- •20.Структура гармонійно розвиненої особистості
- •21.Система, мета і завдання екологічного виховання
- •22.Предмет і категорії педагогіки
- •23.Специфіка, мета і завдання морального виховання учнів
- •24.Методи навчання
- •1.За джерелами отримання знань учнями:
- •2.За характером навчально-пізнавальної діяльності учнів:
- •25.Освіта та розвиток педагогічної думки в Стародавній Греції
- •26.Загальні закономірності виховання
- •27. Педагогічна теорія і.Песталоцці
- •28.Методика формування учнівського колективу.
- •29.Педагогічна теорія я.А.Коменського. “Велика дидактика”
- •30.Педагогічні основи самовиховання учнів
- •2. Самоутримування від негативних думок, дій, слів, вчинків, поведінки.
- •31.Педагогічна система а.С.Макаренка
- •32.Методи формування досвіду соціальної поведінки
- •33.Методи стимулювання діяльності учнів
- •34.Педагогічні ідеї та педагогічна діяльність Сухомлинського
- •35.Педагогічна етика і такт вчителя
- •37.Сутність, завдання і методика трудового виховання
- •38.Зовнішні і внутрішні чинники формування особистості
32.Методи формування досвіду соціальної поведінки
Ця група методів виховання передбачає організацію діяльності та формування досвіду суспільної поведінки. До даної групи методів відносять:
а) метод вправ (у вчинках): метод виховання, що передбачає планомірне, організоване, повторне виконання певних дій з метою володіння ними підвищення їх ефективності та формування вмінь і навичок;
б) метод привчання: передбачає організацію планомірного і регулярного виконання вихованцями певних дій з елементами примусу, обов'язковості з метою формування конкретних звичок у поведінці;
в) метод створення виховуючих ситуацій: передбачає постановку учня в ситуацію морального вибору того чи іншого способу поведінки.
33.Методи стимулювання діяльності учнів
Методи стимулювання — методи, спрямовані на формування позитивних мотивів учіння, що стимулюють пізнавальну активність і сприяють збагаченню школярів навчальною інформацією.
До методів стимулювання діяльності учнів належать:
а) методи заохочення (морального та матеріального): спосіб педагогічного впливу на особистість, що виражає позитивну оцінку вихователем поведінки вихованця з метою закріплення позитивних якостей і стимулювання до діяльності;
б) метод осуду (рос. порицания): (виконується у вигляді зауваження, натяку): метод виховання, що передбачає вплив педагога на особистість вихованця з метою осуду чи гальмування його негативних дій і вчинків;
в) метод змагання.
34.Педагогічні ідеї та педагогічна діяльність Сухомлинського
Василь Олександрович Сухомлинський (1918-1970)— видатний український педагог, засновник гуманістичної, новаторської педагогіки, автор низки педагогічних праць: «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Як виховати справжню людину», «Павлиська середня школа», «Сто порад учителеві», «Батьківська педагогіка» та ін.
Обгрунтував теорію вільного гуманістичного виховання (осн. положення викладено у праці “Сто порад вчителеві”)
Сухомлинський в умовах радянського тоталітаризму створив оригінальну виховну систему, яка відповідала не лише вимогам свого часу, а й певною мірою випередила його. Вона виявилася життєздатною, тому що у своїй основі орієнтувалася на Людину, її почуття, переживання, емоції, на Людину, яка була рівною у правах та обов'язках з іншими, на Людину, як найвищу цінність.
Педагогіку В.О. Сухомлинського ми по праву називаємо гуманістичною, оскільки вона є джерелом розвитку теорії і практики національного виховання, в якому чільне місце належить вихованню загальнолюдських духовних цінностей.
Сухомлинський розглядає виховання як процес, наслідки якого залежать від утвердження в освітньому закладі гуманістичних взаємин, культури як основи навчання і виховання, визнання прав особистості дитини. Він був переконаний, що вимогливість, підпорядкування, керівництво, управління, система залежностей — не головні для створення колективу. Головними є гуманні людські взаємини між учнями, між вихователями і вихованцями, і на цій основі формуються єдині поняття про добро і зло .
Аналізуючи фактори гуманістичного виховання, Сухомлинський підкреслює провідну роль сім'ї у формуванні гуманістичних цінностей.
В.О. Сухомлинський вибудовував свою виховну систему на принципах етнопедагогіки, в якій образ матері посів значне місце.