Семінар ХV

Соціологія Франкфуртської школи

1. Франкфуртська школа – новий напрямок соціологічної думки:

а/ історія утворення інституту соціологічних досліджень;

Інститут соціологічних досліджень (ІСД) у Франкфурті було засновано в 1923 році. Він був створений як науково-дослідний інститут, спрямований на вивчення соціальної дійсності з метою розвитку соціології як науки. ІСД було створено на базі Університету Франкфурта за ініціативою Карла Грюнберга, який став його першим директором.

ІСД працював у тісному співробітництві з Університетом Франкфурта, але водночас мав незалежність у наукових дослідженнях та діяльності. Інститут зосереджувався на дослідженні проблем соціальної структури, політики та економіки, а також на аналізі культури та її ролі у суспільстві.

Після приходу на посаду директора ІСД в 1930 році Макса Горкгайма, інститут почав звертатись до проблем соціальної психології та культурології, що змінило орієнтацію досліджень та забезпечило новий імпульс у розвитку Франкфуртської школи.

Протягом 1930-х років ІСД активно займався дослідженням політики та культури в Німеччині, зокрема, зосереджуючись на вивченні причин успіху Націонал-соціалістичної партії. В 1933 році, після приходу на владу нацистів, ІСД було розпущено, а діяльність Франкфуртської школи перервана.

Після закінчення Другої світової війни, у 1949 році ІСД було відновлено, а Франкфуртська школа відродилася. Інститут у цей період був очолюваний Теодором Адорно, а також до його складу увійшли відомі соціологи та філософи, такі як Герберт Маркузе, Ерих Фромм, Юрген Хабермас та інші. Франкфуртська школа знову стала центром розвитку соціології та філософії, а також займалась критикою сучасного суспільства та політики.

б/ характеристика діяльності основного кола мислителів та зв’язок франкфуртців з Марксовою теорією суспільства.

Основне коло мислителів Франкфуртської школи було зацікавлене у розвитку критичної теорії суспільства. Вони вважали, що соціальна наука повинна бути спрямована на аналіз соціальної реальності з критичної позиції та відображати нерівність та несправедливість в суспільстві. Основним завданням Франкфуртської школи було розробити теорію, яка б здатна була пояснити, яким чином капіталістична культура, що виникла в Європі на початку ХХ століття, зумовила кризу цивілізації та наступний розкол між цивілізацією та природою.

Зв’язок Франкфуртців з Марксовою теорією суспільства полягав у тому, що вони використовували його підхід до аналізу класової боротьби та критикували капіталістичну систему. Проте Франкфуртська школа критично ставилась до традиційного марксизму, особливо до його економічної детермінації та теорії революції. Вони розглядали культуру та ідеологію як самостійні фактори у формуванні суспільства та політики. Франкфуртці вважали, що в сучасному світі людина перестала бути активним агентом свого життя, а отримала роль споживача масової культури, яка формує її світогляд та цінності.

Основне коло мислителів Франкфуртської школи було зосереджене на аналізі масової культури, її впливу на суспільство та рольі культури у формуванні світогляду та особистісного розвитку людини. Вони розглядали культуру як засіб зневаження та знищення індивідуальності та творчості, а також як інструмент соціальної контролю та впливу на маси. Франкфуртців дуже хвилювали питання взаємодії культури та політики, а також взаємодії культури та економіки.