- •Розділ і
- •Загальна характеристика галузі
- •Конституційного права україни.
- •Наука конституційного права
- •Розділ III загальні засади конституційного ладу україни
- •Розділ IV основи правового статусу людини і громадянина
- •Розділ VI
- •Розділ IX
- •Розділ і
- •2. Система галузі конституційного права України. Конституційно-правові норми і конституційно-правові інститути
- •3. Конституційно-правові відносини та їхні особливості
- •Конституціино-правові відносини
- •4. Відповідальність у конституційному праві
- •5. Джерела галузі конституційного права
- •6. Наука конституційного права
- •1. Поняття та функції конституції
- •2. Види конституцій
- •Види конституцій
- •3. Зародження та розвиток конституціоналізму в Україні
- •4. Властивості Конституції України. Охорона Конституції України
- •Розділ III
- •1. Поняття конституційного ладу та його засад
- •2. Гуманістичні засади конституційного ладу України
- •3. Республіканська форма правління
- •4. Унітарний державний устрій
- •5. Характеристики України як конституційної держави
- •6. Економічні, політичні, соціальні та духовно-культурні засади конституційного ладу
- •7. Захист конституційного ладу України
- •Розділ IV основи правового статусу людини і громадянина
- •1. Сучасна концепція прав людини та її відображення в Конституції України
- •2. Громадянство України
- •Підстави набуття громадянства україни
- •За народженням громадянство України набуває особа:
- •3. Основні права, свободи та обов'язки людини і громадянина
- •4. Гарантії прав і свобод людини і громадянина
- •5. Правовий статус іноземців в Україні
- •Розділ V народне волевиявлення (вибори, референдум
- •1. Вибори, виборче право, принципи виборчого права України
- •2. Виборча система України
- •3. Виборчий процес в Україні
- •4. Референдум
- •2 Види референдумів
- •Всеукраїнський референдум
- •Розділ VI
- •1. Поняття та ознаки органу державної влади
- •2. Система органів державної влади України
- •3. Принципи організації та діяльності органів державної влади
- •Розділ VII конституційно-правовий статус верховної ради україни
- •1. Місце Верховної Ради України в системі органів державної влади
- •2. Чисельний склад і структура Верховної Ради України
- •3. Статус народного депутата України
- •4. Компетенція Верховної Ради України
- •4. Повноваження у сфері зовнішньої політики, оборони та
- •5. Акти Верховної Ради України
- •6. Організація Верховної Ради України
- •7. Порядок роботи Верховної Ради України
- •8. Законодавчий процес та його стадії
- •Розділ VIII конституційно-правовий статус президента україни
- •1. Місце та роль Президента України в конституційній системі органів державної влади
- •2. Порядок обрання Президента України та строк його повноважень
- •3. Функції та компетенція Президента України
- •4. Акти Президента України
- •5. Адміністрація Президента України
- •Розділ IX конституційно-правовий статус органів виконавчої влади
- •1. Місце та роль Кабінету Міністрів України в системі органів державної влади
- •2. Центральні органи виконавчої влади
- •3. Місцеві органи виконавчої влади
- •Розділ X конституційно-правові основи судової системи та органів прокуратури
- •1. Конституційні засади правосуддя в Україні
- •2. Конституційний Суд України
- •3. Конституційно-правовий статус прокуратури
- •Розділ XI територіальний устрій україни
- •1. Поняття територіального устрою України. Система адміністративно-територіального устрою України
- •2. Конституційний статус Автономної Республіки Крим
- •Розділ XII конституційно-правові основи місцевого самоврядування
- •1. Політико-правова природа та історико-теоретичні основи місцевого самоврядування
- •2. Сучасна законодавча концепція місцевого самоврядування
- •3. Принципи, завдання та функції місцевого самоврядування
- •4. Історія становлення місцевого самоврядування
- •5. Основи місцевого самоврядування в Україні
- •6. Система місцевого самоврядування
- •7. Сфера компетенції та повноваження місцевого самоврядування
- •8. Гарантії та захист прав місцевого самоврядування
- •Рекомендована література і. Нормативна література
- •II. Спеціальна література
- •Програма навчальної дисципліни «конституційне право україни»
- •Розділ III. Загальні засади конституційного ладу в Україні
- •Розділ V. Народне волевиявлення: вибори, референдум
- •Розділ VI. Конституційна система органів державної влади України
- •Розділ VII. Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
- •Розділ VIII. Конституційно-правовий статус Президента України
- •Розділ IX. Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади
- •Розділ X. Конституційно-правові основи судової системи та органів прокуратури
- •Розділ XI. Територіальний устрій України
- •Розділ XII. Місцеве самоврядування в Україні
- •Мала енциклопедія конституційного права (глосарій основних понять і термінів, використаних у посібнику)
- •04060, Київ-60, вул. М. Берлинського, 9.
- •04136, Київ-136, вул. Маршала Гречка, 13.
3. Республіканська форма правління
Поняття форми правління, класифікація держав за формою правління; особливості республіканської форми правління в Україні та проблеми її вдосконалення в ході конституційної реформи.
Форма правління - це певний спосіб організації верховної влади в державі, який характеризується структурою, порядком формування, компетенцією вищих органів державної влади, встановленим порядком взаємовідносин між ними, ступенем участі населення в їх формуванні. Форма правління є найважливішим елементом форми держави.
Головною, визначальною ознакою форми правління є конституційно-правовий статус глави держави. Залежно від статусу глави держави сучасні держави за формою правління поділяються на дві групи -монархії та республіки.
