ЛекцПравозн.16 / PRAV2const

– призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України;

– призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

– призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

– вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

– призначає на посади та звільняє з посад голів місцевих держадміністрацій за поданням КМУ України

5) у сфері формуванні органів судової влади – призначає третину складу Конституційного Суду; здійснює перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років;

6) у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина – приймає рішення про надання громадянства України і припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; здійснює помилування;

7) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги й інші вищі спеціальні звання і класні чини; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки і нагороджує ними.

Рішення, прийняті Президентом України, оформлюються підзаконними актами (указами і розпорядженнями).

13. Правовий статус Кабінету Міністрів України. Центральні та місцеві органи виконавчої влади в Україні. Діяльність Кабінету Міністрів України регламентується Конституцією (ст. 113-117) та Законом України ”Про Кабінет Міністрів України” № 794-VIІ від 27 лютого 2014р.

Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією (зокрема це виявляється в тому, що ВР приймає рішення про схвалення Програми діяльності КМУ, регулярно заслуховує звіт про її виконання. ВР має право розглянути питання про відповідальність КМУ і прийняти резолюцію недовіри йому).

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри.

Прем’єр-міністр України призначається ВР України за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у ВР України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються ВР України за поданням Президента України, всі інші члени КМУ призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Прем’єр-міністр України керує роботою КМУ, спрямовує її на виконання Програми діяльності уряду, схваленої ВР України. КМУ складає повноваження перед новообраною ВР України.

Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку. Відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри КМУ мають наслідком відставку всього складу КМУ.

Повноваження КМУ визначені у ст.116 Конституції і до основних з них належать:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вжиття заходів із забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; управління об'єктами державної власності;

6) розробка проекту закону про Державний бюджет України і виконання затвердженого ВР України Державного бюджету України;

7) здійснення заходів із забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організація і здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) керівництво і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади.

Більш детально повноваження та організація діяльності КМУ деталізуються у Законі України "Про Кабінет Міністрів України" від 22.02.2014р.

Юридичною формою рішень Кабінету Міністрів України є обов'язкові для виконання постанови і розпорядження, які підписує Прем'єр-міністр України.

Наступною структурною ланкою в ієрархії виконавчої гілки влади є центральні органи виконавчої влади. Систему центральних органів виконавчої влади утворюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, організація діяльності яких та повноваження регулюються Законом України ”Про центральні органи виконавчої влади” від 17.03.2011р. Міністерства та центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються КМУ за поданням Прем'єр-міністра України.

Міністерство – це центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених КМУ сферах. Отже міністерства – це галузеві органи управління, мета яких – організація державного управління в найбільш важливих сферах життя суспільства (оборона, внутрішні справи, зовнішні справи, юстиція і т.ін.). Очолюють міністерства міністри, які входять до складу КМУ. Міністри призначаються ВР України за поданням Прем’єр міністра (міністри оборони та закордонних справ – за поданням Президента). Перші заступники та заступники міністра відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 22.02.2014р. призначаються на посади та звільняються КМУ за поданням Прем’єр міністра.

Основні завдання міністерства:

1) забезпечення нормативно-правового регулювання;

2) визначення пріоритетних напрямків розвитку;

3) інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної політики;

4) узагальнення практики застосування законодавства, розроблення пропозицій щодо його удосконалення та внесення проектів законодавчих актів, актів Президента, Кабінету Міністрів на розгляд Президентові України або Кабінету Міністрів України;

5) здійснення інших завдань, визначених законами України.

Центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції. Керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМУ, їх перші заступники і заступники призначаються на посади та звільняються КМУ за поданням Прем’єр міністра.

Основними завданнями центральних органів виконавчої влади є:

1)надання адміністративних послуг;

2)здійснення державного нагляду(контролю);

3) управління б’єктами державної власності;

4) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики та розгляд міністрів, які спрямовують та координують їх діяльність;

5) здійснення інших завдань, визначених законами України.

Якщо більшість функцій центрального органу складають функції з надання адміністративних послуг фізичним та юридичним особам, такий орган утворюється як служба. У разі якщо більшість функцій складають функції з управління об’єктами державної власності – як агентство, а в разі, якщо більшість функцій складають контрольно-наглядові функції за дотриманням державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та фізичними особами актів законодавства – як інспекція.

