- •Загальна теорія держави і права
- •§ 1. Загальна характеристика теорії держави і права 9
- •Частина і. Теорія держави ¶ Розділ і¶ Предмет, методи та функції теорії держави і права
- •§ 1. Загальна характеристика теорії держави і права
- •§ 2. Предмет теорії держави і права
- •§ 3. Методологія теорії держави і права
- •§ 4. Функції теорії держави 1 права, її місце в системі юридичних наук
- •§ 5. Значення теорії держави і права для підготовки співробітників правоохоронних органів
- •¶ Розділ II Походження, соціальна сутність і причини виникнення держави
- •§ 1. Первісне суспільство: економічна основа, організація соціальної влади
- •§ 2. Шляхи виникнення держави і права: загальне й особливе у їх виникненні
- •§ 3. Загальна характеристика теорій походження держави
- •§ 4. Причини утворення національних держав
- •Розділ III Взаємозв'язок і взаємодія суспільства, особи, держави і права
- •§ 1. Поняття суспільства: суспільно-екоиомічна формація, соціальні суб'єкти, соціальні системи та соціальне регулювання
- •§ 2. Особа як соціальний суб'єкт державно-правових відносин
- •§ 3. Співвідношення держави і права з природою, суспільством та економікою
- •Розділ IV Держава: поняття, ознаки, сутність
- •§ 1. Загальне поняття. Сутність і ознаки держави
- •§ 2. Держава і влада
- •¶ Розділ V Типологія держав
- •§ 1. Поняття типу держави та проблеми класифікації
- •§ 2. Рабовласницька держава. Соціально-економічна основа і сутність рабовласницької держави
- •§ 3. Феодальна держава, її соціально-економічна основа і сутність
- •§ 4. Капіталістична держава, її соціально-економічна основа і сутність
- •§ 5. Соціалістична держава
- •§ 6. Держави у пос індустріальному суспільстві
- •§ 7. Окремі типи сучасних держав
- •Розділ VI Функція держави
- •§ І. Поняття та зміст функцій держави
- •§ 2. Класифікація функцій держави
- •§ 3. Головні внутрішні функції
- •§ 4. Зовнішні функції
- •§ 5. Форми і методи здійснення функцій держави
- •Розділ VII Форма держави
- •§ 1. Поняття форми держави
- •§ 2. Форма правління: поняття та різновиди
- •§3. Форма державного устрою: поняття та різновиди
- •§ 4. Державний режим та його види
- •Розділ VIII Механізм держави
- •§ І. Поняття механізму держави та його структура
- •§ 2. Державні органи: їх ознаки, характеристика і види
- •Розділ IX Політична система суспільства
- •§ 2. Поняття політичної системи суспільства
- •§ 3. Партії і держава в політичній системі суспільства: їх місце і роль
- •Розділ X Правова, соціальна держава: походження, зміст, соціальне призначення
- •§1. Ідея правової держави як загальнолюдська цінність
- •§ 2. Правова держава: сутність, ознаки
- •§3. Поняття, риси соціальної держави
- •Соціальна держава передбачає:
- •§4. Конституція україни передумова побудови соціальної, демократичної, правової держави
- •Розділ XI Права, свободи та обов'язки людини і громадянина
- •§1. Права людини: історія і сучасність
- •§2. Основні права людини: поняття, класифікація
- •§3. Міжнародні механізми захисту основних прав людини
- •§4. Права, свободи та обов'язки людини і громадянина за конституцією україни
- •Розділ XII Демократія та її форми
- •§1. Демократія: поняття та основні засади
- •§2. Демократія як цінність для суспільства
- •§3. Шлях до громадянського суспільства соціальна основа сучасної держави, влади і демократії
- •Частина II теорія права Розділ XIII Поняття, суть і соціальність права
- •§ І. Розуміння правду світовій і вітчизняній юриспруденції
- •§ 2. Поняття права
- •§ 3. Співвідношення права й закону
- •§ 4. Сутність і зміст права. Його роль у реалізації загальносуспільних інтересів
- •§5. Принципи права
- •§ 6. Соціальна цінність, функції права та його структура
- •§ 7. Право україни на сучасному етапі
