Хартія професійних обов’язків французьких журналістів (1918) Журналіст, гідний цього звання, -

• бере на себе відповідальність за все, що він пише,

• вважає, що наклеп, бездоказове звинувачення, фальсифікація документів, викривлення фактів, брехня є найсерйознішими професійними провинами;

• визнає тільки юрисдикцію своїх колег-фахівців, які становлять вищу інстанцію в питаннях професійної честі;

• погоджується виконувати тільки завдання редакції, сумісні з його гідністю журналіста;

• не видає себе за іншу особу і не користується нечесними засобами, щоб отримати інформацію або якесь необережне висловлювання;

• не отримує грошей від адміністративних органів чи приватних підприємств, зацікавлених у використанні його статусу журналіста, впливу і зв’язків;

• не підписує статті, що є комерційною чи фінансовою рекламою;

• не присвоює чужих текстів;

• посилається на колег, коли цитує їхні матеріали;

• не прагне зайняти місце колеги за фахом і не провокує його звільнення, пропонуючи послуги на вигідніших для роботодавця умовах;

• зберігає професійну таємницю;

• не використовує свободу преси з корисливою метою;

• вимагає права чесно публікувати свою інформацію;

• вважає, що совість і почуття справедливості містяться в основі його професійної діяльності;

• не плутає свою роль з роллю поліцейського.

Міжнародна декларація принципів поведінки журналістів (мфж, 1954)

1. Повага до правди і права суспільства знати правду – перша заповідь журналіста.

2. Виконуючи цей обов’язок, журналіст повинен відстоювати принцип свободи збору і публікації новин, а також право неупередженого коментування і критики.

3. Журналіст зобов’язаний передавати лише вивірені факти, у вірогідності яких він переконався. Він не може приховувати суспільно важливу інформацію, фальсифікувати, спотворювати документи.

4. Журналіст зобов’язаний користуватися тільки чесними методами для одержання інформації, фотографій і документів.

5. Журналіст повинен докласти максимум зусиль для того, щоб дати спростування опублікованої інформації, якщо вона виявилася неточною і заподіяла шкоду.

6. Журналіст зберігає професійну таємницю: джерело інформації, яке не хоче обнародувати себе, повинно залишатися неназваним.

7. Журналіст зобов’язаний враховувати небезпеку дискримінації, яка може виникнути для людини через діяльність ЗМІ. Він повинен зробити все можливе, щоб не допустити в публікаціях дискримінації за расовою, національною і статевою належністю, соціальним статусом, сексуальною орієнтацією, мовою, релігією, політичними поглядами тощо.

8. Журналіст повинен розцінювати як серйозну професійну провину таке:

• плагіат;

• навмисне перекручування інформації;

• образи, наклепницькі, необґрунтовані обвинувачення і навішування ярликів;

• отримання хабара в будь-якій формі з метою проштовхнути до друку чи перешкодити публікації тієї чи іншої інформації.

9. Звання журналіста зобов’язує дотримуватися викладених вище принципів. Журналіст дотримується законів своєї країни, але в тому, що стосується виконання свого професійного обов’язку, він визнає юрисдикцію тільки своїх колег, відкидаючи будь-які спроби тиску і втручання з боку уряду чи інших осіб.