землеробство

капілярна кайма. Тому тут ґрунтова волога інтенсивно випаровується з поверхневого шару, що зумовлює його засолення.

Враховуючи водні режими, що відображують умови зволоження ґрунтів і забезпечення ґрунтовою вологою вирощуваних сільськогосподарських культур, територію України з погляду землеробства розподіляють на райони достатнього (Полісся і північно-західна частина Лісостепу), нестійкого (центральна та частково південна частина Лісостепу) і недостатнього (південно-східна частина Лісостепу і Степ) зволоження.

Методи визначення вологості грунту.

Переважна більшість існуючих методів визначення вологості грунту базується на попередньому відборі ґрунтових зразків з наступним аналізом їх безпосередньо в польових умовах або в лабораторії.

Зразки грунту для визначення вологості в полі можна брати з ґрунтових розрізів, заздалегідь знявши підсушений-шар товщиною 4-5 см, або за допомогою бура. Існує кілька бурів різних конструкцій (мал. 1). Складовими частинами ґрунтових бурів є ріжуча робоча частина, штанга і ручка. До бура додається інструмент для збирання і розбирання, а також пристосування для виймання грунту з робочої частини бура.

Мал.1. Бури для відбирання зразків грунту на вологість: 1 – бур Качинського, 2 – бур Ізмаїльського, 3 – бур Некрасова.

Бур занурюють у грунт, натискаючи на ручку і обертаючи навколо осі за годинниковою стрілкою. Розпушений грунт надходить у робочу частину бура і в ній затримується. Відібраний зразок грунту виймають з бура, ретельно перемішують, заповнюють ним бюкс на 2/з об'єму і щільно закривають кришкою. Відбирати зразок потрібно швидко, захищаючи його від вітру, сонця і дощу. Якщо немає можливості зважити бюкси з грунтом безпосередньо в полі, то їх вміщують у спеціальну шафу і доставляють в лабораторію, де зважують у той же день.

Зразки грунту для визначення вологості відбирають пошарово залежно від поставленої мети дослідження. Для визначення глибини взяття зразка грунту проводять відповідну розмітку штанги бура. Окремі автори рекомендують різну кількість повторень при визначенні вологості грунту. Так, С. І. Долгов до глибини 150 см рекомендує триразову, а О.Ф. Вадюніна, З.О. Корчагіна пропонують в орному шарі п'ятиразову, глибше 1 м — триразову повторності.

Серед відомих методів визначення вологості грунту можна умовно виділити такі: окомірний, ваговий, пікномет-ричний, хімічний, електрометричний, тен-

6

11.Охарактеризуйте біологічну групу кореневищні.

12.Охарактеризуйте біологічну групу коренепаросткові.

13.Охарактеризуйте біологічну групу стирижнекореневі.

14.Охарактеризуйте біологічну групу гронокореневі.

15.Охарактеризуйте біологічну групу повзучі.

16.Охарактеризуйте біологічну групу бульбові.

17.Охарактеризуйте біологічну групу цибулинні.

18.Охарактеризуйте біологічну групу коренемичкуваті.

19.Охарактеризуйте тип бур’янів - паразити.

20.Охарактеризуйте тип бур’янів - напівпаразити.

21.Які методи боротьби з бур’янами відносяться до запобіжних?

22.Які методи боротьби з бур’янами відносять до фізичних?

23.Які методи боротьби з бур’янами відносять до механічних?

24.Які методи боротьби з бур’янами відносяться до хімічних?

25.Які методи боротьби з бур’янами відносяться до біологічних?

26.Які методи боротьби з бур’янами відносяться до фітоценотичних?

27.Які методи боротьби з бур’янами відносяться до комплексних?

28.Розкрийте суть окомірного методу визначення забур’яненості посівів с.-г. культур.

29.Розкрийте суть кількісного методу визначення забур’яненості посівів с.-г. культур.

30.Розкрийте суть кількісно-вагового методу визначення забур’яненості посівів с.-г. культур.

