nevidkladni_stani_-Nagornaya_N_V_-2007

Токсикоз з ексикозом

Токсикоз з ексикозом - патологічний стан, що с результатом дії на організм дитини токсичних продуктів, він супроводжується порушенням мікроциркуляції, водно-електролітного обміну і кислотно-лужного балансу. Найчастіше виникає при кишкових інфекціях токсичній диспепсії, ексудативній ентеропатії, ацетонемічному блюванні, пневмонії, септичних станах, кишковій непрохідності, опіках, поліурії тощо.

Гострий дефіцит рідини може бути обумовленим значною її втратою, недостатнім надходженням або порушенням її розподілу в організмі хворого. Визначають легкий ступінь ексикозу - втрата до 5% рідини організму, середній - 5-10%, тяжкий -понад 10%. Гостра втрата рідини більше за 20% смертельна.

В залежності від рівня іонів натрію в інтерстищальній рідині визначають ізотонічну Nа+ в нормі), гіпотонічну Nа+ нижче за норму) та гіпертонічну (Na* вище за норму) дегідратацію..

Клінічні прояви дегідратації в залежності від втрати ваги надані в табл. 2.

Ізотонічна дегідратація виникає за умов еквівалентних втрат води і електролітів, відповідає І, рідше 2 ступеню зневоднювання. Лабораторні показники характеризуються підвищенням гематокріту. Вміст електролітів суттєво не змінюється, або з'являється тенденція до гіпокаліємії.

Гіпертонічна дегідратація (вододефіцитна) виникає при переважній втрат рідини, дефіцит маси досягає 1-2 ступеня. Переважають симптоми значноп зневоднювання, гемодинаміка звичайно без порушень. Лабораторно виявляється гіпокаліємія, підвищені Нв та гематокріт.

При гіпотонічній дегідратації (соледефіцитна) клінічна картина відповіда ексикозу 2- 3 ступеня. Основним симптомом є порушення гемодинаміки. Лабораторн дані: гіпонатріємія, гіпокаліємія, підвищення залишкового азоту та сечовини у плазм крові.

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі:

1.Розпочати оральну регідратацію за допомогою ораліту, глюкосолану (3,5 г

хлориду натрію, 2.5 г соди, 1,5 г хлориду калію і 20 г глюкози), регідрону (3,5 г

хлориду натрію, 2,5 г хлориду калію, 2,9 г цитрату натрію і 10 г глюкози) або

цитроглюкосолану (1,5 г хлориду натрію, 1,25 г хлориду калію, 1,45 г натрію

лимоннокислого 2-водного, 7,5 г глюкози). Оральну регідратацію необхідно

проводити в два етапи: 1 етап - в перші 4-6 годин необхідний об'єм становить 30-

50мл/кг при ексикозі 1-го ступеню і ІОО мл/кг при ексикозі 2-го ступеню. Другий

етап: підтримуюча реіідратація - від 50 до 100 мл/кг маси тіла або 10 мл/кг після

кожного випорожнення. На цьому етапі регідрон можна поєднувати з QRS 200 (HIPP) і чергувати з безсольовими розчинами: фруктовими відварами без цукру,

чаєм, розчином 50 г меду віл кип'яченої води (при відсутності алергії на мед).

2.Провести масаж живота, зробити зігріваючий компрес на живіт.

3.Призначити ферменти (креон, мезим форте, панкреатин, панзинорм, фестал тощо), преабо пробіотики (біфі - форм, лінекс, хілак, біфідум-,

лактобактерин).

4.При відсутності ефекту від терапії госпіталізувати хворого до стаціонару.

Невідкладна допомога на госпітальному етапі:

1.На підставі скарг, даних об'єктивного обстеження, динаміки маси встановити ступінь та тип зневоднювання.

2.Визначити кількість рідини, яку дитина повинна отримати рег ос. Як правило, для регідратації хворих з ексикозом І-ІІ ступеню достатньо проведення оральної регідратації без використання інфузійної терапії.

Відпоювати дитину необхідно малими дозами по 1-2 чайній ложці або піпетці кожні

5-10 хвилин. При відмові дитини від пиття можна застосувати зондову регідратацію з максимальною швидкістю введення 10 мл/хв.

