25.Які вам відомі методи дослідження особистості у психології? Що таке факторні теорії особистості? Представте деякі вітчизняні концепції особистості у порівнянні з факторними.

Методи вивчення особистості. Довгі роки в психології вважалося, що єдиним методом пізнанняпсихічних явищ є суб'єктивний метод інтроспекції - безпосереднє спостереження людиною за власними психічними процесами. показав неможливість суб'єктивного методудослідження психіки, неможливість з його допомогою відкрити дійсно закономірності психічних явищ. метод самоспостереження можна розглядати як допоміжний при вивченні особистості. Відповіднодо принципу об'єктивності для вивчення феноменівособистості використовується цілісна система методів і методик. Серед них найбільш поширеним є метод спостереження. -матеріал для спостереження береться безпосередньо з життяпри спостереженні за психічною діяльністю людей, що виявляється в їхніх рухах, діях, вчинках, висловлюваннях. один з емпіричних методів психологічногодослідження, сутність методу спостереження полягає в навмисному, систематичному та цілеспрямованому сприйнятті і фіксації психічних явищ з метою подальшого вивчення їх специфічних змін за певних умов, їх аналізу і використання для потреб практичної діяльності.

включене спостереження (воно передбачає, що дослідник сам на певний час стає членом групи - об'єкта дослідження і є рівноправним її членом); відкрите (при такому спостереженні досліджувані знають, що вони є об'єктом спостереження) і приховане (за таких умов досліджувані не підозрюють, що ведеться спостереження за їх поведінкою і діяльністю) систематичне (при такому спостереженні дослідник відвідує досліджуваний об'єкт протягом певного часу) й епізодичне. Спостереження може також бути суцільним, коли фіксуються всі прояви психологічної діяльності протягом певного часу, і вибірковим,

Анкетування…бесіда, інтерв»ю, тестування Метод експерименту - розуміється організоване дослідником взаємодія між досліджуваним чи групою досліджуваних і експериментальною ситуацієюз метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить. Вінприродний (він базується на управлінні поведінкою досліджуваних у природних умовах: створюються спеціальні експериментальні умови, які не порушують звичайного перебігу подій); лабораторний (передбачає проведення дослідження в штучних умовах, з використанням вимірювальної апаратури, приладів та іншого експериментального матеріалу ). Біографічний метод являє собою метод синтетичного опису людини як особистості і суб'єкта діяльності. Цей метод історичнийі одночасно генетичний, адже він дозволяє простежити динаміку життєвого шляху людини, враховуючиекономічні, соціальні,моральні, етнопсихологічні та психофізіологічні аспекти.

Значну частину свого життя Раймонд Кеттелл (Raymond Cattell) присвятив створенню повної карти можливих властивостей людської особистості. Саме він уперше визначив практично вичерпний список нормальних і аномальних темпераментних або структурних рис. Потім Кеттелл перейшов до виміру динаміки особистості, знайшовши при цьому риси, які він назвав мотиваційними. На думку Кеттелла, знаючи структуру і динаміку особистості, можна успішно передбачати поведінку конкретної людини. Використовуючи індуктивний метод, він зібрав кількісну інформацію з трьох джерел: реєстрації реальної поведінки людей упродовж їхнього життя (L-дані), свідчень самих людей про себе (Q-дані) та результатів об´єктивних тестів (Т-дані), обчислив взаємну кореляцію величин, сформував кореляційну матрицю і з неї вивів первинні фактори. Ці фактори здобувають психологічне значення у сфері трьох категорій властивостей особистості - темпераменту, здібностей та мотивації.

Загалом Кеттелл виокремлює 35 особистісних рис: першого порядку - 23 риси, властиві нормальній особистості, та 12 патологічних рис.

Англійський учений німецького походження Ганс Айзенк (Hans Eysenck) (1916-1997) увійшов до історії психології як творець чотирирівневої ієрархічної моделі людської особистості. Як і Г.Р. Кеттелл, Айзенк користувався для своєї побудови математичним апаратом факторного аналізу, однак його підхід відрізнявся від підходу Кеттелла за кількома найважливішими пунктами. По-перше, він застосовував гіпотетико-дедуктивний метод обробки матеріалу, перед тим як використовувати факторний аналіз. По-друге, він виокремлював не 35 рис, а лише три базові типи (types). По-третє, вважав факторний аналіз лише одним зі способів знаходження відповіді на найважливіші питання, які стосуються теорії особистості.

Айзенк був глибоко переконаний у тому, що риси особистості й типи визначаються насамперед спадковістю. коефіцієнт інтелекту (IQ) не підвищується завдяки цілеспрямованому соціальному впливу, а більшою мірою визначений генетично. Цей метод припускає, що люди мають різні відносно постійні особистісні якості, або риси, і що ці риси можна виміряти за допомогою кореляційних досліджень. Айзенк застосовував дедуктивний метод наукового дослідження, починаючи з теоретичних побудов, а потім збираючи дані, які логічно відповідали цій теорії. Айзенк будує свою теорію лише на трьох ширших біполярних суперфакторах: екстраверсія/інтроверсія, невротизм/стабільність і психотизм/суперего. Екстраверсія характеризується товариськістю й імпульсивністю; інтроверсія - пасивністю і замисленістю; невротизм - тривожністю і звичками; стабільність - відсутністю таких; психотизм - антисоціальною поведінкою; а суперего - схильністю до співпереживання і співпраці.

Концепція особистості А. Ф. Лазурський Значення цієї концепції в тому, що вперше було висунуте положення про відносини особистості, що представляють собою ядро особистості. На думку А. Ф. Лазурський основне завдання особистості - це пристосування (адаптація) до навколишнього середовища, яка розуміється в найбільш широкому сенсі (природа, речі, люди, людські взаємини, ідеї, естетичні, моральні, релігійні цінності і т. п.) [4]. Міра (ступінь) активності пристосування особистості до навколишнього середовища може бути різною, що знаходить відображення у трьох психічних рівнях - нижчому, середньому і вищому. Фактично ці рівні відображають процес психічного розвитку людини.

ендопсіхікі - внутрішній механізм людської психіки: увага, пам'ять, уяву і мислення, здатність до вольового зусилля, емоційність, імпульсивність, тобто в темпераменті, розумової обдарованості, нарешті, характер. ендочерти в основному є вродженими. екзопсіхікі, зміст якої визначається ставленням особистості до зовнішніх об'єктів, середовищі.

С. Л. Рубінштейн- на структуру особистості це залежність психічних процесів від особистості , будь-який зовнішній вплив діє на індивіда через внутрішні умови, які в нього вже сформувалися раніше, також під впливом зовнішніх впливів

Концепція особистості О.М. Леонтьєва «особистість людини« виробляється »- створюється суспільними відносинами» Особистість, на його думку, - це психологічний утворення особливого типу, що породжується життям людини в суспільстві. Поняття «індивід», по Леонтьєву, відображає, по-перше, цілісність і неподільність конкретної людини як окремої особини даного біологічного виду і, по-друге, особливості конкретного представника виду, що відрізняють його від інших представників цього виду. Чому Леонтьєв розділив ці характеристики на дві групи: індивідуальна і особистісні? На його думку, індивідуальна властивості, в тому числі генотипически зумовлені, можуть багатоманітно змінюватися в ході життя людини. Але від цього вони не стають особистісними, тому що особистість не є збагачений попереднім досвідом індивід. Властивості індивіда не переходять у властивості особистості. Навіть трансформовані, вони так і залишаються індивідуальна властивостями, не визначаючи складається особистості, а складаючи лише предпосилкц та умови її формування.