3.2. Можливі шляхи вирішення проблемних питань пов’язаних із відчуження мана в умовах правового режиму воєнного та надзвичайного стану та мобілізаційного періоду.

Перелік питань, які потребують негайного вирішення з кожним днем тільки збільшується, особливо з ускладненням обстановки на сході країни. Це саме стосується і проблем мобілізації майна, яка зараз відбувається разом із проведенням цільової мобілізації. Також не менше питань викликає рішення проблем, пов’язаних із введення правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Хоча досі дані правові режими, на щастя, не вводились, все одно існує ряд питань, які зазначалися раніше, які потребують негайного вирішення через загрозу з боку Російської Федерації.

Саме тому пропонується внести зміни до діючої законодавчої бази, як стосовно відчуження та вилучення майна, так і в цілому стосовно введення подібних правових режимів, це ж саме стосується і періоду мобілізації. Перш за все потрібно врегулювати не відповідність між законодавчими актами, наприклад Конституція України у статті 41 [1] передбачає, що примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості, а Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає три способи відчуження та вилучення майна:

• З попереднім повним відшкодуванням його вартості;

• З наступним повним відшкодуванням його вартості;

• Без відшкодування вартості такого майна.

Тобто виходячи із вищезазначеного виходить, що у вказаному Законі [16] лише один пункт стосовно відчуження майна відповідає основному Закону України, але ж Конституція не припиняє свою дію на періоду введення надзвичайного чи військового стану, так само як і на період мобілізації. В Конституції ідеться про обмеження прав і свобод громадян, але там не йдеться про припинення дії того чи іншого пункту Конституції. Потрібно негайно усунути цю не відповідність, адже чим пунктом порушуються конституційні права громадян, але це зіграє лише «на руку» державі, адже відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», вона може не виплачувати компенсацію за конфісковане майно, а на сьогоднішній день, відповідно до чинного законодавства, зокрема Конституції України стаття 43 [1], держава зобов’язана попередньо виплатити компенсацію за вилучене або відчужене майно, оскільки Конституція України являється первинним законом. Тобто це дозволить державі не виплачувати компенсації безпосередньо перед вилученням майна, що у свою чергу, дозволить зберегти гроші, які знадобляться на час введення правового режиму воєнного або надзвичайного стану. Також це дозволить взагалі не виплачувати компенсації за відчужене або вилучене майно, що знову ж таки збереже грошові кошти бюджету.

У статті 15 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» [16], що крім повернення майна та виплати компенсації особа-власник може вимагати надання майна взамін відчуженого. Потрібно уточнити, яке майно може бути повернено в замін вилученого та відчужено, чи може держава повернути майно, що відноситься до іншої категорії, або повернути майно, що коштує менше ніж відчужене в замін з виплатою компенсації.

Також необхідно більш конкретизувати категорії майна, яке може бути вилучено або відчужено під час введення правого режиму воєнного чи надзвичайного стану, адже в жодному законодавчому акті конкретного переліку такого майна просто немає. Необхідно щоб пересічний громадянин, без юридичної освіти, освіти міг після ознайомлення з подібним списком знати, що може бути відчужено та вилучено. Це у свою чергу буде запобігати зловживання з боку органів, які будуть проводити відчуження та вилучення майна.

Що до періоду мобілізації, потрібно зазначити, що хоча законодавчо і не передбачено відчуження та вилучення майна на період мобілізації, але на громадян покладено військо-транспортний обов’язок, він також стосується і юридичних осіб. Відповідно по постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2008 року № 1921 «Про затвердження Положення про військово-транспортний обов'язок» на фізичних та юридичних осіб власників транспортних засобів, які знаходяться на обліку у військових комісаріатах, покладено певні обов’язки, виконання яких повинно забезпечити необхідний стан мобілізаційних резервів стосовно автотранспорту. Зокрема стаття 14 в якій зазначено обов’язки майже не виконується. Оскільки, існують непоодинокі випадки того, що військові комісаріати просто не здатні забезпечити необхідною технікою Збройні Сили України відповідно до мобілізаційного плану, оскільки вони не мали актуальної інформації про кількісний та якісний стан техніки, а також про громадян, які працюють на підприємстві, в установі та організації на цих засобах. Також необхідно уточнити, чи мобілізують особи, що працюють на спеціальній техніці, тобто із фаховою освітою, мобілізації разом із своїм транспортним засобом.[32]

Отже, можна зробити висновок, що вирішення більшості проблемних питань полягає саме в зміні законодавчої бази та усунення невідповідностей між законодавчими актами. Потрібно приділяти більше уваги законодавчій базі стосовно введення правового режиму воєнного чи надзвичайного стану та переймати іноземний досвід у країн, які вже вводили подібні правові режими.