3.В разі необхідності парентеральної регідратації розрахувати добову потребу

в рідині за методом Вельтищева (V=D+N+Р, де V-добова потреба рідини,D- дефіцит, N-мінімальна фізіологічна потреба в рідині, Р-патологічні втрати, що

продовжуються) або за рекомендаціями Деніс: дітям першого року життя з ексикозом І ступеня призначити 130-170 мл/кг/добу, 2 ступеня -170-200 мл/кг/добу, 3 ступеня - 220 мл/кг/добу; дітям 1-5 років з ексикозом І ступеня

призначити -100-125 мл/кг/добу,2 ступеня -130-170 мл/кг/добу, 3 ступеня - 175

мл/кг/добу, дітям 6-10 років - ексикозом І ступеня призначити - 75-100 мл/кг/добу, 2 ступеня -110, 3 ступеня -130 мл/кг/добу.

Добова фізіологічна потреба в рідині складає для дітей з масою 1-10 кг -

ІООмл/кг, 10-20 кг - 1000 мл +50 мл/кг на кожний кілограм понад 10 кг,

більше 20 кг -1500 мл + 20 мл/кг на кожний кілограм понад 20 кг.

Міру дефіциту визначають за відсотком втрати маси тіла.

Поточні патологічні втрати складають: при блюванні - 20 мл/кг/добу, 20-40 мл/кг/добу при парезі кишечника, 25-75 мл/кг/добу при діареї, ЗО мл/кг/добу на

втрати з перспірацією, 10 мл/кг/добу на кожний градус температури понад 37,0 С.

4. Рідину для парентерального введення необхідно вводити в периферичні

вени протягом 4-8 годин (за 4 години можна ввести 1/6 добового об'єму, за 8

годин -1/3), при необхідності повторити інфузію через 12 годин.

Глюкозу та сольові розчини вводять в співвідношенні, що залежить від виду

зневоднювання. При ізотонічній дегідратації в умовах збереження мікроціркуляції

стартовим розчином є 5% розчин глюкози з ізотонічним розчином натрію хлориду

у співвідношенні 2:1.

При гіпертонічній дегідратації терапію починають з введення 2,5% глюкози в

поєднанні з ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 2-3:1.

При гіпотонічній дегідратації стартовим розчином мас бути 3-5% розчин хлориду

натрію, особливо при вмісті натрію менше за 130 ммоль/л.

Розрахувати дефіцит натрію, калію чи інших іонів можна за формулою:

дефіцит іону в молях = (Іон норма-Іон хв-го) х М х С,

де: М - маса хворого, С - коефіцієнт обьєму позаклітинної рідини, (у новонароджених -0,5; до року - 0,3; після року - 0,25; у дорослих - 0,2.

Добова потреба організму в натрії-2-Зммоль/кг, в калії -1-2 ммоль/кг. При тяжких формах токсико-ексикозів необхідно проводити корекцію

кислотно-лужного балансу. Дозу бікарбонату натрію можна розрахувати за формулою:

4 % NаНСО(3) мл = ВЕ ммоль/л х маса тіла х 0,5,

при неможливості визначити параметри кислотно-лужного балансу при тяжких формах ексикозу,4% розчин соди вводять в дозі 4 мл/кг маси тіла дитини.

5. Добовий об,єм їжі у гострому періоді необхідно зменшити на 1/2-1/4. У грудних дітей можливе збільшення кратності годувань до 8-10 раз на добу. Вигодовування грудним молоком повинно зберігатися, не дивлячись на діарею. Дітям, які знаходяться на штучному вигодовуванні, показані низьколактозні суміші - Хумана-ЛП, А1 110, Нутрілон низьколактозний. В гострому періоді діареї не показані суміші на основі сої.

6.Дитині з проносом та повторним блюванням за умов харчової токсикоінфекції або гострого гастроентерита необхідно промити шлунок та кишечник.

7.Хворим з ексикозом2-3 ступенів призначають антибіотики: бета - 'лактами, цефалоспорини (цефотаксим, цефтріаксон), за показаннями аміноглікозиди(амікацин, нетроміцин). Препаратами резерву є фторхінолони (ципрофлоксацин, норфлоксацин, пефлоксацин). Продовжують введення ферментів та біфідум-препаратів у вікових дозах. Паралельно проводять боротьбу з гшокаліємією, парезом кишечника, серцево-судинною та нирковою недостатністю.

Синдром гіпокаліємії

Гіпокаліємія - зниження концентрації калію сироватки крові менше ніж 3,8 ммоль/л.

Виникає при надлишку натрію, на фоні метаболічного алкалозу, при гіпоксії, значному катаболізмі білка, діареї, тривалому блюванні тощо.

