13.Поняття про пам'ять у психології. Назвіть види і типи пам’яті. Які виділяють основні процеси пам’яті? Дайте загальну характеристику систем пам’яті людини.

Пам´ять - це здатність живої системи фіксувати факт взаємодії із середовищем (зовнішнім або внутрішнім), зберігати результат цієї взаємодії у формі досвіду і використовувати його в поведінці.

Факти запам´ятовування, збереження, відтворення, пригадуваня, пізнавання, забування тощо давно були предметом пильного спостереження і вивчення.

Дискретний і континуальний підхід. розуміння сутності психічного процесу - через його зведення до фаз - виникло історично першим.

Закріплення, зберігання та подальше відтворення людиною її попереднього досвіду називають пам´яттю.

Асоціативний напрям психології. Центральним поняттям ас П є поняття зв´язку, з´єднування - асоціації.

Асоціація - обов´язковий принцип усіх психічних утворень. Суть механізму асоціації - у встановленні зв´язку між враженнями, що одночасно виникають у свідомості.

Залежно від умов, необхідних для їхнього утворення, АСОЦІАЦІЇ поділяють на три типи:асоціації за суміжністю;асоціації за схожістю;асоціації за контрастом.

Асоціація за суміжністю - це відображення у психіці людини зв´язків між предметами та явищами, які йдуть одні за одними у часі (суміжність у часі) або перебувають поряд у просторі (суміжність у просторі). Асоціація за схожістю наявна тоді, коли у психіці відображено зв´язки між предметами, схожими між собою в певному аспекті (помилкове сприйняття незнайомої людини як знайомої). Асоціація за контрастом утворюється під час відображення у психіці людини предметів і явищ об´єктивної дійсності, пов´язаних між собою протилежними ознаками (високий - низький, швидкий - повільний, веселий - сумний тощо).

Особливим різновидом асоціацій є породжені потребами пізнавальної діяльності і життя людини причинно-наслідкові асоціації, які відображають не лише збіг подразників у часі та просторі, їхню схожість і відмінність, а й причинні залежності між ними.

Гештальттеорія. «гештальт» - образ як цілісно організована структура, яка не зводиться до суми її окремих частин.

Фізіологічна теорія. Згідно з ученням Павлова, матеріальною основою пам´яті є пластичність кори великих півкуль головного мозку, її здатність утворювати нові тимчасові нервові зв´язки, умовні рефлекси. Утворення, зміцнення та згасання тимчасових нервових зв´язків є фізіологічним механізмом пам´яті

Фізична теорія. Згідно з фізичною теорією пам´яті, проходження будь-якого збудження через певну групу клітин (нейронів) залишає після себе фізичний слід, що зумовлює механічні та електронні зміни у синапсах (місце сполучення нервових клітин).

Біохімічна теорія пам´яті. Біохімічну теорію пам´яті виражено в гіпотезі про двощаблевий характер процесу запам´ятовування. Суть його в тому, що на першому щаблі, відразу після впливу подразника, у мозку відбувається короткочасна електрохімічна реакція, яка зумовлює зворотні фізіологічні процеси в клітині.

Друга стадія виникає на ґрунті першої - це власне біохімічна реакція, пов´язана з утворенням протеїнів. Перша стадія триває секунди (або хвилини) і є механізмом короткочасної пам´яті. Другу стадію, для якої характерна незворотність хімічних змін у клітинах, вважають механізмом довготривалої пам´яті.

• За змістом матеріалу, що запам'ятовується (тобто за модальністю) розрізняють рухову, емоційну, образну і словесно-логічну пам'ять.

Рухова пам'ять - це пам'ять на позу, рух тіла. Емоційна пам'ять - це пам'ять емоцій, почуттів. Пам'ять на почуття присутня вже у піврічної дитини і досягає повного розквіту в три - п'ять років. Спогади дитинства найчастіше пов'язані із глибокими переживаннями. Взагалі, яскраві, емоційно насичені події, можуть зберігатися в пам'яті дуже довго. І запам'ятовується, насамперед, та інформація, що емоційно забарвлена.