- •Розділ XIV Норми права та інші соціальні норми
- •§ 1. Соціальні норми та їх класифікація
- •§ 2. Поняття правової норми та її ознаки
- •§ 3. Співвідношення норм права і норм моралі
- •§ 4. Структура правової норми
- •§ 5. Способи викладу правових норм
- •§ 6. Класифікація норм права
- •Розділ XV Форми (джерела) права
- •§ І. Поняття і види форм (джерел) права
- •§ 2. Юридична природа законів та підзаконних актів
- •§ 3. Нормативні акти україни: види, значення, особливості та межі їх дії
- •Розділ XVI Правотворчість
- •§ 1. Поняття та фактори правотворчості
- •§ 2. Принципи правотворчості
- •§ 3. Методи та стадії правотворчості
- •§ 4. Види правотворчості
- •§ 5. Законодавчий процес у парламенті україни та його
- •Розділ XVII Система права і система законодавства
- •§ 1, Поняття та елементи структури права
- •§ 2. Загальна характеристика галузей права
- •§ 3. Міжнародне право
- •§ 4. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі, підгалузі та інститути права
- •§ 5. Система законодавства
- •§ 6. Систематизація нормативно-правових актів
- •§ 1. Поняття правовідносин та їх основні ознаки
- •§ 2. Зміст правовідносин
- •§ 3. Суб'єкти правовідносин
- •§ 4. Об'єкти правовідносин: поняття і види
- •§ 5. Юридичні факти та їх класифікація
- •§ 6. Види правових відносин
- •Розділ XIX Тлумачення норм права
- •§ 1. Поняття і необхідність тлумачення права
- •§2. Види тлумачення
- •§ 3. Способи тлумачення
- •§ 4. Функції тлумачення
- •Розділ XX Реалізація норм права
- •§ 1. Реалізація норм права: поняття та форми
- •§ 2. Застосування як особлива форма реалізації норм права
- •§ 3. Стадії застосування правових норм
- •§ 4. Правозастосувальний акт: поняття, властивості, види
- •§ 5. Прогалини у праві. Аналогія закону й аналогія права
- •Розділ XXI Правомірна поведінка. Правопорушення
- •§ 1. Поняття й основні види правомірної поведінки
- •§ 2. Правопорушення: поняття, склад, види
- •§ 3. Міжнародні правопорушення: поняття, різновиди
- •§ 4. Причини правопорушень і шляхи їх подолання
- •Розділ XXII Юридична відповідальність
- •§ 1. Юридична відповідальність: її природа, суть, поняття та види
- •§ 2. Загальні принципи юридичної відповідальності
- •§ 3. Мета і функції юридичної відповідальності
- •§ 4. Основи юридичної відповідальності відповідно до конституції україни
- •§ 5. Підстави притягнення і звільнення від юридичної відповідальності
- •Розділ XXIII Законність і правопорядок
- •§ 1. Законність як одна з важливих правових категорій
- •§ 2. Зміст законності
- •§ 3. Основні вимоги законності
- •§ 4. Основні принципи законності
- •§ 5. Гарантії законності
- •§ 6. Правопорядок
- •§ 7. Правопорядок і громадський порядок. Дисципліна
- •§ 8. Основні шляхи зміцнення законності і правопорядку
- •§ 1. Правосвідомість: поняття і роль у суспільному житті
- •§ 2. Структура правосвідомості
- •§ 3. Види правосвідомості
- •§ 4. Поняття 1 загальна характеристика правової культури
- •§ 5. Структура і функції правової культури
- •§ 6. Правове виховання: поняття, форми, методи
- •¶Розділ XXV Механізм правового регулювання
- •§ 1. Правове регулювання і правовий вплив
- •§ 2. Поняття механізму правового регулювання
- •§ 3. Структура та ефективність механізму правового регулювання
- •Розділ XXVI Правові системи світу
- •§ 1. Поняття, структура та функції правової системи
- •§ 2. Класифікація правових систем
- •§ 3. Романо-германська правова сім'я, її особливості
- •§ 4. Англосаксонська правова сім'я
- •§ 5. Соціалістична правова сім'я
- •§ 6. Сім'я релігійного і традиційного права
§ 5. Законодавчий процес у парламенті україни та його
ЕТАПИ
Під законодавчим процесом розуміється встановлений порядок проходження проектів законів та інших нормативно-правових актів аж до їх прийняття і набрання чинності.
