20.Порівняйте відомі вам зарубіжні і вітчизняні теорії мотивації. Як визначається мотив у психології? Які класифікації видів мотивів існують у психології? Які механізми розвитку мотивації людини?

Чисельні теорії мотивації з'являються ще в роботах стародавніх грецьких філософів. Великі мислителі давнини - Аристотель, Геракліт, Демокріт, Лукрецій, Платон, Сократ згадували “потребу” як учителя життя. Так, Демокріт розглядав потребу як основну рушійну силу, яка не тільки привела в дію емоційні переживання, але зробила розум людини витонченим і дозволила опанувати мову. погляди Лукреція, який вважав, що джерелами волі є бажання, які витікають з потреб   Важливе значення потребам як основним джерелам активності людини надавали французькі матеріалісти кінця XVIII століття. Е. Кондильяк, П. Гольбах та ін. Вони пов'язували потреби з неспокоєм, що викликається відсутністю чого-небудь, що веде до задоволення. Завдяки потребам виникають усі душевні і тілесні звички. Потреби людини безперервні, і ця обставина служить джерелом її постійної активності.   Друга половина XIX ст. відзначена рядом видатних наукових відкриттів у різних галузях науки,   У 20-і роки XX сторіччя на зміну теорії інстинктів (Фрейда) з'явилася концепція, що базується в поясненні поведінки людини на біологічні потреби. У цій концепції стверджувалося, що у людей і у тварин є загальні органічні потреби, які однаково впливають на їх поведінку. Періодично виникаючі органічні потреби викликають стан збудження і напруги в організмі, а задоволення потреби веде до зниження напруги. Принципових відмінностей між поняттями інстинкту та потреби не відокремлюють, за винятком того, що інстинкти є вродженими, тобто незмінними, а потреби можуть з'являтися і змінюватися протягом життя. поведінкова (біхевіористська) теорія мотивації і теорія вищої нервової діяльності. Методологічною основою цих теорій стала концепція tabula rasa Д. Локка.   Починаючи з 30-х років XX ст. з'являються і виділяються спеціальні концепції мотивації, які стосуються тільки людини. Однією із перших таких концепцій була теорія мотивації К. Левіна, де діяльність людини розглядалась як функція особистості і навколишнього середовища. В цій теорії поряд із органічними потребами виділені і психогенні потреби, що виникають у процесі виховання та навчання. К. Левін ввів поняття квазіпотреб і намірів, запропонував суттєво важливу для психології мотивації досягнень диференціацію між формуванням мети і прагненням до мети. Найвідоміші теорії цього періоду (теорія ієрархії потреб Маслоу, теорія Альдерфера, теорія двох факторів Герцберга та теорія набутих потреб Мак-Клелланда) отримали загальну назву змістовних теорій мотивації, в яких автори з метою усунення проблем “основних” і “другорядних” мотивів вдаються до спроб у певний спосіб класифікувати мотиви. Роботи представників гуманістичної психології, таких, як А. Маслоу, Р. Олпорт, К. Роджерс та ін., висвітлили нове бачення мотивації, що витікає з бачення про активну природу людини, здатну впливати на своє життя і відповідальну за нього. А. Маслоу запропонував класифікацію людських потреб, побудованих за ієрархічними групами, послідовність яких указує на порядок появи потреб в процесі індивідуального розвитку, а також на розвиненість в цілому мотиваційної сфери людини.Наступні теорії мотивації здебільшого пов'язані з мотиваціями діяльності, праці та успіху. К. Альдерфер так звану “Теорію ERG” побудував на класифікації та аналізі потреб та обґрунтуванні впливу даних потреб на поведінку працівників. Він запропонував виділити три основні групи потреб: потреби існування, потреби зв'язку і потреби зростання.   У другій половині XX століття теорії потреб людини були доповнені рядом спеціальних мотиваційних концепцій, представлених у працях Д. Аткінсона, X. Хекхаузена, Р. Келлі, Ю. Роттера та ін. Найбільш змістовна серед них модель мотивації Хекхаузена відрізняється від інших диференційованістю та конкретизованістю структурних компонентів. Когнітивні теорії мотивації викликали необхідність ввести в наукову термінологію нові поняття щодо мотивації: соціальні потреби, життєві цілі, когнітивні фактори, когнітивний дисонанс, очікування успіху, острах неуспіху та рівень домагань