Образна пам'ять - це пам'ять на зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові образи. Образи, що містяться у пам'яті, з часом трансформуються:

Словесно-логічна пам'ять - це суто людська пам'ять на думки, судження, закономірності і зв'язки між предметами і явищами дійсності. За допомогою словесно-логічної пам'яті можливо збереження і відтворення вербальної інформації.

• За часом зберігання інформації розрізняють миттєву (сенсорну), короткочасну та довгочасну пам'ять.

В миттєвій (сенсорній) пам'яті інформація зберігається дуже короткий час (від 0,3 до 2,0 секунди) і стосується того, як відображається дійсність на рівні рецепторів. За допомогою цього виду пам'яті людина на дуже короткий час утримує картину зовнішнього світу. Короткочасна пам'ять утримує інформацію, яка надходить до неї із миттєвої і довгочасної пам'яті. Час зберігання інформації в ній - від 15 до 30 сек. зберігає те, на що спрямована увага людини. Обсяг короткочасної пам'яті обмежений.

Довгочасна пам'ять практично не обмежена за об'ємом і тривалістю зберігання інформації. Це основне сховище досвіду людини. В нього поступає матеріал із короткочасної пам'яті, але він не знаходиться там в постійному вигляді. Цей матеріал неперервно перетворюється: узагальнюється, класифікується, об'єднується в смислові групи.

• За метою діяльності, в яку включено запам'ятовування, розрізняють мимовільну та довільну пам'ять. Мимовільна пам'ять є продуктом діяльності, не спрямованої безпосередньо на запам'ятовування даного матеріалу. Утримання та відтворення матеріалу відбувається без мети його утримати чи відтворити. Довільна пам'ять є продуктом особливої, мнемічної діяльності, спрямованої на запам'ятовування.

ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ – це закріплення образів сприймання, уявлень, дій, переживань і зв’язків між ними через контакти нових даних з набутим раніше досвідом. Запам*ятовування може бути короткотривалим, довготривалим і оперативним. Воно також може бути довільним або мимовільним, смисловим (логічним) або механічним. Запам’ятовування може бути короткотривалим,  довготривалим і оперативним.   

ЗБЕРЕЖЕННЯ – це процес утримання в пам’яті інформації, що була одержана у ході набування досвіду. Великою мірою він залежить від якості та глибини запам’ятовування, використання матеріалу пам’яті в своїй діяльності. Збереження може бути активним  і пасивним.

ВІДТВОРЕННЯ – процес відновлення збереженого матеріалу пам’яті для використання в діяльності і спілкуванні. Розрізняють два види відтворення: ВПІЗНАВАННЯ і ЗГАДУВАННЯ. Впізнавання – це відтворення якого-небудь об’єкта в умовах повторного його сприйняття. Згадування – це відтворення попереднього досвіду відповідно до змісту та завдань діяльності. Як різновид згадування існує також пригадування, тобто згадування, що вимагає від людини активних розумових зусиль, пов’язаних з переборенням певних труднощів. Згадування  також може бути мимовільним або довільним. Як один з різновидів відтворення є спогади – локалізовані в часі та просторі згадування людиною свого минулого життя, переважно в яскравій образно-логічній формі, з усіма обставинами.

ЗАБУВАННЯ – процес, протилежний збереженню, і проявляється він у тому, що актуалізація забутих образів, чи думок затруднюється, або стає взагалі неможливою.

Системи пам'яті. У будь-якому виді діяльності здійснюються всі процеси пам'яті. Розрізняються наступні чотири взаємозалежні системи пам'яті: 1) сенсорна - безпосередній чуттєвий відбиток впливає об'єкта, 2) короткочасна; 3) оперативна, 4) довготривала.