У кожній країні законодавчий процес має свої особливості. Проте він завжди суворо закріплюється і регулюється за допомогою конституцій, чинних законів, а також — спеціальних положень і регламентів, які встановлюють порядок правотворчої діяльності державних органів та інших суб'єктів.
У вітчизняній і зарубіжній юридичній літературі, як правило, виділяють чотири основні етапи законодавчого процесу:
законодавча ініціатива;
розгляд законопроектів;
прийняття і схвалення;
офіційне оприлюднення.
Кожний із них наділений своєю відносною самостійністю й має свою специфіку, свій статус. Разом із тим вони утворюють єдиний, монолітний законодавчий процес, який відображає і закріплює логіку проходження законопроекту з моменту його зародження, закінчуючи його прийняттям і оприлюдненням.
Конституція України закріплює основні засади законодавчого процесу, тобто діяльності, спрямованої на створення нових, а також на зміну чи скасування чинних законів. Вона визначила коло суб'єктів, яким надається право законодавчої ініціативи, тобто право офіційно вносити у законодавчий орган законопроекти (попередні тексти законів), які Верховна Рада зобов'язана розглянути по суті. Це право надано Президентові України, народним депутатам України, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Інші суб'єкти також можуть звертатися до Верховної Ради з відповідними пропозиціями, але вони не будуть обов'язковими для розгляду в парламенті. При розгляді законопроектів у Верховній Раді існує певна послідовність, яка визначається планами законодавчих робіт. Проте, якщо Президент України визнає свій законопроект невідкладним, він розглядається Верховною Радою позачергово.
Розгляд законопроектів Верховною Радою України здійснюється у трьох читаннях. Під час першого читання на пленарному засіданні Верховної Ради України обговорюються основні положення законопроекту. Обговорення починається з доповіді ініціатора проекту, потім заслуховуються співдоповіді, ведуться дебати. Після цього у разі позитивної оцінки законопроекту Верховна Рада передає його у відповідний комітет для доопрацювання. Згодом, коли комітет знову подасть доопрацьований законопроект, що вже враховує всі зауваження і пропозиції після першого читання, здійснюється друге читання. Головною метою цього читання є постатейне детальне обговорення законопроекту. Кінцевою стадією є третє читання законопроекту, під час якого відбувається прийняття закону в цілому.
Прийнятий Верховною Радою України закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України, який протягом 15 днів повинен ознайомитися з ним і прийняти одне з двох можливих рішень: 1) схвалити і підписати закон — тим самим прийняти до виконання й офіційно оприлюднити його текст; 2) накласти на закон вето, тобто відхилити і не підписувати його і зі своїми вмотивованими й чітко сформульованими пропозиціями повернути до Верховної Ради України для повторного розгляду.
В разі, якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду і він буде прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, вето вважається подоланим. У цьому разі Президент України зобов'язаний підписати закон і офіційно оприлюднити його протягом десяти днів.
Офіційним оприлюдненням вважається публікація закону в "Відомостях Верховної Ради України", "Офіційному віснику України" або в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр". Опублікування тексту закону в інших виданнях має виключно інформативне значення і не спричиняє ніяких юридичних наслідків.
За загальним правилом закон набуває чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення. Проте, якщо в самому законі встановлено інший варіант набуття ним чинності, наприклад, указано якусь конкретну дату, то саме він визначає дату набрання чинності закону. Але в жодному разі закон не може набути чинності раніше від дня його офіційного опублікування.
У більшості західних країн встановлено визначений час проходження законопроекту до моменту його прийняття: у Франції — 15 днів з моменту внесення, в Німеччині — 6 тижнів, в Іспанії — до 20 днів (для термінових законопроектів). В Україні, на жаль, немає чіткої регламентації відрізку часу розгляду законопроектів, що свідчить про існуючу тяганину в парламенті й можливості відповідних політичних сил перешкодити їх проходженню.