Питання до іспиту

1. Ключові поняття масових комунікацій. Масова комунікація в житті суспільства.

2. Масова комунікація як чинник міжнародних відносин.

3. Основні етапи досліджень медіавпливу. Погляди Карла Ховленда, Поля Лазарсфельда, Гарольда Лассуелла, Курта Левіна, Самуеля Стауффера, Дугласа Веплса.

4. Ефект праймінгу та його використання у сучасних комунікативних технологіях.

5. Теоретичні основи «гіпотези культивації».

6. Дослідження теорії «встановлення пріоритетності новин».

7. Вплив політичної пропаганди та функції мас-медіа в демократичному суспільстві.

8. Загальна структура масової комунікації Г.Лассуелла, характеристика її складових.

9. Комунікатори як творці інформаційних продуктів. Типи комунікаторів.

10. Масова інформація: особливості продукування та поширення.

11. Засоби передачі масової інформації.

12. Особливості масової аудиторії. Реальна і потенційна аудиторія. Спеціалізована і масова аудиторія. Цільова аудиторія.

13. Проблема дослідження комунікатора (ідеї М.Вебера).

14. Теорія «когнітивного дисонансу» та «теорія відповідності». Проблема подолання «когнітивного дисонансу».

15. Контроль за поширенням масової інформації: від цензура до спіндоктора.

16. Ефективність масової комунікації як об’єкт дослідження.

17. Різновиди класичних методів аналізу змісту: журналістський, біографічний, історичний, літературний, лінгвістичний т. ін. Переваги та вади класичних методів. Формалізований метод аналізу змісту - контент-аналіз.

18. Психологічні проблеми масово-інформаційних процесів.

19. Вплив уваги на ефективність масової комунікації.

20. Соціальні настанови та стереотипи у масово-комунікаційному процесі.

21. Перспективи входження України до європейського та світового масово- комунікаційного простору.

22. Масова комунікація та зовнішньополітична діяльність.

23. Інформаційно-роз’яснювальна діяльність дипломатичних представництв та використання каналів масової комунікації.

24. Формування позитивного іміджу держави як комунікативна мета: роль масової комунікації та залучення національних ЗМІ.

25. Теорія «прямого впливу» та «теорія обмеженого впливу».

26. Концепція двоступеневого поширення інформації”: теорія та практичне застосування.

27. Етапи розвитку теорії масової комунікації в ХХ ст.

28. Складові системи національних ЗМК: особливості організації та функціонування.

29. Структура засобів масової комунікації. Створення матеріалів для окремих типів та груп масової аудиторії.

30. Основні методи дослідження в теорії масової комунікації.

31. Формування соціальних настанов методами масової комунікації (моделювання).

32. ЗМК і держава. ЗМК як інститут демократії.

33. Традиційні методи дослідження медіавпливу.

34. Особливості каналів масової комунікації.

35. Ефекти «першості» та «нещодавності». Їх використання у практиці масової комунікації.

36. Проблема соціальних настанов, стереотипів та психологічних бар’єрів: методи їх подолання засобами масової інформації.

37. Поняття «маса», «натовп», «аудиторія»: характеристика, основні типи.

38. Сучасний погляд на соціальні функції ЗМІ: «теорія використання та задоволення».

39. Політична пропаганда у масовій комунікації: чинники медіавпливу.

40. Вплив політики на ЗМК. Формування порядку денного.

41. Вплив політики на мас-медіа під час масових політичних кампаній. Політико-комунікаційні технології «блогерних революцій».

42. Державне та комерційне мовлення в національному інформаційному просторі.

43. Предмет, об’єкт, завдання й методи дослідження масової комунікації.

44. Сучасний стан у вітчизняній теорії масової комунікації.

45. Засоби масової комунікації та державотворчий процес.

46. Масмедійний відбір. Масмедійна трансформація. Реальні й опосередковані події. Поставлені події (псевдоподії) та їх висвітлення у медіа.

47. Міжнародні комунікативні потоки та масова комунікація.

48. Соціально-когнітивна теорія А.Бандури.

49. Інтерактивна модель Вілбура Шрамма.

50. Джерела для медіадосліджень в Україні.

51. Політичні функції мас-медіа: особливості держав сталих та нових демократій.

52. Формування громадської думки та політичної волі засобами масової інформації.

53. Механізми відбору і трансформації у ЗМІ (маніпулювання).

54. Феномени медіалізму та медіатизації: їх прояви у сучасних міжнародних відносинах.

55. Україна в європейському масовокомунікаційному просторі.

56. Три моделі сучасних медіасистем (Деніел С. Галлін, Паоло Манчіні).

57. «Чотири теорії преси» (В.Шрамм). Політичний контекст медіасистем. Медіасистеми і політичні системи та питання диференціації.

58. Зовнішні чинники гомогенізація світового ринку медіа: американізація та розвиток глобальної культури журналістики.

59. Соціально-когнітивна теорія як основа для вивчення феномену медіавпливу.

60. Середземноморська модель, або модель поляризованого плюралізму.

61. Північно/центральноєвропейська, або демократична корпоративістська модель.

62. Північноатлантична, або ліберальна модель.

63. Вплив і обмеження гомогенізації. Політичний паралелізм. Професіоналізація. Регулювання суспільного мовлення.

64. Медіакратія та її особливості у країнах розвинених та нових демократій.

65. Комерціалізації та концентрації як ключові тенденції розвитку медіа-індустрії.

66. Дослідження впливу інформаційних компаній: міжнародний аспект.

67. Новітні комунікативні технології та поява мультимедійних ЗМІ.

68. Формування стереотипів у процесі масової комунікації та проблема їх подолання.

69. Особливості розвитку мас-медійного ринку в Україні.

70. Перспективи створення в Україні суспільного мовлення.

71. Вплив політичної системи в державі на функціонування медіа.

72. Поставленні події та їх поширення у медіа.

73. Соціальні медіа як каталізатор розвитку громадянського суспільства.

74. Феномени медіалізму, медіакратії та медіатизації та їх вплив на міжнародні відносини. Міжнародні медіакомунікації як новий феномен.

34