При внутрішньоклітинному дефіциті калію до клітини надходять іони натрію та водню, це викликає розвиток внутрішньоклітинного ацидозу та гіпергідратації на фоні позаклітинного метаболічного алкалозу.

Клінічними проявами гіпокаліємії є слабкість, в'ялість, адинамія, гіпотонія м'язів, парез кишечника, міокардіодистрофія, порушення психіки. На ЕКГ – збільшення зубця Р, зниження вольтажу R, уширення QRST, поява патологічного зубця Y, тахікардія.

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі:

1. Проводити оральну регідратацію розчинами, що містять калій (ораліт,регідрон, цитроглюкосолан тощо).

2.Негайно госпіталізувати хворого.

Невідкладна допомога на госпітальному етапі:

1.Визначити дефіцит калію за формулою: ДК (ммоль/л)=(КН - Кхв) х М х С,

де КН-калій у нормі, Кхв-калій хворого, М-маса тіла, С-коефіцієнт позаклітинної рідини.

2.Розрахувати кількість калію, що необхідно призначити, для чого до дефіциту калію додати добову потребу (2 ммоль/кг/добу).

Корекцію дефіциту калію проводити після відновлення діурезу шляхом введення 7,5% розчину КС1(калий хлор), 1 мл якого містить 1 ммоль/л калію, або розчину панангіну, 4 мл якого теж містять 1 ммоль/л калію..

Розчин калію додають до 10% глюкози так, щоб концентрація калію не перевищувала 0,75% або 100 ммоль/л. Введення розчину більшої

концентрації може викликати зупинку серця!

Спочатку призначити 1/3 або 1/2 розрахованої дози калію, потім через 6-8 годин ту, що залишилась.

Парез кишечнику

Парез кишечнику - затримка або відсутність перистальтичних скорочень

кишкової трубки, що викликає затримку руху кишкового вмісту.

Клінічні прояви. І стадію характеризує помірне рівномірне здуття живота. В усіх

його відділах вислуховують нерівномірні за силою перистальтичні шуми. Відзначають часте блювання світлим вмістом шлунка або з домішкою жовчі

II стадія. Загальний стан хворих тяжкий. Діти неспокійні, має місце задишка, тахікардія. Артеріальний тиск у нормі або підвищений. У крові гіпонатріємія, гіпохлоремія, часто гіпокаліємія, ОЦК знижується на 25% від вихідного рівня головним чином за рахунок об'єму сироватки.

Живіт значно здутий, вислуховуються поодинокі в'ялі перистальтичні шуми, часто повторюється блювання дуоденальним вмістом.

При III стадії зміни мікроциркуляції у кишечнику характеризують паретичне розширення прекапілярів та патологічне депонування крові у ємкісних судинах. Загальний стан хворих дуже тяжкий. Діти частіше загальмовані, рідше збуджені. Мають місце значна тахікардія, тахіпное, зниження систолічного АТ до 90 мм.рт.ст. та нижче, олігурія аж до анурії, ОЦК знижений на 25-40%, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз.

Живіт значно здутий, перистальтика відсутня, повторюється блювання з домішками кишкового вмісту.

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі:

1.Ліквідувати причину, що призвела до парезу кишечнику. Лікування основного захворювання.

2.За умов парезу І ступеня розпочати заходи, що посилюють моторику кишечнику: зігріваючий компрес на живіт, масаж живота за годинниковою стрілкою, очищувальна клізма, газовідводна трубка, "велосипед".

При відсутності ефекту госпіталізувати хворого.

Невідкладна допомога на госпітальному етапі:

1.Лікування основного захворювання. Корекція гіпокаліємії.

2.Продовжити засоби, що розпочали на догоспітальному етапі. Промити шлунок та кишечник. Для підсилення перистальтики до клізми додати декілька крапель настойки валеріани. Якщо ефекту немає, в/м ввести 0,5% каліміну, 5% розчин церукалу Імг/кг (1-2 роки - 0,2-0,3 мл, 3-14 роки - 0,5-1,0 мл).

3.Залишити зонд у шлунку до ліквідування застою. При відсутності ефекту через деякий час призначити сифонну, гіпертонічну клізму. Дитині після 8 місяців в/м або п/ш ввести 0,05% розчин прозерину 0,01-0,05 мг/кг (до року - 0,1 мл, 1-2 роки - 0,2 мл, 3-4 роки - 0,3-0,4 мл, 5-6 років - 0,5 мл, 7-9 років - 0,6- 0,7 мл, 10-14 років - 0,8-1,0 мл). Можна використати електростимуляцію.

