4.Місце і роль цивільного права в системі права

див. статтю Дзери

рмін "цивільне право" використовується в кількох значеннях: ) суб'єктивне право; 2) галузь національного права; 3) система законодавства; 4) частина науки про право; 5) навчальна дисципліна.

Визначальним є розуміння цивільного права як суб'єктивного права, що належить певній приватній особі, і як галузі права, яка є проявом приватного права на рівні національної правової системи.

Цивільне право як суб'єктивне право певної особи є заснована на нормах природного і позитивного права можливість певної поведінки особи як приватної особи, захист якої гарантований державою.

Суб'єктивному цивільному праву притаманна низки визначальних ознак: цивільне право належить особі, яка є учасником цивільних відносин; таке право може бути засноване на будь-яких джерелах цивільного права (як на положеннях законодавства, так і на договорі сторін, на правових звичаях); воно є незалежним від підстав виникнення, забезпечується юридичним захистом за допомогою публічно-правових засобів (судом, нотаріусом, органами державної влади тощо).

Цивільне право в об'єктивному розумінні є визначеною на національному рівні системою правових норм, які регулюють відносини учасників, що діють як приватні особи.

Цивільне право характеризується тим, що воно 1) є регулятором суб'єктивних цивільних прав та інтересів їх носіїв, а тому регулює відносини учасників як приватних осіб, 2) являє собою сукупність джерел цивільного права, 3) що є проявом приватного права на національному рівні.

У цивільному праві йдеться про майнові та особисті немайнові відносини, в які вступають їх учасники як приватні особи. Кожний суб'єкт права входить у відносини до цілого суспільства або до приватних осіб.

У першому випадку кожний з нас розглядається як член даної держави. Наприклад, водій легкового автомобіля, на якого накладено штраф за порушення правил дорожнього руху, зобов'язаний сплатити в казну держави суму адміністративного штрафу.

Зрозуміло, ці відносини з державою також мають майновий характер, але визначається не цивільним, а публічним (адміністративним) правом, оскільки такі майнові відносини виникли між приватною особою (фізичною особою) і цілим суспільством в особі держави при здійсненні нею владних (адміністративних) повноважень. Такі відносини називаються не цивільними, а публічними (адміністративними) відносинами.

У другому випадку учасники перебувають у певних відносинах з окремими членами суспільства, входять з ними у відносини з приводу майна, особистих немайнових благ, але вже без відносин з державою, як цілим. Наприклад, юридична особа здійснює поставку товарів фізичній особі - приватному підприємцю на підставі договору поставки тощо.

В усіх таких юридичних відносинах кожний учасник діє як самостійний індивід, що прагне досягнути законним шляхом своїх приватних інтересів. Ці відносини, учасники яких діють як приватні особи, і становлять предмет цивільного права.

Отже, цивільне право як галузь права є системою правових норм, що регулюють немайнові та майнові відносини учасників, які діють як приватні особи для досягнення своїх приватних інтересів.