3. Життя та діяльність Теодора Адорно (1903 – 1969 рр.):

а/ об’єктивне соціальне знання у працях молодого покоління франкфуртців;

а/ У своїх працях Адорно розвивав ідеї про об'єктивне соціальне знання, але він відмовлявся від позитивістської ідеї, що соціальні явища можна пізнати без урахування суб'єктивної перспективи. Адорно вважав, що соціальне знання є завжди суб'єктивним, оскільки наші спостереження та інтерпретації залежать від наших передумов та світоглядних установок. Але він також вірив, що можна досягти об'єктивності через критичне мислення.

б/ ставлення до методів емпіричної соціології;

б/ Ставлення Адорно до методів емпіричної соціології

Адорно був критичним до емпіричних методів соціології та вважав, що вони обмежені та недостатні для розуміння сутності соціальних явищ. Він вважав, що емпіричні методи не можуть повністю відобразити складні соціальні процеси, які мають багато рівнів та аспектів.

Замість того, щоб просто описувати соціальні явища, Адорно пропонував вивчати їх в контексті культурного, історичного та політичного середовища, в якому вони виникають. Він підкреслював важливість аналізу суспільної структури та взаємодії між різними соціальними групами та класами.

Також Адорно був критичним до використання статистичних методів у соціології, оскільки він вважав, що вони спрощують складні соціальні явища та не враховують індивідуальної природи людських дій. Замість цього, він підкреслював важливість вивчення унікальності кожної соціальної ситуації та її індивідуального контексту.

Таким чином, Адорно вносив значний внесок у розвиток соціологічної теорії, підкреслюючи важливість критичного аналізу та розуміння соціальних явищ в широкому історичному та культурному контексті, а не просто їх описування за допомогою емпіричних методів.

4. Життя та діяльність Герберта Маркузе (1898 – 1979 рр.):

а/ дослідження проблеми німецького фашизму і його антисемітської політики;

Маркузе досліджував проблему німецького фашизму та його антисемітської політики. Він аналізував соціальні та психологічні чинники, які дозволили нацистам прийти до влади, зокрема, ідеологію та механізми пропаганди, роль бюрократії та технології, ставлення людей до держави та авторитету.

Маркузе був одним з перших, хто висунув ідею, що нацистський режим був не просто диктатурою, а формою опіки, що виникає з відчуття безпорадності та відчуження людей. Він писав про те, що в націонал-соціалізмі відбулася ідеологічна революція, що виокремила нові форми підкорення, контролю та маніпулювання.

Маркузе вважав, що нацистський режим створив нову форму суспільної організації, яка базувалась на авторитаризмі, мілітаризмі та розкладі індивідуальності. Він підкреслював, що головною причиною успіху нацистської ідеології було те, що вона викликала відчуття "єдності" серед нації, тим самим розширюючи свій соціальний вплив. У своїй роботі Маркузе стверджував, що фашизм не може бути визначений як виняткове явище в історії Німеччини, але є частиною більш загального феномену кризи капіталістичної суспільної формації.

б/ концепція про появу нового антропологічного типу людини з авторитарними рисами;

Щодо концепції нового антропологічного типу людини з авторитарними рисами, Маркузе розглядав цю проблему у своїй праці "Ерос та цивілізація" (1955). Він вважав, що в сучасному суспільстві існує тенденція до руйнування індивідуальності та зростання авторитарних рис у поведінці людини. Це пов'язано з тим, що в сучасному суспільстві, за словами Маркузе, людина поступово втрачає своє "я" та стає безпорадною перед владою масових медіа та технології. Він називав цей процес "розпадом індивідуальності" та вважав, що він є наслідком кризи культури та моралі в сучасному світі.