4.При відсутності ефекту показані пресакральна чи паранефральна або епідуральна блокади.

5.Необхідно постійно контролювати патологічні втрати рідини та відновлювати ОЦК.

6.Показана симптоматична терапія. При парезі II-III ступенів обов'язково призначають антибіотики.

Ацетонемічне блювання

Ацетонемічне блювання - напад багаторазового блювання, що виникає у дітей

з конституціональною схильністю до ацетонемп внаслідок недостатнього кетолізу

(дефіцит оксалуксусної кислоти) та накопичення ацетонових тіл у крові, які

спричиняють блювання. Виникає у дітей з нервово-артритичною аномалією

конституції, гіпертензивно-гідроцефальним синдромом, нейро-вегетативною лабільністю на фоні психічного збудження, при надлишку кетогенної їжі, особливо жирів, при інфекційних захворюваннях.

Клінічні прояви. Блюванню передує слабкість, головний біль анорексія. Потім

з'являється багаторазове блювання, запах ацетону з рота, неспокій, який

змінюється апатією, біль у животі, кінцівках. Можливе підвищення температури,

фебрильні судоми. Шкірні покрови бліді, суховаті, ціаноз носогубного трикутника.

Дихання глибоке, тахікардія, пульс слабкого наповнення. Живіт здутий,

перистальтика в'яла, затримка випорожнень. Сильний біль симулює гострий живіт. В крові і сечі - кетонові тіла (ацетон, ацетоуксусна та бета-масляна кислоти).

Цукор крові в нормі або декілька знижений, у сечі не визначають.

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі:

1.Призначити регідрон малими частими ковтками або лужні мінеральні води (Миргородська, Боржомі тощо) чи 2,5% розчин гідрокарбонату натрію.

2.Поставити клізму з 2,5% гідрокарбонатом натрію.

3.Якщо блювання стає нестримним, з'являється зневоднювання, необхідно

госпіталізувати хворого.

Невідкладна допомога на госпітальному етапі:

1.Промити шлунок 2% розчином гідрокарбонату натрію.

2.Продовжити оральну регідратацію : 1 етап - в перші 4-6 години необхідний об'єм становить 30-50 мл/кг при ексикозі 1-го ступеню і 100 мл/кг при ексикозі 2-го ступеню.

Другий етап: підтримуюча регідратація - від 50 до 100 мл/кг маси тіла.

3.В тяжких випадках показана інфузійна терапія (за правилами лікування ексикозу) або орієнтовно: 5-10% розчин глюкози з інсуліном (1 ЕД на 4-5 г

глюкози), ізотонічний розчин натрію хлориду чи розчин Рінгера у відношенні 2:1 (з розрахунку 50-70 мл/кг маси на добу). Для покращання реологічних

4.Провести корекцію гіпокалієміі і гіпонатріємії.

5.При багаторазовому блюванні в/м призначити 2,5% розчин піпольфену (2мг/кг), вітамін В1 0,5-1 мл, в/в показані кокарбоксилаза 5 мг/кг, 5% розчин аскорбінової кислоти 150 - 200 мг на 10% розчині глюкози.

6.При збудженні показані 0,5% розчин седуксену 0,1-0,2 мл/кг, чи 20% розчин натрію оксибутирату 25-50 мг/кг в/в (при судомах - 50 -100 мг/кг).

7.Оксигенотерапія.

Гостра дихальна недостатність

Гостра дихальна недостатність — це порушення зовнішнього дихання,

при якому легені неспроможні забезпечити нормальний газообмін,

внаслідок чого зменшується кількість кисню в крові (гіпоксемія) і тканинах, накопичується вуглекислота (гіперкапнія).

Клінічними ознаками дихальної недостатності є задишка - почащене утруднене дихання з участю допоміжної мускулатури (втягненая міжреберних проміжків, м'язів діафрагми, западіння яремної, над- і підключичних ямок, грудини, кивальні рухи головою в такт диханню, напруження, раздування і тремтіння крил носа), тахіпное, ціаноз шкіри і слизових оболонок, зміни з боку серцево-судинної системи -тахікардія, підвищення АТ, що у тяжкому стані змінюються брадикардією та гіпотонією, ураження ЦНС (неспокій, збудження, загальмованість, кволість, сплутана свідомість, судоми, кома).

