Лекція 1

Тема 1. Загальнотеоретичні засади інституту захисту соціальних прав

1. Поняття та правова природа соціального права.

2. Предмет та метод соціального права.

3. Система соціального права.

4. Поняття та види соціальних прав.

5. Поняття захисту соціальних прав.

6. «Захист соціальних прав» як міжгалузевий комплексний елемент правової системи.

7. «Охорона прав» і «захист прав»: співвідношення понять.

8. Поняття «форми захисту соціальних прав».

9. Класифікація форм захисту соціальних прав.

10. «Юрисдикційні форми захисту прав» та «неюрисдикційні форми захисту прав»: поняття та зміст.

11. Поняття «способи захисту соціальних прав».

12. Підстави захисту соціальних прав. Порушення суб'єктивних соціальних прав. Невизнання. Оспорювання.

13. «Спосіб захисту» та «захід захисту»: співвідношення понять.

1. Поняття та правова природа соціального права.

Останнім часом усе частіше на обговорення ставиться питання про формування в системі національного права нових галузевих утворень.

Подібні тенденції варто вітати, адже право являє собою формацію, що перебуває в постійному русі й розвитку, що неминуче викликає збільшення кількості галузей українського права. Не визнавати або заперечувати це просто неможливо. У цьому сенсі слушною є думка, що велику кількість положень теоретичної науки з плинністю часу необхідно піддавати безпосередній перевірці.

Викладене має безпосереднє відношення й до наукової дискусії, пов’язаної з обґрунтуванням необхідності виділення в системі національного права нового елемента, представленого соціальним правом.

Сучасний етап розвитку системи соціального захисту характеризується активізацією процесу правового регулювання суспільних відносин, що виникають. Результатом цього процесу є інтенсивне формування нових інститутів, які відбивають особливості правової регламентації у зазначеній сфері. Широта охоплення правовим регулюванням свідчить про те, що воно виходить за межі галузі права соціального забезпечення.

Аналіз сучасних наукових джерел приводить до висновку, що зарубіжні та вітчизняні дослідники розуміють соціальне право у таких значеннях:

• як самостійну галузь права,

• як комплексну галузь права,

• як певну правову спільність.

На думку І. Яковюка, соціальне право є системою правових норм, в яких зафіксовані ключові положення соціальної політики держави та за допомогою яких здійснюється правове регулювання соціального захисту людей. При цьому предмет цієї галузі постійно розширюється і охоплює питання, пов’язані з соціальним захистом; правове регулювання порядку формування і діяльності органів і установ соціального захисту (державних і недержавних), а також благодійних організацій; правове регулювання окремих моментів «промислових відносин» тощо.

Г. Гурвич визначив соціальне право як право інтеграції, протилежне праву розмежувального розподілу і праву субординації чи панування («домініум» та «імперіум» римського права). Соціальне право, на його думку, засноване на довірі, взаємодопомозі і передбачає спільні зусилля, тоді як розподільне право і право розмежувальної координації засновані на недовірі та конфліктах, а право субординації – на підкоренні й віддаленні від права інтеграції через його відчуження і підкорення праву роз’єднання.

М. Кобець визначає соціальне право через систему правових норм, за допомогою яких здійснюється правове регулювання соціального захисту людей.

Соціальне право як комплексна галузь права є сукупністю заснованих на соціально-правових ідеях норм, які регулюють широкий комплекс суспільних відносин у сфері соціального захисту громадян.

Концепцію формування галузі права, яка охопила всі норми, що регулюють суспільні відносини у сфері соціального захисту, поки що обґрунтувати дуже складно, передусім, оскільки предмет регулювання занадто різнорідний і нині відповідні відносини регулюються різними галузями права.

Згідно цієї концепції соціальне право утворюється за допомогою системної інтеграції:

- норм конституційного права (у частині встановлення основних імперативів правового регулювання у відповідній сфері);

- норм трудового права (у частині визначення трудового стажу та інших, пов’язаних із трудовими відносинами юридичних фактів у сфері соціального захисту);

- норм адміністративного права (у частині державного управління та регулювання у сфері соціального захисту);

- норм цивільного права (у частині встановлення базових засад договірного регулювання у сфері соціального захисту та ін.);

- фінансового права (у частині встановлення механізмів фінансування виконання зобов'язань із соціального захисту);

- норм інших галузей права щодо встановлення суб’єктивних прав громадян на соціальний захист.

Визнання сучасного соціального права тісно пов’язане й із соціальною політикою Європейського Союзу. Європейське соціальне право науковці розглядають як системну правову структуру, до складу якої входять трудове право, право соціального забезпечення та інші норми, які регулюють захист соціальних прав. Визнання соціального права як такого вважається французькою доктриною соціального права. Відповідно до такої теоретичної конструкції ст. 118 Установчого договору Європейського Союзу 1957 р. згадує трудове право як підгалузь соціального права. На сьогодні соціальне законодавство ЄС включає такі інститути: трудовий договір, робочий час і час відпочинку, охорону праці та здоров’я працівників, участь трудящих в управлінні виробництвом, рівність чоловіків і жінок у сфері трудових відносин, соціальне страхування та соціальне забезпечення та деякі інші.

Вченими доводиться необхідність формування соціального права саме як комплексної галузі права, основна функція якого полягає в теоретико-практичному осмисленні економічних та правових процесів для оптимізації регулювання соціально-захисних відносин у сучасний період. Наявність цієї галузі права дозволить комплексно дослідити сучасні теоретичні та правові проблеми становлення та розвитку системи соціального захисту населення та її правових форм та видів.