43.Проблеми сенсорного відображення простору.

Сенсорне сприйняття простору є першою стадією чуттєвого сприйняття простору. Воно забезпечується за допомогою дії дискантних відчуттів, до яких належать:

1. зорові відчуття;

2. слухові відчуття

3. нюхові відчуття

1. Роль зорових відчуттів у сприйнятті простору: сприйняття простору досягається в результаті:

а) парності зорового аналізатора;

б) розмірів зображення на сітківці ока при віддаленості або приближенні до предмету:

Кришталик ока змінює свою кривизну залежно від віддаленості предмета, що діє на нього (на близькій відстані він стає випуклішим, на віддаленій – плоскішим; це явище називається акомодацією – зміна кривизни кришталика). Акомодація очей є важливим руховим механізмом зорового аналізатора, що допомагає сприймати відстань. ( з віком кришталик стає менш рухливим та втрачає свою здатність до акомодації, тобто зімни своє форми при погляді на різно віддалені предмети. У результаті розвивається дальнозоркість (проявляється втому, що найближча точка ясного бачення з віком віддаляється все дальше і дальше)

в) конвергенцією - зведення зорових осей на предметі, на якому фіксується погляд. (Певному стану акомодації відповідає певне зведення зорових осей навпаки). Кут конвергенції використовується як індуктор відстані , своєрідний дальномір. Конвергенція тим більша, чим ближній об»єкт. Конвергенція спостерігається за умов бінокулярного зору (бачення двома очима). Сприймання відстані одним оком характеризується недостатньою чіткістю.

2,3.У сприйманні простору, зокрема відстані, беруть участь нюхові та слухові відчуття.(Наприклад, по запаху, ми можемо визначити, де знаходиться столова, по звуку кроків – розпізнати, чи далеко від нас іде людина тощо).

44. Проблема перцептивного відображення простору.

У взаємодії людини з навколишнім середовищем сприймання простору є обов»язковою умовою її орієнтування в цьому середовищі. У процесі сприймання простору розрізняють:

1) сприймання величини;

2)сприймання форми;

3) сприймання об»ємності й віддаленості предметів один від одного

Взаємодія людини з довкіллям включає і саме тіло людини. Людина, яка відчуває тіло, сама є матеріальним тілом, що займає певне місце в просторі і має певні просторів ознаки (величину, форму спрямування рухів у просторі тощо).

4) сприйняття напрямку локалізації предмету в просторі.

Взаємодія людини з довкіллям включає і саме тіло людини. Людина, яка відчуває тіло, сама є матеріальним тілом, що займає певне місце в просторі і має певні просторів ознаки (величину, форму спрямування рухів у просторі тощо).

Перцептивне відображення простору: базується на сенсорному сприйнятті простору, але має більш складний характер:

1) будується на взаємодії, спільній діяльності кількох аналізаторів (наприклад, зорового, тактильного, кінестетичного);

2) сенсорне сприйняття простору є складовою просторового сприйняття простору;

3) дає можливість відображувати не окремі характеристики простору, а сприймати цілісно предмет.

Механізми, які забезпечують прийняття простору:

1. Встановлено, що різноманітні форми просторового сприймання ґрунтуються на функціонуванні комплексу аналізаторів, які взаємодіють між собою.

2. Особливу роль у просторовому орієнтуванні виконує руховий аналізатор, за допомогою якого встановлюється ця взаємодія.

3. До спеціальних механізмів просторової орієнтації належать нервові зв»язки між двома півкулями в аналізаторській діяльності: бінокулярний зір, бінауральний слух, бімануальний дотик тощо.

4. Важливим чинником у відображенні просторових якостей предметів є функціональна асиметрія (характерна для всіх парних аналізаторів), сіть якої полягає в тому, що одна із сторін аналізатора є в певному відношенні провідною, домінуючою.

5. Важливу роль відіграє також попередній досвід людини. (наприклад, чим краще людина обізнана з конкретним розміром, тим легше вона вирізняє його серед інших форм; людина не зможе адекватно сприйняти комп»ютер, якщо вперше його побачила, навіть не незважаючи на наявність інформації, що надходить з органів відчуттів)