Ступені дихальної недостатності:

I ст. - легкий. Задишка помірна (при фізичному навантаженні), ціаноз носогубного трикутника, шкірні покриви блідо-рожеві, тахікардія, АТ в нормі.

II ст. - середній. Задишка у спокої, дихання часте, поверхневе з участю допоміжної мускулатури, ціаноз шкірних покривів, зміни нервової системи (руховий неспокій, збудження), співвідношення частоти дихання і частоти пульсу 1:2,5 - 2,0, тахікардія, підвищення артеріального тиску.

III ст. - тяжкий. Виражена задишка, тахіпное, патологічні типи дихання, співвідношення частоти дихання до пульсу 1:1 - 1,5, виражена тахікардія (понад 180 за 1 хв), шкірні покриви блідо - ціанотичні, збудження змінюється загальмованістю, порушується свідомість. Артеріальний тиск знижується.

IV ст. - гіпоксемічна або гіперкапнічна кома - дихання рідке, аритмічне, напади судом, артеріальний тиск падає до 0, втрата свідомості, зупинка дихання.

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі;

1.Надати дитині підвищеного положення, припіднімаючи головний

кінець, або положення на боку.

2.Звільнити від стискаючого одягу.

3.Відновити прохідність дихальних шляхів:

•очистити ротову порожнину від слизу пальцем, обгорнутим бинтом,

носовою хустинкою;

•відсмоктати вміст з носа та ротової порожнини за допомогою гумової

груші, туалет носа, при значному набряку слизової оболонки -

застосувати судинно-звужуючі краплі;

•при западанні язика надати дитині положення на спині з

максимальним розгинанням голови, висунути нижню щелепу вперед,

очистити ротову порожнину і ввести повітровід.

4.Доступ свіжого повітря, дача кисню за допомогою катетера, маски.

Невідкладна допомога на госпітальному етапі:

1.Забезпечити прохідність дихальних шляхів, продовжувати розпочату на догоспітальному етапі терапію:

• відсмоктування вмісту верхніх дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача;

• використання інгаляцій з лужними розчинами, муколітиками, ферментами, гормонами, протинабряковими препаратами;

• постуральний дренаж, вібромасаж, механічна стимуляція кашлю;

• в тяжких випадках - інтубація трахеї, відсмоктування бронхіального вмісту ("лаваж").

2.Оксигенотерапія: дача зволоженого кисню (50-60%) через носовий катетер, маску, кисневий намет з швидкістю 6-8 л/хв протягом не менше ЗО хв, далі 3-4 л/хв.

3.З метою розвантаження малого кола кровообігу в/в вводять: 2,4% розчин еуфіліну 3-5 мг/кг, 0,05% розчин строфантину або 0,06% розчин корглікону -0,1 мл/рік життя, 1% розчин лазиксу - 1-2 мг/кг, глюкокортикоіди - 2 мг/кг за преднізолоном.

4.При метеоризмі і високому стоянні діафрагми показані очисні клізми, масаж живота, аспірація вмісту шлунка за допомогою зонду.

5.Корекція метаболічних розладів досягається в/в

введенням поляризуючої суміші, 5% розчину вітаміну Вб (0,3-0,5 мл), кокарбоксилази 5-10 мкг/кг, панангіну 0,2 мл/кг, 4% розчину гідрокарбонату натрію від 2 до 4 мл/кг при наявності ацидозу.

Гострий стенозуючий ларинготрахеїт

Гострий стенозуючий ларинготрахеїт — гостре звуження просвіту гортані, зумовлене загальним набряком слизової оболонки гортані та під складкового простору, гіперсекрецією слизу, спазмом м'язів гортані. Часто виникає вночі, у дітей 2-4 років життя на фоні гострої респіраторної вірусної інфекції.

Клінічними проявами є почищене дихання з утрудненим вдихом - інспіраторна задишка, "шумне дихання", охриплість голосу, "гавкучий", сухий кашель.

Розрізняють 4 стадії стенозу:

I ст. - стадія компенсації- характеризується періодичною появою охриплості голосу, грубого, нав'язливого кашлю, утрудненого дихання, особливо під час неспокою, плачу дитини.

II ст. - стадія субкомпенсованого стенозу - характеризується погіршенням загального стану, зростанням інспіраторної задишки, шумного дихання із втягненням піддатливих частин грудної клітки, роздуванням крил носа, напруженням м'язів шиї. Голос хриплий, грубий, "гавкучий" кашель.

