Розділ 2. Пряма мова

1. Пряма мова після слів автора:

2. Пряма мова перед словами автора:

1. А: “П.”Сказав тільки: “Не варто, мабуть”.

1. “П”, - а.“Розповім,” – пообіцяв дідусь.

2. А:”П!”Усі кричали: “Швидше!”

2. “П!” – а.“Виходь!” – кричали з вулиці.

3. А:”П?”Запитав тихо: “Надовго?”

3. “П?” – а.“Сьогодні?” – поцікавився весело.

4. “П…” – а.“Знати б…” – зітхнула мати.

3. Пряма мова розірвана словами автора:

1. “П ( ), - а, - п”. – перед словами автора ( ) немає

знака або стояв один із знаків (,) (;) (-) (:) :

“Розумна людина, - подумав Лаврін, - а простих речей не второпає”.

2. “П, -а. – П.” - обидва речення прямої мови

закінчувалися крапкою:

“Дуже вам вдячний – сипав словами старий. – Довелося ноги топтати”.

3. ”П, - а: - П”. - у словах автора два дієслова із

значенням висловлювання:

“Не поспішайте, - втрутився Микола і додав, подумавши: - Краще почекати”.

4. “П! – а. – П”.

“Чекай! – крикнув здалеку. – Я зараз!”

5. “П? – а.. – П”.

“Яка настрій? – спитав чемно. – Як сім’я?”

6. “П…- а. – П”.

“Не знаю…- повернулася дівчина. – Вчора”.

4. Пряма мова у середині слів автора:

5. Діалог без слів автора:

1. А:”П”, а.Сказав: “Завтра”, а сам не прийшов

“П1” –“Коли приїхали?” -

“П2” –“Вчора ввечері.” -

“П1” –“Як відпочили ?” -

“П2” –“Непогано, зовсім непогано…”

2. А:”П?” – а.Озирнувся він: “Що тобі?” – питає.

3. А:”П!” – а.Кричить: ” Чекай!” – а сам ледве йде.

4. А:”П…” – а.Повернувся: “Рано…” – промовив.

1. Пряма мова після слів автора:

2. Пряма мова між словами автора:

А:Я взяв сокиру:

А:Сусід підійшов:

-П. (- П! -П? -П…) - Я зроблю.

- П, (- П! -П? -П…) - а. - Добридень! - привітався.

А: Олег зрадів:

А: Петро промовчав:

-П. (-П! -П? -П…) - Я зараз повернусь.

- П, (-П! -П? -П…) – а. - Добридень, - відповів неохоче.

- П, - а, - п.

- Зайди завтра, - сказала Надя, - бо сьогодні я не встигну.

- П! – а. – П, - а.

- Що ж… - відгукнувся Іван. – Зайду завтра…

- П? – а. – П.

- Я все підготую, - пообіцяла Надя. – Кави хочеш? – запитала несподівано.

- П…- а. – П.

- Ні, не хочу, - відповів Іван.

“Ц,” – а

“Тільки Дух, торкнувшись глини, може створити Людину,” – писав Сент-Екзюпері.

“Ц!” – а.

“Не животіти – жити!” – так формулює поет мету життя.

“Ц?” – а

“Чи досить зробленого?” – ось як він ставить питання.

“Ц” – а

“І в тих текстах мною були знайдені ключі до неземної мудрості” – писав цар Соломон про “Книгу ключів”.

А “ц”.

Мудрі стверджують, що варто вчитися “тільки двом речам: над усім сміятися, не насміхаючись, і до всього ставитися серйозно, не втрачаючи радості в серці”.

“Ц…” - а.

“Свобода – це те, що всередині. Зовнішні обставини можуть бути більш чи менш сприятливими для її прояву, але зовсім не визначають її наявність…” - казав Родосвєт.

“Ц… - а,

- … ц … ц”.

“У наших талантах багато фосфору , але немає заліза… - цитує Чехова Ізмайлов, - …мило, талановито… і в той же час ви не можете забути, що вам хочеться палити”.

“…Ц”, - а.

“…Гюго не міг працювати, не маючи перед собою своєї бронзової собачки”, - стверджує автор.

“…ц”, – а.

“… якщо до хвороби ставитися з вдячністю і терпінням, то вона зараховується як подвиг. І навіть більше”, - казав Сергій Радонезький.

“Ц” (А).

“Той, хто пише про таємниці мовою, доступною кожному, - небезпечний божевільний” (Роджер Бекон).

“Ц”. (А).

“Рідна душа – це той, у кого є ключі від наших замків і до чиїх замків підходять наші ключі”.

Р. Бах.

Епіграф. А.

Ми повинні зрозуміти й прийняти, кінець кінцем, що монополії на абсолютну істину ніхто не має. Кожен може бути не правий.

А. Кончаловський

А “ц”.

Здається цілком слушним зауваження Л. Бурбо про те, що людина не може зробити щасливою іншу людину, “тому що щастя приходить зсередини”.