2. Життя та діяльність Макса Хоркхаймера (1895 – 1973 рр.):

Одним з найвідоміших представників Франкфуртської школи був Макс Горкхаймер, який відомий своїми роботами з філософії та соціології. Він був впливовим керівником інституту соціологічних досліджень у Франкфурті та одним з найбільш впливових представників критичної теорії.

а/ ідея критичної теорії суспільства;

Макс Хоркхаймер, один з головних представників Франкфуртської школи, розробив ідею критичної теорії суспільства, яка критикує існуючий соціальний лад та прагне знайти способи змінити його на краще. За словами Хоркхаймера, критична теорія повинна бути не тільки описовою, але й нормативною, тобто містити практичні рекомендації щодо того, як покращити суспільство.

Хоркхаймер вважав, що суспільство перетворилося на механізм, який контролює та формує поведінку людей, замість того, щоб служити їхнім потребам та інтересам. Він називав це "інструменталізацією розуму", коли раціональність та ефективність стають головними цінностями, що призводить до знеособлення та втрати індивідуальності.

Хоркхаймер вважав, що цей процес інструменталізації розуму є результатом соціальної структури суспільства та його економічної системи, яка ґрунтується на власності та владі. Він вважав, що основним завданням критичної теорії є розкриття цих соціальних структур та економічної системи, що їх утворює, та підказати шляхи для їх зміни на краще.

Одним з основних інструментів критичної теорії суспільства є критика культури, яка відіграє важливу роль у підтримці існуючого соціального ладу. Хоркхаймер вважав, що культура може бути використана для маніпулювання масами та зниження їхнього критичного мислення. Він

продовжуй

наголошував на тому, що культурні продукти (такі як музика, кіно, література) стають засобами для реклами, пропаганди та впливу на масову свідомість. Хоркхаймер вважав, що культура може бути використана для збереження статус-кво та підтримки влади, або ж для зміни суспільства на краще шляхом поширення критичного мислення та ідей.

Хоркхаймер також висував ідею, що критична теорія суспільства має зосереджуватися на аналізі соціальної реальності та проблем, з якими люди зіштовхуються в повсякденному житті. Це означає, що критична теорія повинна займатися не лише абстрактними питаннями, але й конкретними проблемами, такими як бідність, насильство, соціальна нерівність тощо.

Отже, ідея критичної теорії суспільства Макса Хоркхаймера полягає в критиці існуючого соціального ладу та пошуку способів його покращення на основі аналізу соціальної реальності та культурних продуктів, що впливають на масову свідомість. Критична теорія має бути не тільки описовою, але й нормативною, тобто містити практичні рекомендації щодо зміни суспільства на краще.

б/ відношення до об’єктивного пізнання соціальних явищ;

Макс Хоркхаймер підтримував ідею об'єктивного пізнання соціальних явищ, однак він критикував ідею "об'єктивної науки", яка вважала, що наука може бути абсолютно об'єктивною та безсторонньою. Він вважав, що наука завжди має певний ступінь суб'єктивності, оскільки вона залежить від соціального та історичного контексту, в якому вона розвивається.

Зокрема, Хоркхаймер був критичним до ідеї "нейтральної науки", яка вважала, що наука може бути відокремлена від політики та влади і мати об'єктивну та нейтральну позицію. Він стверджував, що така ідея є ілюзорною, оскільки наука завжди відіграє певну роль у владній структурі та є залежною від соціальних та політичних контекстів, в яких вона функціонує.

Хоркхаймер вірив, що соціальне пізнання має бути критичним, тобто дослідники повинні бути свідомі щодо своїх суб'єктивних поглядів і не приховувати їх у своїх дослідженнях. Він підкреслював, що соціологи мають звертати увагу на соціальні, культурні та політичні контексти, в яких відбуваються соціальні явища, і не використовувати наукові терміни та методи без врахування цих контекстів.

Отже, Хоркхаймер підтримував ідею об'єктивного пізнання соціальних явищ, але критикував ілюзію "об'єктивної науки", яка вважала, що наука може бути абсолютно нейтральною та відокремленою від соціальних та політичних контекстів. Він наголошував на тому, що наука завжди має бути критичною та свідомою своєї соціальної ролі та відповідальною перед суспільством.