- •2. Порівняльний аналіз відчуття та сприймання
- •3. Розвиток відчуттів та сприймання в процесах предметно-практичної діяльності
- •4. Рецепторна теорія відчуттів та її конкретизація у дослідженнях і.Мюллера та г.Гельмгольця
- •5.Класична психофізика та її роль у розвитку уявлень про відображальну природу психіки
- •6.Рефлекторна теорія психіки та сенсорно-перцептивних процесів
- •7. Еволюційний підхід до дослідження відчуттів і органів чуттів.
- •11. Основні характеристики відчуттів
- •13. Основний психофізичний закон та його варіанти. - Основний психофічний закон – це закон Вебера- Фехнера.
- •14. Абсолютні, різнісні та диференційні пороги чутливості.
- •15. Явище сенсорної адаптації та сенсибілізації.
- •16. Просторові характеристики відчуттів.
- •17. Часові характеристики відчуттів.
- •18. Поняття про модальність відчуттів.
- •19. Інтенсивність відчуття як його кількісна характеристика.
- •22.Еферентні системи аналізаторів та їх участь у сенсорних процесах
- •24.Проблема співвідношення сенсорного та перцептивного образів
- •25. Основні етапи становлення перцептивного образу в актуагенезі. Способи їх експериментального вивчення.
- •26. Дослідження стадіальності перцептивного образу при різних видах ручного сприймання.
- •27.Поняття ручного сприймання. Види ручного сприймання.
- •28. Порівняльний аналіз механізмів ручного та зорового сприймання.
- •29. Дослідження сприймання в асоціативній психології.
- •30. Гештальтпсихологія і проблема сприймання
- •31. Діяльнісний підхід до сприймання в суч.Псих.
- •32. Теорія перцептивних дій
- •33. Дослідження сенсорно-перцептивних процесів в контексті психологічної теорії діяльності Лєонтьєва.
- •34. Дослідження сприймання в світлі теорії установки
- •35. Основні характеристики перцептивного образу
- •36. Поняття про константність сприймання
- •37. Механізми константності сприймання. Види перцептивних констант.
- •38. Узагальненість перцептивного образу та її дослідження в різних теоріях сприймання (теорія категоризації сприймання, теорія перцептивнийх дій).
- •2)Теорія перцептивних дій:
- •39. Цілісність та структурність сприйняття. Різні погляди на їх механізми.
- •40. Предметність та осмисленість (усвідомленість) сприймання як його змістовні характеристики.
- •41. Поняття про аперцепцію. Роль аперцепції в регуляції поведінки та діяльності.
- •42. Закономірності чуттєвого відображення простору.
- •43.Проблеми сенсорного відображення простору.
- •44. Проблема перцептивного відображення простору.
- •45. Проблема розвитку сприймання простору в онтогенезі (нативізм та емпіризм).
- •46. Сприймання форми предметів.
- •47. Сприймання розміру предметів.
- •48. Сприймання об’ємності та віддаленості предметів один від одного.
- •49. Відображення напрямку локалізації предмету у просторі дискантними аналізаторами.
- •1. Зоровий.
- •2. Нюховий.
- •3. Слуховий.
- •50. Характеристики зорових відчуттів
- •51. Характеристики слухових відчуттів.
- •52. Біль як пізнавальний процес.
- •54. Характеристики тактильних відчуттів.
- •55. Функції температурного аналізатора та характеристики температурних відчуттів.
- •56. Хеморецепція та її різновиди
- •57. Особливості будови тактильного та пропріоцептивного аналізаторів людини
- •58. Смакові відчуття.
- •59. Нюхові відчуття.
- •62. Сприймання руху.
15. Явище сенсорної адаптації та сенсибілізації.
Сенсорна адаптація - це пристосування рівня чутливості аналізатора до певної інтенсивності подразника. Міра адаптації різних аналізаторів неоднакова: висока адаптованість спостерігається в нюхових відчуттях (людина швидко звикає до запахів, у тому числі й неприємних), тактильних (не помічає тиску одягу на тіло), зорових; значно менша - у слухових. Температурна адаптація існує лише в середньому діапазоні, звикання до сильного холоду чи до сильної спеки майже не існує. Майже не існує адаптації в больових відчуттях, оскільки біль є сигналом про руйнування організму, і больова адаптація може призвести до загибелі.
Розрізняють два види адаптації:
1) Негативна адаптація:
а) зменшення чутливості аналізатора (чи зростання порогу) внаслідок дії тривалого впливу постійного за інтенсивністю подразника (наприклад, коли покласти руку в холодну воду, інтенсивність відчуття, яке викликано холодним подразником, знижується);
б) установлено, що протягом часу відчуття від подразника, що діє постійно, може не тільки зменшитись, але і зникнути зовсім. (Наприклад, в атмосфері із неприємним запахом, ми можемо втратити нюхові відчуття, і скоро не відчувати неприємного запаху).
2) Позитивна адаптація - підвищення чутливості аналізатора під впливом дії слабкого подразника. (Прикладом позитивної адаптації є темнова адаптація).
Явище підвищення чутливості аналізаторів унаслідок їх тренування називається сенсибілізацією. Можна говорити про два види сенсибілізації:
а) сенсибілізація, яка виникає стихійно, у зв’язку з необхідністю компенсації сенсорних дефектів (сліпота, глухота; наприклад, у людей, які сліпоглухонімі, добре розвинута тактильна та вібраційна чутливість);
б) сенсибілізація. яка викликана специфічними вимогами професії (наприклад, смакові відчуття добре розвинуті у дегустаторів)
16. Просторові характеристики відчуттів.
відтворення у відчуттях місцезнаходження діючого подразника. Можливість об’єктивної передачі у відчуття місце розташування стимулів були вперше визначені Сєчєновим: відбувається це завдяки рухам пропріорецепції ока. У просторових характеристиках відчуттів відображається віддаленість об’єкта від рецептора, напрямок локалізації об’єкта у просторі; в них також відображається місцерозташування двох об’єктів до вище зазначених характеристик, додається віддаленість об’єкта один від одного. Просторовою характеристикою відчуттів є локалізованість. Це означає, що будь-який образ відчуття має просторове розташування подразника.
а) Колір, світло, звук співвідносяться з джерелом. (Тобто, відчуваючи світло, ми відносимо його до відповідного джерела, яке займає певне місце в просторі).
б) Тактильні, больові, температурні відчуття ми спів вносимо з цією частиною тіла, яке викликало дане відчуття.
Головну роль у локалізації подразника у зовнішньому просторі відіграє взаємодія аналізаторів. В цю систему завжди входять пропріоцептивні аналізатори органів чуттів, а також пропріорецепція виконавчих органів (рука, шия).
Відображення напрямку локалізації подразника в зовнішньому просторі досягається через спільну діяльність парних органів відчуттів.(Так. наприклад, локалізація звукового джерела залежить від різниці в часі між надходженням звукових сигналів до лівого та правого вуха, що, в свою чергу, забезпечує послідовну обробку цих сигналів у корі головного мозку)