загальним станом, збудженням дитини, відчуттям страху, вираженою інспіраторною задишкою, шумним диханням, яке чути на відстані, різким втягненням над- і підключичних ямок, епігастральної ділянки. Шкірні покриви бліді, вкриті липким холодним потом, ціаноз, значний акроціаноз. IV ст. - асфіксія. Стан дитини вкрай тяжкий, шкірні покриви блідо-сірі з ціанотичним відтінком. Свідомість порушена, температура знижена, зіниці розширені. Іноді судоми. Дихання часте, поверхневе, аритмічне. АТ знижений, пульс сповільнюється, брадикардія, згодом зупинка дихання і серцевої діяльності.

Невідкладна допомога:

При стенозі І ступеня:

1.Дитину заспокоїти, взяти на руки, пригорнути до себе, зацікавити іграшкою.

2.Достатня кількість теплого пиття (молоко з лужною водою, 2% розчин питної соди).

3.Доступ свіжого повітря.

4.Відволікаюча терапія - гарячі ванни для ніг, озокеритові аплікації на грудну клітку, ноги. Напівспиртовий компрес на грудну клітку, ділянку шиї.

5.Інгаляції вентоліну (сальбутамолу) - 1-2 натискання дозованого аерозолю, при необхідності використовуючи спейсер (ВаЬуЬаіег або Уоіитаііс), тримати маску 1-2 хв, або через небулайзер (табл. 3).

6.Седативна терапія (наст, валеріани 1-2 крап на рік життя 2-3 рази на добу, препарати брому).

7. При необхідності призначити антигістамінні препарати - 2% розчин супрастину 0,1-0,15 мл/рік життя, не більше 1,0 мл в/в, в/м, тавегіл - 0,025 мг/кг/добу в 2 прийоми, фенкарол (дітям до року-5 мг два рази на день, 2-4 років - 10 мг два рази на день, старшим -10-15 мг два рази на день).

При стенозі II ступеня використовують те, що і при І ст., в поєднанні з нижче вказаним.

1.Інгаляції зволоженого і зігрітого кисню. Повторити інгаляції вентоліну (сальбутамолу) - 1-2 натискання дозованого аерозолю 3-4 рази на день. Також показані інгаляційні глюкокортикостироїдов (ІГКС) - фліксотид по 100-150 мг 2 рази на добу. Доцільно використовувати вентолін та фліксотид через небулайзер.

2.З метою зменшення спазму м'язів гортані - 2,4% розчин еуфіліну (6-7 мг/кг) в/в, повільно.

3.Одноразово показані глюкокортикостероїди - 3 - 5мг/кг за преднізолоном в/м. При необхідності антигістамінні препарати.

4.При збудженні - 0,5% розчину седуксену 0,1 - 0,2 мл/кг в/в або 20% розчин оксибутирату натрію (ГОМК) 50 -100 мг/кг дітям до року та 100 -150 мг/кг старшим дітям в/в або в/м.

Можна використовувати 0,25% розчин дроперідолу 0,3 - 0,5 мг/кг в/в чи в/м; 2,5% розчин піпольфену 0,1-0,2 мл/рік життя, але не більше 1 мл.

5.Дезінтоксикаційна терапія 10-30 мл/кг під контролем діурезу з включенням 10% розчину глюкози, альбуміну, реополіглюкіну, ізотонічного розчину натрію хлориду.

6.Необхідно призначити антибактеріальну терапію, муколітики, протеолітичні ферменти (при відсутності алергії).

При стенозі IIІ ступеня: -

1.Продовжують інгаляції зволоженого і зігрітого кисню. Інгаляції дозованих кортикостероїдів (фліксотид по 100-200 мг 2 - 3 рази на добу). Повторити інгаляції вентоліну (сальбутамолу) -1 - 2 натискання дозованого аерозолю 3-4 рази на день.

2.Збільшують дозу глюкокортикоїдів у 2 - 4 рази (гідрокортизон-15 - 20 мг/кг).

3.Дезінтоксикаційна терапія складає 30-50 мл/кг/добу з включенням 10% розчину глюкози, альбуміну, реополіглюкіну, під контролем діурезу. Фізіологічну потребу в рідині необхідно скоротити до 80%. Маса тіла дитини повинна зменшитися на 3-4%.

За показаннями при ацидозі ввести 4% розчин натрію гідрокарбонату 4 мл/кг в/в.

При неефективності комплексного лікування хворого переводять у відділення інтенсивної терапії.