3. Охарактеризуйте механізми організації рухів (за м. О. Бернштейном). Що таке «принцип сенсорних корекцій» та «принцип активності»? Опишіть схему рефлекторного кільця та рівні побудови рухів.

Загальні уявлення про багаторівневу ієрархічну систему координації рухів були сформульовані М.О. Бернштейном [2]. Під рівнями в цій теорії розуміються морфологічні відділи не-рвової системи: спинний і довгастий мозок, підкіркові центри і кора великих півкуль.

У системі управління рухами виділені такі п’ять рівнів:

Рівень А – рубро-спинальний рівень центральної нервової системи, починає функціонувати з перших тижнів життя лю-дини. Це найбільш давній рівень. Самостійного значення в людини він не має, але визначає м’язовий тонус і бере участь у забезпеченні будь-яких рухів разом з іншими рівнями. Ке-ровані ним рухи – плавні й витривалі. Дії цього рівня цілком не довільні.

Рівень В – таламо-палідарний рівень, починає функціонува-ти на другому півріччі життя дитини. Він забезпечує перероб-лення сигналів від м’язово-суглобних рецепторів, що повідом-ляють про взаємне розташування частин тіла. Для рухів цього рівня характерне значне залучення м’язів у синергію, відсутність необхідності обліку особливостей зовнішнього простору, схильність до стереотипів, періодичності. Прикладом можуть бути довільні рухи обличчя і тіла.

Рівень С - пірамідно-стріарний рівень. Оскільки в забезпе-ченні функціонування цього рівня бере участь кора головного мозку, його дозрівання продовжується починаючи з першого року життя і до юності. На рівень С надходить інформація про стан зовнішнього середовища від екстерорецепторних аналіза-торів, тому він відповідає за побудову рухів, пристосованих до просторових властивостей об’єктів (усі види локомоції, тонка моторика рук і т.ін).

Рівень Б - рівень предметних дій. Оскільки функціональні можливості цього рівня забезпечуються різними зонами кори мозку (тім’яними, премоторними й ін.), його розвиток в онтогенез! визначається динамікою дозрівання цих зон і віковими особливостями міжзональної взаємодії. Рівень забезпечує орган-ізацію дій із предметами, усі види дій із знаряддями і маніпу-ляторних рухів.

Рівень Е - вищий рівень організації рухів. Оскільки нейро-фізіологічні механізми цього рівня забезпечуються вищими інтегративними можливостями кори, як і на попередньому рівні, його розвиток в онтогенезі визначається динамікою доз-рівання цих зон. Рівень забезпечує рухові дії, що мають інте-лектуальний характер (виконання рухів при письмі, артику-ляційні рухи при вимові слів тощо).

Основними особливостями багаторівневої системи управл-іння рухами є складний поділ праці між рівнями і їхній поділ на провідний і фонові рівні у залежності від поточної рухової задачі й умов її реалізації.

Завдання управління рухами не можуть розв'язуватися лише імпульсами зсередини тіла, а вирішуються на основі оцінки аферентації, яка надходить ззовні - від рухів. На основі оцінки вносяться "сенсорні корекції"" - поправки в рухи. Принцип сенсорних корекцій - це регуляції (управління) зворотного зв'язку: рухи регулюються величиною їх відхилення від запрограмованого. "Почування" всюди відіграє роль регуляторів рухів, викликає їх зміну, напрям і силу.

Схема рефлекторного кільця та рівні побудови рухів. Кільце функціонує наступним чином. У програмі записані послідовні етапи складного руху. У кожен даний момент відпрацьовується якоїсь її приватний етап, або елемент, і відповідна приватна програма спускається в ставить прилад.  З задає приладу сигнали, що надходять на прилад звірення; Н.А. Бернштейн позначає їх двома латинськими літерами SW (від нім. Soll Wert, що означає "те, що повинно бути"). На той же блок від рецептора приходять сигнали зворотного зв'язку, повідомляють про стан робочої точки; вони позначені IW (від нім. Ist Wert, що означає "те, що є"). У приладі звірення ці сигнали порівнюються, і на виході з нього виходять дельта W тобто сигнали неузгодженості між необхідним і фактичним станом речей. Вони потрапляють на блок перешифровка, звідки виходять сигнали корекції; через проміжні центральні інстанції (регулятор) вони потрапляють на ефектор. Розберемо функціонування кільця управління на прикладі якого-небудь реального руху.  Припустимо, гімнаст працює на кільцях. Вся комбінація цілком міститься в його рухової програмі. Відповідно до програми йому потрібно в якийсь момент зробити стійку на руках (до речі, важкий елемент!).  З програми спускається в ставить прилад відповідний наказ, і в ньому формуються сигнали SW, які йдуть на прилад звірення. Ці сигнали будуть об'єднані з аферентними сигналами (IW). Значить, самі вони повинні мати сенсорно-перцептивну природу, тобто являти собою образ руху. Такий образ забезпечується насамперед сигналами пропріоцептивної і зорової модальностей; це "картина" стійки і з точки зору її загального вигляду, і з точки зору її рухово-технічного складу - положення частин тіла, центру ваги, розподілу тонусу різних м'язів і т.п.  Отже, в прилад звірення надходять і образ руху, і інформація від усіх рецепторів про реалізований русі.  Припустимо, що, виходячи на стійку, спортсмен зробив занадто сильний мах і його почало хилити тому, - виникає небезпека перекинутися. Що тоді відбувається? З приладу звірення надійшли на блок перешифровка сигнали про зайву тязі тому. Ці сигнали (дельта W) повідомляють, що не все в порядку, що потрібно послати сигнали корекції, виправляють це положення. Такі сигнали надходять, поправка відбувається. У наступному циклі кільця знову відрізняються сигнали SW та IW. Може виявитися, що дельта W = 0; це ідеальний випадок. Він означає, що даний елемент виконаний і можна перейти до реалізації наступного пункту програми.