Епілептоїдний тип

Головними рисами епілептоідного типу є схильність до дисфориям, і тісно пов'язана з ними афективна вибуховість, напружений стан інстинктивної сфери, іноді досягає аномалії потягів, а також в'язкість, тугоподвижность, ваговитість, інертність, що відкладають відбиток на всій психіці, - від моторики і емоційності до мисленняіособистіснихцінностей.

У перші шкільні роки виступає дріб'язкова скрупульозність у веденні зошитів, всього учнівського господарства, але ця підвищена акуратність перетворюється на самоціль і може повністю заслонити суть справи, саму навчання.

Істероїдний тип

Його головна риса - безмежний егоцентризм, ненаситна жага постійної уваги до своєї персони, захоплення, здивування, шанування, співчуття. На худий кінець предпочитается навіть обурення чи ненависть, спрямовані на свою адресу, але тільки не байдужість і байдужість - тільки не перспектива залишитися непоміченим

Серед поведінкових проявів истероидности у підлітків на перше місце слід поставити суїцидальності. Мовайде про несерйозні спробах, демонстраціях, "псевдосуіцідах", "суїцидальній шантажі" ...

Алкоголізація або вживання наркотиків у істероїдних підлітків також іноді носить демонстративний характер ...

Нестійкий тип

Kraepelin (1915) назвав представників цього типу нестримними, нестійкими (При схожості назв "лабільний" і "нестійкий" слід вказати на те, що перше відноситься до емоційної сфери, а друге - до поведінки). Їх безвольність чітко виступає, коли справа стосується навчання, праці, виконання обов'язків і боргу, досягнення цілей,. які ставлять перед ними рідні, старші, суспільство. Однак у пошуку розваг представники цього типу також не виявляють наполегливості, а скоріше пливуть за течією.

Конформний тип

П.Б. Ганнушкіна (1933) влучно змалював деякі риси цього типу - постійну готовність підкоритися голосу більшості, шаблонність, банальність, схильність до ходячою моралі, благонравія, консерватизму, однак він невдало пов'язав даний тип з низьким інтелектом. У дійсності справа зовсім не в інтелектуальному рівні. Подібні суб'єкти нерідко добре навчаються, здобувають вищу освіту, за певних умов з успіхом працюють.

Головна риса характеру цього типу - постійна і надмірна конформність до свого безпосереднього звичного оточення .

30.Дайте визначення поняттю «здібності» у психології. Охарактеризуйте структуру здібностей. Розкрийте співвідношення здібностей і задатків людини. Який існує зв’язок мотивації з процесом розвитку здібностей.

Здібності - це індивідуально-психологічні особливості людини, які відповідають умовам успішного виконання тієї чи іншої діяльності, а саме - набуття знань, умінь і навичок; використання їх у праці.

Кожна здібність має свою структуру, яка залежить від розвитку особистості.

Виділяють два рівні розвитку здібностей: репродуктивний та творчий. Людина, яка знаходиться на репродуктивному рівні розвитку здібностей, виявляє високі уміння засвоювати знання, оволодівати діяльністю і здійснювати її відповідно до зразка, що пропонується. На творчому рівні розвитку здібностей людина створює нове, оригінальне. Найвищий рівень розвитку і прояву здібностей позначають поняттями талант і геній. між поняттями талант і геній існує відмінність. Талановиті люди створюють нове у межах вже визначених ідей, напрямів, способів досліджень. Геніальна людина відкриває принципово нові шляхи в галузі наукових досліджень, виробництва, мистецтва тощо.

Крім рівнів в психології розрізняють загальні й спеціальні здібності. Загальні здібності забезпечують відносну легкість і продуктивність у засвоєнні знань і виконанні різних видів діяльності. Під спеціальними здібностями розуміють психологічні особливості індивіда, які дають можливість успішно виконувати певні види діяльності (музика, математика, лінгвістика тощо).

До спеціальних здібностей належить віднести й здібності до практичної діяльності: конструктивно-технічні, організаційно-управлінські, педагогічні, підприємницькі та інші.

Згідно з іншим підходом, в структурі здібностей виділяють потенційні і актуальні можливості розвитку. Потенційні здібності - це можливості розвитку індивіда, які виявляються кожного разу, коли перед ним постає необхідність розв'язання нових завдань. Проте, розвиток індивіда залежить не тільки від його психологічних якостей, але й від тих соціальних умов, у яких ці якості можуть або не можуть бути реалізовані. У такому випадку говорять про актуальні здібності. Справа у тому, що далеко не кожна людина може реалізувати свої потенційні здібності відповідно до своєї психологічної природи, оскільки для цього може не бути об'єктивних умов і можливостей.

Заперечення вродженості здібностей не має абсолютного характеру. Не визнаючи вродженості здібностей, психологія не заперечує вродженість диференціальних особливостей, укладених у будові мозку, що можуть виявитися умовами успішного виконання якої-небудь діяльності (частіше групи, цілого куща професій, спеціальностей, видів трудової активності і т.д.). Ці морфологічні і функціональні особливості будови мозку, органів почуттів і руху, що виступають як природні передумови розвитку здібностей, називаються задатками. Задатки багатозначні. На основі тих самих задатків можуть розвиватися різні здібності в залежності від характеру вимог, пропонованих діяльністю. В області вивчення природи і сутності задатків наука робить перші кроки. Негативний матеріал, що відноситься до зазначеної проблеми, поки переважає над позитивним - існує набагато більше наукових даних про дефекти задатків, чим про структуру їхніх продуктивних проявів.

Співвідношення задатків і здібностей показує, що, хоча розвиток здібностей залежить від природних передумов, що далеко не однакові в різних людей, однак здібності не стільки дарунок природи, скільки продукт людської історії.