6.Розкрийте поняття відчуттів у психології. Які існують класифікації типів відчуттів? Що таке «сенсорні пороги»? Які види сенсорних порогів бувають?

Відчуття – це суб”єктивне відображення окремих властивостей предметів і явищ навколишнього світу в корі головного мозку внаслідок їх безпоснрнднього впливу на наші органи чуття.

Відчуття - пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії на її органи чуттів.

Відчуття - психічний процес, первинна форма орієнтування живого організму в довкіллі. З відчуттів починається пізнавальна діяльність людини. За допомогою різних аналізаторів вона відбирає, нагромаджує інформацію про об'єктивну реальність, про власні суб'єктивні стани й на підставі одержаних вражень виробляє адекватні обставинам способи реагування на зовнішні та внутрішні впливи.

Процес відчуття виникає внаслідок впливу на органи почуттів різних матеріальних чинників, які називаються подразниками, сам процес впливу - роздратуваннямОргани чуттів - це єдині канали, по яких зовнішній світ проникає у свідомість людини.

Відображаючи об'єктивні характеристики предметів і явищ, відчуття існують у свідомості як суб'єктивні образи предметного світу.

від розташування рецепторів усі В поділяються на три групи. 1 відчуття, пов'язані з рецепторами, що знаходяться на поверхні тіла, - зорові, слухові, нюхові, смакові і шкірні. Це екстерорецептивні відчуття. 2) інтерорецептивні відчуття. Вони пов'язані з рецепторами, що знаходяться у внутрішніх органах (органічні відчуття).

3) До третьої групи належать кинестезичні (рухові) і статичні відчуття, рецептори яких знаходяться в м'язах, зв'язках і вестибулярний апарат. Це – проприорецептивні.

Залежно від різновиду аналізатора розрізняються наступні види відчуттів: зорові, слухові, шкірні, нюхові, смакові, кінестезичні, статичні, вібраційні, органічні і болючі. Відчуття поділяються також на дистанційні (відображення властивостей віддалених об'єктів) та контактні.

2. ВИДИ ВІДЧУТТІВ І ЇХ МЕХАНІЗМИ Існують різні підходи до класифікації відчуттів. Здавна прийнято розрізняти п'ять (за кількістю органів) основних видів відчуттів, виділяючи нюх, смак, дотик, слух і зір. Ця класифікація відчуттів по основним «модальностям» є правильною, хоча і не вичерпною. Б.Г. Ананьєв говорив про одинадцять види відчуттів. А.Р. Лурія вважає, що класифікація може бути проведена за двома основними принципами: систематичного та генетичному, інакше кажучи, за принципом модальності, з одного боку, і за принципом складності або рівня їх побудови, з іншого. 2.1 Систематична класифікація відчуттів Ч. Шеррингтоном. интероцептивні, проприоцептивні і екстероцептивні. Екстерорецнптивні прийнято умовно поділяти на дві підгрупи: контактні і дистантних. Дистантних відчуття - слух і зір. З усіх відчуттів ні одні не пов'язані так широко з емоційним чуттєвим тоном, як нюхові: майже всяке нюхове відчуття має яскраво вираженим характером приємного або неприємного; багато викликають дуже різку позитивну або негативну емоційну реакцію. Контактні відчуття викликаються безпосереднім впливом об'єкта на органи чуття, смак і дотик. чотири основні якості - солоне, кисле, солодке і гірке.

Температурні відчуття тепла і холоду. Ця чутливість має велике значення для рефлекторної регуляції температури тіла. Відчуття дотику, тиску тісно пов'язані між собою. Тиск відчувається як сильний дотик. интероцептивні відчуття Интероцептивні відчуття, що сигналізують про стан внутрішніх процесів організму, виникають завдяки рецепторам, що знаходяться на стінках шлунка і кишечника, серця і кровоносної системи й інших внутрішніх органів. Ця найбільш древня і елементарна група відчуттів. Рецептори, що сприймають інформацію про стан внутрішніх органів, м'язів і т.д., називаються внутрішніми рецепторами. органічних відчуттів належать: відчуття голоду, спраги, відчуття, що йдуть з серцево-судинної, дихальної та статевої системи тіла, а також важко диференціюються відчуття, складють чуттєву основу хорошого або поганого загального самопочуття.

Відчуття болю Біль є біологічно важливим захисним пристосуванням. біль сигналізує про небезпеку для організму. Відчуття рівноваги Рецептори відчуттів рівноваги перебувають у внутрішньому вусі Відчуття руху Рецептори кинестетических (рухових) відчуттів знаходяться в м'язах, сухожиллях і суглобових поверхнях. Ці відчуття дають нам уявлення про величину і швидкості нашого руху, про положення, в якому знаходиться та чи інша частина тіла. роль в координації наших рухів.

2.2 Структурно-генетична класифікація відчуттів Класифікація відчуттів не обмежується описом окремих відчуттів до різних "модальностям". Це змусило дослідників виділити дві форми або два рівні відчуттів і, за пропозицією англійського невролога Хеда, говорити про примітивні - протопатичні і складних - епікритичні відчуттх. Під протопатіческімі відчуттями прийнято розуміти ті найбільш давні форми відчуттів, які ще не носять об'єктивного диференційованого характеру. Ці відчуття невіддільні від емоційних станів і не відображають з достатньою виразністю об'єктивні предмети зовнішнього світу, вони носять безпосередній характер, далекі від мислення і їх не можна розділити на чіткі категорії, які можна було б позначити певними узагальненими термінами. Интероцептивні відчуття є найбільш яскравим прикладом такої протопатіческой чутливості.

епікрітіческая відчуття розуміються найбільш високі види відчуттів, які не носять суб'єктивного характеру, відокремлені від емоційних станів, мають диференційовану структуру, відображають об'єктивні предмети зовнішнього світу Цей вид відчуттів виник на більш пізніх етапах еволюції. Яскравим прикладом цієї категорії є зорові відчуття. Порогом чуттєвості називають психологічну характеристику залежності між інтенсивністю відчуття та силою подразника. Основними характеристиками аналізаторів являються пороги — абсолютний (верхній і нижній), диференціальний та оперативний.

Нижнім абсолютним порогом чутливості є мінімальна величина подразника, яка викликає ледь помітні відчуття, а верхнім абсолютним порогом — максимально допустима величина подразника. Інтервал між нижнім і верхнім порогом називається діапазоном чутливості аналізатора. Диференціальний поріг — це мінімальна відмінність між двома подразниками. Оперативний поріг характеризується тією найменшою величиною відмінності між сигналами, за якої досягається максимальна точність і швидкість їх розпізнавання. Як правило, він у 10—15 разів перевищує диференціальний поріг, який характеризує граничні можливості аналізаторів. У процесі праці інтенсивність подразників повинна відповідати середнім значенням діапазону чутливості аналізаторів, а відмінність між сигналами — перевищувати оперативний поріг розпізнавання.