31.Навіщо проводять картографування забур’яненості полів сівозміни?

32.Розкрийте суть методу визначення запасів насіння у грунті.

Література:

1.Єщенко В.О., Копитко П.Г., Опришко В.П., Бутило А.П., Костогриз П.В. Загальне землеробство. – К.: Вища освіта, 2004. – С. 64-81.

2.Гордієнко В.П. і ін. Землеробство (навчальний посібник для вузів) – К.: Вища школа, 1991. – С. 48-89.

3.Кротінов О.П. та ін. Лабораторно-практичні заняття по землеробству. – К.:

Вид-во УСГА, 1993. – С. 68-168.

4.Кравченко М.С., Царенко О.М., Міщенко Ю.Г. та ін. Практикум із землеробс-

тва. – К.: Мета, 2003. – С. 68-177.

55

1 л води. У такому розчині насіння бур'янів спливає на поверхню, після чого його збирають, висушують i роблять підрахунки.

Кількість насіння бур'янів на 1 м2 визначають так: площа поперечного

перерізу бура дорівнює за формулою:

S =π R2, см2;

перевідний коефіцієнт дорівнює за формулою:

В 10000

R2

перевідний коефіцієнт (В) множать на кількість бур'янів у пробі (С) i визначають кількість бур'янів на 1 м2 в шарах 0-10; 10-20; 20-30 см. Після цього не важко вирахувати кількість насіння в орному шарі на одному гектарі.

Крім насіння грунт засмічують і органи вегетативного розмноження бур’янів, кількість яких за потреби визначають щороку наприкінці вегетаційного періоду. Для цього на полі, забур’яненому кореневищними бур’янами, на однаковій віддалі по діагоналі виділяють 5-10 майданчиків площею по 0,5 м2, а для обліку коренепаросткових бур’янів – 2-5 майданчиків площею по 1 м2 кожний. Кореневища вибирають, розкопуючи грунт на майданчику лопатою до 30 см, а кореневища, товстіші за 1 мм, розбираються із визначенням їх маси, довжини та кількості бруньок з наступним їх перерахунком на одиницю довжини підземного органу бур’яну.

Оцінювання засмічення грунту проводять за наведеною шкалою

(табл. 14).

14. Шкала для оцінки засміченості орного шару грунту насінням і органами вегетативного розмноження бур’янів, млн. шт./га

Питання для контролю знань:

1.Дайте визначення терміну бур’яни.

2.В чому проявляється шкодочинність бур’янів у посівах с.-г. культур?

3.Наведіть схему класифікації бур’янів.

4.Що лежить в основі поділу бур’янів на типи, підтипи і біологічні групи?

5.Охарактеризуйте біологічну групу ефемери.

6.Охарактеризуйте біологічну групу ярі ранні.

7.Охарактеризуйте біологічну групу ярі пізні.

8.Охарактеризуйте біологічну групу озимі.

9.Охарактеризуйте біологічну групу зимуючі.

10.Охарактеризуйте біологічну групу дворічні.

54

зиометричний, радіоактивний.

Окомірний метод. Цей метод можна застосовувати при вивченні ґрунтових розрізів або при виборі оптимальних строків обробітку грунту, коли відсутні спеціальні прилади і немає потреби в одержанні абсолютних показник вологості грунту. Тоді ступінь зволоження грунту визначають за такою шкалою:

1 — грунт мокрий. При копанні ґрунтового розрізу з стінок стікає вода, а при стисканні грунту в руці поміж пальцями виділяється вода;

2 — грунт сирий. Вода не стікає, але прикладений аркуш фільтрувального паперу швидко промокає, стиснутий у руці грунт перетворюється в тістоподібну масу;

3 — грунт вологий. Прикладений до грунту фільтрувальний папір зволожується лише при натисканні;

4 — грунт свіжий. При дотику до грунту відчувається прохолода, фільтрувальний папір не зволожується, до рук не прилипає, при розтиранні в пальцях не пилить;

5 — грунт сухий. При розтиранні пилить.

