10. Принцип пропорційності (співрозмірності) між обмеженнями та цілями цивільних прав Принцип пропорційності (співрозмірності) як загальний принцип права

Сучасна суспільно-політична ситуація в Україні багато в чому є відображенням впливу двох різноспрямованих і незбалансованих між собою складових публічного правопорядку, якими є спроби прискореного формування суспільства більшої відкритості, стимулювання приватної ініціативи в умовах непрозорого і несправедливого розподілу публічної власності (особливо землі, іншої нерухомості, послуг за рахунок бюджетного фінансування), ускладнених нечіткістю критеріїв і меж публічного втручання в приватні правовідносини.

За відсутності політичної стабільності недоліки незбалансованого публічного правопорядку вимушено усуваються за рахунок посилення ролі судової практики і застосування нетрадиційних правових конструкцій, які раніше обмежено використовувалися чи взагалі вважалися неприпустимими, як ефективніших для цілей забезпечення справедливості і стабільності в приватних правовідносинах.

У цьому зв'язку одна з характерних особливостей сучасного вітчизняного приватного права пов'язана з наявністю підвищеного інтересу суспільства і держави (зокрема юридичної науки, правотворчої і судової практики) до наукових досліджень, присвячених пошуку концептуально нових рішень проблем співвідношення публічного і приватного інтересу, критеріїв припустимості обмежень здійснення приватного права.

Серед перспективних напрямів важливу роль покликані відіграти дослідження принципу пропорційності (співрозмірності) між обмеженнями та цілями цивільних прав.

Цивільно-правові конструкції зазвичай відображають їх внутрішню суперечливість як детермінованих явищ. Будь-який фізичний, біологічний і соціальний процес є поєднанням протилежностей. Все, що існує в світі, має свою антитезу: світло бореться з пітьмою, матерії протистоїть антиматерія, за народженням настає смерть. Наведені протилежності взаємно зумовлені, перебувають в гармонії і тому можуть бути подолані народженням нової протилежності.

Протилежності притаманні будь-яким правовим явищам: праву суперечить неправовому повноваженню зазвичай відповідає обов'язок, загальнодозвільному правилу свободи приватно-правового договору протистоїть принцип обмеженості свободи договору у передбачених законом випадках. З цього приводу в літературі звертається увага на доцільність перегляду доктринальних уявлень щодо місця принципу свободи договору, яке, зокрема в підприємницьких (господарських) правовідносинах, частково має здійснювати принцип обмеженості свободи договору.

У зв'язку з цим пропонується, з огляду на досвід країн Заходу, поставити питання про заміну принципу свободи договору принципом пропорційності між обмеженнями права та метою (цілями) суб'єктивних прав (О. А. Беляневич).

З метою досягнення рівномірності (пропорційності) в праві юридичні явища, задіяні в правовідношенні, взаємодіють на засадах принципу співрозмірності (пропорційності) між обмеженнями та цілями прав.

Принцип співрозмірності (пропорційності) являє собою загальний універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Принцип співрозмірності є українською назвою принципу пропорційності (principle of proportionality), прийнятого в праві ЄС.

В українському праві принцип співрозмірності відображено в положеннях ст. 34 (право на свободу думки і слова), ст. 35 (право на свободу світогляду і віросповідання), ст. 39 (право збиратися мирно, проводити збори, мітинги) Конституції України, згідно з якими права та свободи людини і громадянина можуть бути обмежені законом тільки в тій мірі, в якій це необхідно в таких конституційно значущих цілях, як захист основ конституційного устрою (національної безпеки та громадського порядку), здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

В контексті принципу співрозмірності зазначені норми Конституції України складаються з таких основних елементів: 1) принцип співрозмірності регулює питання обмеження прав і свобод людини і громадянина; 2) обмеження прав можливе лише законом; 3) обмеження прав можливе лише при необхідності досягнення конституційно значущих цілей; 4) міра обмеження прав як засіб досягнення мети, повинна відповідати цій меті і не повинна бути надмірною.

Згідно з принципом співрозмірності (пропорційності) органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов'язання, які перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які вимагається досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Відповідно, застосовувана міра повинна бути пропорційна (повинна відповідати) цілям. Суд ЄС зазначив, що коли встановлені зобов'язання не пропорційні цілям, то міра повинна бути анульована.