Монархія - форма правління, за якої найвища державна влада повністю або частково зосереджена в руках монарха - одноосібного глави держави, який здійснює владу за власним правом, а не на підставі делегування. Найчастіше, влада монарха є довічною і передається в спадщину.
Республіка - форма правління, за якої всі вищі органи державної влади чи обираються громадянами на певний строк, чи формуються представницькими установами. Переважна більшість держав світу сьогодні мають республіканську форму правління (більш як 140 із 200). Конституція України (ч. 1 ст. 5) також закріплюєреспубліканську форму правління України.
Загальними ознаками республіканської форми правління є:
- виборність глави держави та інших верховних органів державної влади на певний строк;
- здійснення державної влади не за власним правом, а за дорученням народу;
- юридична відповідальність глави держави у випадках, передбачених законом;
- обов'язковість рішень верховної державної влади для всіх інших органів державної влади;
- переважний захист інтересів громадян держави, взаємна відповідальність людини і держави.
Конституційній теорії та сучасній практиці державного будів-
89
ництва відомі три основні види республік; парламентська, президентська та квазіпрезидентська (напівпрезидентська, або змішана). Вони розрізняються порядком обрання президента, статусом і порядком формування уряду, характером відповідальності уряду тощо.
Парламентарна (парламентська) республіка характеризується тим, що парламент єповновладним органом, який формує уряд, що несе перед ним політичну відповідальність, і обирає главу держави (президента або колегіальний орган, що здійснює функції глави держави)1, який фактично виконує лише представницькі функції (модель «гнучкого поділу влади»). Головною ознакою парламентарної республіки єреальне формування уряду парламентом іполітична відповідальність уряду перед парламентом.
Президентська (дуалістична) республіка характеризується тим, що глава держави - президент - обирається непарламент-ським шляхом і водночас є главою виконавчої влади. У президентській республіці найбільш послідовно проводиться в життя принцип поділу влади (модель «жорсткого поділу влади»: президент не може достроково припиняти повноваження парламенту, а останній не має права усувати з посади міністрів шляхомвотуму недовіри), а відносини між законодавчою та виконавчою гілками влади будуються відповідно до принципустримувань і противаг.
У класичній президентській республіці уряд, як колегіальний орган з власним конституційно-правовим статусом, здебільшого відсутній (наприклад, США). Виконавчу владу одноосібно здійснює президент, якому підпорядковані, кожний окремо, міністри. Головною ознакою президентської форми правління є відсутність відповідальності виконавчої влади перед парламентом.
Квазіпрезидентська (напівпрезидентська, або змішана) республіка характеризується рисами як парламентської, так і президентської республіки з превалюванням ознак останньої. Практика державного будівництва різних країн світу знає різні приклади такого поєднання. Найбільш поширеними є два варіанти:
1) президент, як і в президентській республіці, обирається громадянами, він поєднує функції глави держави і глави виконавчої влади, але виконавчу владу здійснює не одноосібно, а спільно
' У деяких парламентських республіках президент обирається особливою колегією, до складу якої входять депутати парламенту і делегати, обрані представницькими органами суб'єктів федерації або регіонів, наприклад, Індія, Італія, Німеччина.
з урядом, який має самостійний конституційно-правовий статус і повинен отримати довіру парламенту. Подібна форма правління, зокрема, була характерна для України в період від 5 лютого 1991 р. до підписання 8 червня 1995 р. Конституційного договору між Президентом України і Верховною Радою України про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України;
2) всенародно обраний президент формує (за певної участі парламенту) уряд, що відповідальний перед ним, але безпосередньо не входить до законодавчої, виконавчої та судової гілок влади і займає в системі поділу влади окреме, особливе місце. Уряд за такої моделі наділяється статусом вищого органу в системі органів виконавчої влади та підзвітний і підконтрольний парламенту.
З практики державного будівництва інших країн відомі також вестмінстерські (Індія, Пакистан) таспотворені республіки:су-перпрезидентські, теократичні, президентсько-моністичні, президентсько-мілітаристські тощо республіки.
* * *
Стаття 5 Конституції України закріплює республіканську форму правління, не конкретизуючи її. Аналіз розділів Конституції, в яких визначається статус вищих органів державної влади, дає можливість зробити висновок, що в Україні реалізовано квазіпрези-дентську (напівпрезидентську чи президентсько-парламентську) форму правління в її другому варіанті.
Така модель організації влади характеризується зверхнім становищем Президента України в системі поділу влади - він, хоча формально і не входить до законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, наділяється Конституцією України досить широкими прерогативами в усіх гілках влади, що, з одного боку, забезпечує керованість держави в умовах політичної чи економічної кризи, а з іншого - обумовлює надмірну централізацію управління, «непрозорість» виконавчої влади, створює організаційні можливості до надмірного втручання Президента України у вирішення питань виконавчої влади і, як наслідок, об'єктивно спричиняє виникнення протистояння і конфліктних ситуацій у відносинах між гілками влади.
Закріплений Конституцією України 1996 р. статус Президента України значною мірою, обумовив проведення широкомасштабної конституційної реформи, мета якої полягає у зміні системи організації влади, переході від президентсько-парламентарної до парла-
91
ментарно-президентської форми правління. У перебігу реформи передбачається здійснити перерозподіл повноважень між вищими органами державної влади на користь парламенту та Кабінету Міністрів України та значно звузити прерогативи Президента України.