Ваговий метод. В основу його покладено висушування зразків грунту різними способами. Найбільш поширеним і доступним є термічний спосіб висушування грунтових зразків.

Приладдя: бур для відбирання зразків грунту, шафа з бюксами, сушильна шафа, ґрунтовий ніж, терези, ексикатор.

Відібраний буром зразок грунту масою 30-40 г переносять у заздалегідь зважений сушильний бюкс, швидко закривають кришкою і зважують на технічних або електричних терезах з точністю до 0,01 г. Зважені бюкси з відкритими кришками ставлять у сушильну шафу і сушать до постійної маси при температурі 100-105 °С. Піщані і супіщані ґрунти можна сушити при температурі 150160 °С. Через 5-6 год. бюкси виймають з сушильної шафи, закривають кришками і ставлять для охолодження в ексикатор. Після охолодження їх зважують, відкривають кришки і ставлять на контрольне сушіння. Через 1-2 год. їх виймають з шафи, охолоджують і зважують. Розходження в масі після контрольного сушіння повинно бути не більше 0,05 г. Якщо більше, то ще раз ставлять на сушіння на 1- 2 год. Для розрахунків береться найменша маса після сушіння.

Вологість грунту (X) визначають за формулою:

Ха 100,%,

Р

де а – кількість води в наважці грунту, г; Р – маса абсолютно сухого грунту в наважці, г.

Розрахунки запасів вологи в грунті, сумарного водоспоживання та коефіцієнту водоспоживання

Оскільки при визначенні вологи грунту зразки відбираються пошарово (через кожні 10 см), що пов’язано із зміною з глибиною його вологості і об’ємної маси, то запаси вологи визначаються також пошарово. Після чого отримані показники додаються і отримують дані про загальні запаси вологи в грунті.

Для визначення запасів вологи в 10-сантиметровому шарі грунту (W) користуються такою формулою:

7

W Xdh , мм,

10

де X — вологість, % до абсолютно сухого грунту; d — об'ємна маса грунту, г/см3; h — шар грунту, см; 10 — перевідний коефіцієнт запасів вологи, виражених у т/га або м3/га, в міліметри.

Оскільки в даному разі йдеться про шар грунту, товщина якого (h) дорівнює 10 см, то формула набуває такого вигляду:

W = Xd, мм,

Загальні запаси вологи в метровому чи двометровому шарі грунту (Wзаг.) обчислюють як суму показників його в окремих шарах за формулою:

Показники вологості та об'ємної маси визначають для кожного шару грунту окремо, тому вони будуть різними.

Запас продуктивної вологи в грунті (Wпрод.) визначають за формулою:

Wпрод. (Xзаг Xнед.)dh , мм

10

Недоступну вологу (Хнед.), або вологість стійкого в'янення рослин, визначають експериментально.

У перший період росту й розвитку рослин вирішальне значення мають запаси продуктивної вологи в орному 20-тисантиметровому шарі грунту. В наступні періоди рослини використовують вологу вже з більш глибших шарів. Запаси продуктивної вологи в грунті можна оцінювати за даними, наведеними в табл. 1.

1. Оцінка запасів продуктивної вологи в грунті

Сумарне водоспоживання (S) та коефіцієнт водоспоживання (К) для різних сільськогосподарських культур розраховують на основі даних про запаси вологи в метровому шарі грунту на початку вегетації (Wп), в кінці вегетації (WK), кількості опадів за період вегетації культури (О) та її врожайності (У).

Сумарне водоспоживання визначають за формулою: S = Wп — Wк + О, мм або м3/га.

Коефіцієнт водоспоживання визначають за формулою: К = S :У, мм/ц або м3/ц.