Аналіз робіт радянських авторів свідчить про те, що мотиви досліджувалися головним чином у зв'язку з діяльністю (Л. С. Виготський, О. М. Леонтьев, С. Л. Рубінштейн,К. А. Абульханова-Славська) та з проблемами особистості (Л. I. Анциферова, В. Г. Асеев, Л. I. Божович, А. Г. Ковальов, Е. С. Кузьмін

. Леонтьєв, сама потреба не може викликати цілеспрямовану діяльність, вона є передумовою, внутрішньою умовою діяльності. “До свого першого задоволення потреба “не знає” свого предмету, його ще потрібно виявити. Тільки в результаті такого виявлення потреба знаходить свою предметність, а предмет, що сприймається (уявляється), - свою спонукальну та спрямовуючу діяльність функцію, тобто стає мотивом”. Під мотивом О. М. Леонтьев розуміє предмет, що знаходиться поза людиною і в якому у неї є потреба. Цей предмет може бути як матеріальним, так ідеальним, сприйматися чуттєво чи бути тільки в уяві.

Мотив — це усвідомлена причина активності, те, що стимулює нас до дії.

Мотиви бувають:

1)первинні що забезпечують збереження життя та заняття відповідною діяльністю; 2) вторинні які забезпечують розвиток особистості.Первинні мотиви: фізіологічні спонуки, мотив захисту, мотив приналежності до групи. Вторинні — це мотив самоповаги, самовираження та громадські мотиви.

За спрямованістю мотиви поділяються на колективістичні та егоцентричні.

Механізми розвитку мотивації людини

У процесі актуалізації потреб і породженні ними конкретних мотиваційних спонукань можна виділити дві основні фази. Якщо потреба актуалізується за відсутності в оточенні відповідногоїй предмета, формується специфічний стан мотиваційної установки, що означає потенційну готовність до активної реакції у разі його появи.

21.Охарактеризуйте деякі просоціальні мотиви (мотив альтруїзму, аффіліації, влади) та антисоціальні мотиви (мотив агресивності). Як вони пов’язані з мотивацією досягнення успіху та мотивацією уникнення невдачі?

Мотив влади – це мотив, який спонукає людину до того, щоб панувати владою над іншими людьми і подіями, контролювати їх, керувати ними, впливати на них.Люди, яки маютьтакиймотив, активно прагнуть до заняття керуючих постів, є учасниками різних політичних, суспільних рухів. У групах і колективах, до яких цілюдивідносяться, вони намагаються стати лідерами і зберегти за собою такий стан. Існують різні погляди про цінність таморальнувиправданість такого мотиву. Одніспеціалістивідносяться до присутності у людини такого мотиву нейтрально, вважаючи, що розвинутиймотив такого роду ще не характеризуєлюдин як погану чи добру, а уся справа у тому, чого людина прагне отримати від досягненнявлади. даний соціальний мотив часто виявляється у людей авторитарногоскладу. Така особистість не просто прагне довлади, а й для того, щоб своєю владою пригнічувати інших людей.

Мотив аффіліації (приєднання) – це прагнення до встановлення або підтримання стосунків з іншими людьми, прагнення до контакту і спілкуванню з ними. Слід підкреслити, що відношення між людьми, побудовані на основі аффіліації, як правило, взаємні. Партнери по спілкуванню не розглядають один одного як засіб для задоволення особистіснихпотреб, не прагнуть к домінуванню один над одним.

При альтруїстичної поведінці акти турботи про інших людей здійснюються за власними переконаннями людини, без будь-якого розрахунку чи тиснення. АЛЬТРУЇЗМ – система ціннісних орієнтацій особистості, у якій центральним мотивом і критерієм оцінки виступають інтереси іншої людини чи соціальної спільноти.