Наприклад на сьогодні у нашій державі існують наступні центральні органи:

а) служби – Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України, Державна виконавча служба, Державна казначейська служба, Державна пенітенціарна служба, Державна авіаційна служба та ін.;

б) агентства – Державне агентство водних ресурсів, Державне агентство земельних ресурсів України, Державне агентство рибного господарства, Державне агентство лісових ресурсів, Державне агентство екологічних інвестицій та ін..;

в) інспекції – Державна інспекція України з питань праці, Державна фінансова інспекція, Державна інспекція сільського господарства, Державна екологічна інспекція України та ін.

Місцевими органами виконавчої влади в областях, районах, містах Києві та Севастополі є місцеві державні адміністрації (далі – МДА). Функціонування місцевих органів виконавчої влади визначається Конституцією України (ст. 118-119) та Законом України ”Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Голови МДА призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням КМУ. При здійснені своїх повноважень вони відповідальні перед Президентом України і КМУ, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. Зокрема рішення голів МДА, що суперечать Конституції і законодавству України, можуть бути скасовані Президентом України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня. Склад місцевих державних адміністрацій формують їхні голови.

Обласна чи районна рада має право висловити недовіру голові відповідної МДА, на підставі чого Президент України приймає рішення (про відставку голови адміністрації або продовження його повноважень) і дає обґрунтовану відповідь. Якщо ж недовіру голові МДА висловили дві третини депутатів відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови МДА. Крім того, повноваження голови місцевої адміністрації можуть бути припинені з деяких інших підстав, наприклад, за власною ініціативою Президента України.

Згідно ст. 119 Конституції на відповідній території МДА забезпечують:

1) виконання Конституції і законодавства України;

2) законність і правопорядок, дотримання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони навколишнього середовища, програм національно-культурного розвитку корінних народів і національних меншин;

4) підготовку і виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

14. Органи місцевого самоврядування в Україні. Місцеве самоврядування – це одна з форм народовладдя в Україні, сутність якої виявляється в самостійному вирішенні населенням питань місцевого значення. Місцеве самоврядування – це різновид політичної, але не державної влади. Місцеве самоврядування в Україні регулюється розділом XI Конституції України (ст.140-146), Законом України ”Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 р., а також Європейською хартією місцевого самоврядування, ратифікованою ВР України.

Основою місцевого самоврядування в Україні є територіальна громада – колектив жителів села, селища чи міста.

Місцеве самоврядування здійснюється в таких організаційних формах:

1) безпосередньо населенням – шляхом виборів, зборів і сходів жителів;

2) через виборні органи, якими є:

– сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи; виборні голови органів місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські голови (голови виконавчих органів відповідних рад);

– виборні районні й обласні ради, що представляють загальні інтереси територіальних громад сіл, селищі міст.

Депутати виборних органів місцевого самоврядування обираються жителями села, селища, міста на 5 років. На такий же строк (5 років) обираються сільські, селищні та міські голови.

Голова районної і голова обласної ради обираються відповідною радою на строк 5 років і очолюють виконавчий апарат відповідної ради.

Органи місцевого самоврядування мають певну матеріальну і фінансову базу своєї діяльності, до якої належать: об'єкти комунальної власності (рухоме і нерухоме майно, земля, природні ресурси); доходи місцевих бюджетів і позабюджетні кошти. Вони формуються за рахунок місцевих податків і зборів та фінансової підтримки держави.

Компетенція органів місцевого самоврядування:

1) управління майном, що перебуває в комунальній власності;

2) затвердження програм соціально-економічного і культурного розвитку і контроль за їх виконанням;

3) затвердження бюджету відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контроль за їх виконанням;

4) встановлення місцевих податків і зборів;

5) проведення місцевих референдумів і реалізація їхніх результатів;

6) створення, реорганізація і ліквідація комунальних підприємств, організацій і установ.

Органам місцевого самоврядування можуть передаватися окремі повноваження виконавчої влади, а їх виконання фінансується за рахунок Держбюджету. З цих питань органи місцевого самоврядування підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають рішення, обов'язкові до виконання на відповідній території.