститути, у свою чергу, поділяються на більш дрібні структурні підрозділи цивільного права тощо.

Систематизація цивільного права

Систему цивільного права слід відрізняти від систематики, або систематизації цивільно-правових норм.

Закони мають бути доступними і зручними для користування. Це досягається шляхом раціональної систематизації цивільного законодавства, тобто його впорядкуванням на підставі класифікаційної ознаки, що її суб'єктивно обирає систематизатор. Такі класифікаційні критерії бувають різними. Наприклад, можна впорядкувати цивільне законодавство, яке регулює діяльність юридичних осіб, шляхом створення систематизованих збірників з господарського законодавства.

Формами систематизації цивільного права є кодифікація та інкорпорація. Кодифікація є формою систематизації, за якої впорядкування нормативного матеріалу забезпечується у процесі правотворчості, шляхом видання зведеного, логічно стрункого, внутрішньо узгодженого нормативного акта, який з максимальною повнотою охоплює певну галузь суспільних відносин.

До цивільних кодифікаційних актів належать ЦК України, КІМ України, Повітряний кодекс України, деякі інші законодавчі акти.

Інкорпорація являє собою форму систематизації, за якої впорядкування цивільного нормативно-правового матеріалу забезпечується шляхом об'єднання за певною класифікаційною ознакою у збірниках або інших виданнях без зміни змісту актів. Наприклад, збірник законодавчих актів з питань винахідництва, збірник з питань цивільно-правового регулювання капітального будівни

Поняття цивільного законодавства

Панівним джерелом (формою) вітчизняного права є нормативні акти, які в цивільно-правовій сфері охоплюються поняттям цивільного законодавства.

Цивільне законодавство - це система законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, які містять цивільно-правові норми.

Цивільне законодавство відрізняється від цивільного права як правової галузі тим, що в першому випадку йдеться про сукупність нормативних актів, а не норм права, сукупністю яких є цивілістика як галузь права.

Особливість цивільного законодавства полягає в наявності значної кількості диспозитивних правил, які діють лише в тому випадку, якщо самі учасники регульованих відносин не передбачають інший варіант своєї поведінки. Однак цивільне законодавство містить багато загальнообов'язкових, імперативних норм, які не допускають жодних відступів від змісту, особливо при визначенні статусу суб'єктів і режиму речових та виключних прав. У разі сумніву в юридичній природі конкретної цивільно-правової норми слід виходити з її імперативного характеру, оскільки диспозитивність повинна бути прямо, недвозначно виражена в ній.

Цивільне законодавство має значний обсяг і різноманітність, що викликано складністю і широтою предмета цивільно-правового регулювання. Спрощення ознайомлення з чинним цивільним правом і встановлення взаємозв'язків між різними нормативними актами проводяться шляхом систематизації та упорядкування цивільного законодавства.

Основними способами систематизації (упорядкування) законодавства в цивільно-правовій сфері виступають інкорпорація, консолідація та кодифікація.

Інкорпорація нормативних актів являє собою зведення раніше виданих актів в єдине джерело (збірник) без зміни їх змісту. Офіційна інкорпорація зазвичай оформлюється у вигляді єдиного зведення, зібрання або іншого збірника законів чи інших нормативних актів. Прикладами такої інкорпорації є Зведення законів Російської Імперії, Зібрання чинного законодавства Союзу PCR Неофіційні інкорпорації представлені різними збірниками нормативних актів зазвичай тематичного характеру.

Консолідація нормативних актів являє собою об'єднання низки актів, присвячених спільному колу питань, в єдиний нормативний акт. У разі великої кількості змін (новел), внесених до закону або іншого нормативного акта, використовують можливість його повторного офіційного опублікування в повному обсязі, при якому стара редакція акту втрачає силу.

Вищою формою систематизації законодавства є його кодифікація, при якій приймається єдиний новий закон, який скасовує чинність низки старих нормативних актів. Особливість кодексу полягає в побудові його за певною системою з обов'язковим виділенням загальних положень (Загальної частини) та охоплення ним всіх основних правил відповідної сфери, що зумовлює визначальне місце кодексу в загальній системі нормативних актів.

Специфічна форма кодифікованих актів дає можливість їм виступати системоформуючим началом для правової регламентації певних сфер суспільного життя.

У зв'язку з цим кодекс стає головним джерелом права відповідної галузі права.

У цивільному праві кодифікація може носити загальний (галузевий) або приватний (спеціалізований) характер. У першому випадку вона виражається в прийнятті Цивільного кодексу, який охоплює всі основні норми та інститути цієї галузі права. При частковій (спеціалізованій) кодифікації приймається закон, у тому числі у формі кодексу, який регулює певну вузьку (галузеву чи міжгалузеву) групу суспільних відносин. Прикладами такої кодифікації є Житловий кодекс. Кодекс торгового мореплавства, Повітряний кодекс тощо.