Мотивація агресивності Агресія (від лат. aggredior – нападаю) – специфічна форма дії людини, що характеризується демонстрацією перевагив силі або використанням сили у стосунках з іншою людиною або групою осіб, яким суб’єкт намагається заподіяти шкоду. Агресивна поведінка розрізняється за інтенсивністю і формою вияву: від демонстрації неприязні й недоброзичливості (вербальна агресія) до використання грубої фізичної сили (фізична агресія).Мотиваціяагресивної поведінки може бути двоякою: біологічною та соціальною.Біологічнамотивація припускає наявність певних органічних даних для проявлення агресивності, тобто таких її проявів, які є спонтанними і мало залежать від будь-яких зовнішніх впливів. Соціальна мотивація агресивності, напроти, тісно пов’язана із зовнішніми впливами. Соціальна мотивація агресивності базується на переконанні, що мотив, авідповідноі проявлення агресивності людиною є результатом научіння. Схожої концепції дотримувався і К. Лоренц. Він стверджував, що в організмі тварин і людини постійно накопичуєтьсяенергіяагресивного потягу, причому накопичення відбувається доти, доки в результаті впливувідповідногопускового подразника ця енергія не розрядиться.Теорія соціального научіння. А Бандура головним джерелом агресії вважає научіння. На його думку, більшість особливостей нашої поведінки розвивається в основному шляхом наслідування моделей. Коли вихователі дитини (батьки, вчителі) виявляють агресивність, то дитина, наслідуючи їх, стане агресивною. Якщо ж модель (інша людина, яка є зразком для дитини) буде покарана за свою агресивність, це зменшить вияви агресивності у дитини.

Як мотив, може виявитися бажаннялюдиниуникнути неприємностей і покарання. Встановлено, що потреба в уникненні невдач часто поєднується з такими особистісними якостями, як занижена самооцінката високатривожність. Таке сполучення індивідуальних особливостей створює неблагополучні умови для психічного розвитку дитини і її життєвого шляху.

Мотивація досягнення – це прагнення до успіху (високих результатів) у діяльності.

Мотивація досягнення не завжди приводить до більш високих, ніж у інших, результатів. Високі результати не завжди є результатом актуалізованого мотиву досягнення. Бажання досягати високих результатів. Прагнення робити все якомога краще. Вибір складних завдань та бажання їх виконати. Прагнення самовдосконалюватися.

Першим, хто визначив мотивацію досягнення, був Генрі Мюррей. Він писав: “Мотивація досягнення – це робити щось складне з фізичними об’єктами, людьми чи ідеями, маніпулювати ними або організовувати їх, робити це настільки швидко і незалежно, наскільки можливо, долати перешкоди та досягати високого рівня, перевершувати самого себе, змагатися з іншими та перевершувати їх, підвищуючи свою самоповагу завдяки успішному застосуванню власних здібностей”.

• бажання працювати в умовах максимального пробудження мотиву досягнення (розв’язувати завдання середнього ступеня складності);

• уміння взяти на себе відповідальність за виконання діяльності, але в ситуаціях низького чи помірного ризику або якщо успіх не залежить від випадковості;

• прагнення мати адекватний зворотній зв’язок про результати власних дій;

• прагнення до пошуку нових, більш ефективних способів розв’язування задач, схильність до новаторства.

Вирішальним фактором у становленні рівня домагань є переживання людиною своїх досягнень як достатніх чи недостатніх, а тому він залежить від двох протилежних мотиваційних тенденцій — мотиву досягнення успіху (Му) і мотиву уникнення невдачі (Мн). Переважання тієї чи іншої мотиваційної тенденції зумовлене вибором ступеня складності задачі. Люди з переважанням мотиву досягнення успіху (Му > Мн) вибирають задачі середнього ступеня складності. Орієнтовані на уникнення невдачі надають перевагу задачам дуже легким, що гарантує успіх, або дуже важким, невирішення яких не дає підстав для почуття приниження.