8

Мал.9. Карта забур’яненості поля в сівозміні:

1-14 дворічних бур’янів, 2-29 – однорічних ярих, 3-15 - багаторічних

Для оцінки ефективності агротехнічних та хімічних заходів боротьби з бур'янами за певний період складають карту засміченості грунту насінням бур'я- нів. Цей захід найкраще проводити один раз за ротацію сівозміни. Зразки грунту відбирають в орному шарі через 10 см восени після зяблевого обробітку грунту або рано навесні перед сівбою культури. Для цього використовують бур Калентьєва. На площі 50-100 га відбирають 10-20, а на площі 150-200 га – 25-30 зразків вздовж діагоналі ділянки. Залежно від механічного складу грунту кількість насіння бур'янів визначають по-різному. У грунтах середнього і важкого механічного складу – спеціальним буром конструкції ВНДІ кукурудзи. Найкраще застосовувати метод малих проб Доспєхова. Відібрані зразки змішують i виготовляють середній масою 250-300 г, потім висушують його до повітряно-сухого стану. З нього відбирають два середніх зразки по 100 г. Зразок грунту кладуть на сито з отворами діаметром 0,25 мм. Заглибивши його на 2/3 висоти в посудину з водою, грунт промивають. Якщо вода, пройшовши крізь сито, прозора, грунт вважається промитим. Залишок на ситі переносять спочатку на лійку з фільтром, а потім у фарфорову чашку i висушують до повітряно-сухого стану. На розбірній дошці в сухому залишку визначають насіння найбільш поширених бур'янів на кожному полі сівозміни. Після цього складають карту засміченості грунту насінням бур'я- нів так, як i карту забур'яненості поciвів.

Зразки грунту легкого механічного складу не промивають. Cyxi зразки переносять на колонку сит з діаметром отворів 3; 1; 0,25 мм. Фракції 3 і 1 мм переносять на розбірну дошку для виділення насіння бур'янів. Насіння, яке залишилось на ситі з отворами 0,25 мм, виділяють за допомогою важких рідин. Для цього використовують поташ 2 кг на 1,8 л води або хлористий цинк 0,7 кг на

53

На основі даних відомості складають карту забур'яненості посівів. Така карта необхідна при розробці системи заходів боротьби з бур'янами. На ній умовними знаками наносить дані про засміченість полів бур'янами різних бioлогічних груп. При складанні карти використовують такі умові позначення: зону паразитних i напівпаразитних бур'янів фарбують фіолетовим кольором або заповнюють вертикальними штрихами; ярих – жовтим кольором або горизонтальними штрихами; зимуючих i озимих – блакитним кольором або косими штрихами; дворічних – коричневим кольором або крапками; кореневищних – зеленим кольором або суцільними горизонтальними лініями; стрижнекореневих – оранжевим кольором або перехресними косими лініями; гронокореневих – синім кольором або перехресними горизонтальними i вертикальними лініями; зону цибулинних бур'янів фарбують чорним кольором або заповнюють кружечками. Якщо в посівах калька біологічних груп бур'янів, усе поле фарбують за тим видом бу- р'янів, якого найбільше. Інші біологічні групи позначають трикутниками або кружечками, Наприклад, на ділянці переважають коренепаросткові бур'яни, але зустрічаються дворічні і ярі. На карті все поле зафарбовують у червоний колір, а на ньому малюють трикутник або кружечок, розділений на дві зони. Одну зону фарбують коричневим, а другу — жовтим кольором. Поряд записують кількість бур'янів у штуках на 1 м2.

Приклад такої карти подано на малюнку 9.

До кожної карти забур'яненості посівів додається список бур'яні. Після складання карти розробляють агротехнічні та хімічні заходи боротьби з бур'янами для кожного поля сівозміни. Карта забур'яненості зберігається у книзі історії полів.

Визначення запасу насіння бур'янів у грунті. Для проведення лабора-

торно-практичних занять по визначенню засміченості грунту насінням бур'янів слід підготувати таке приладдя: бур ВНДІ кукурудзи або бур Калентьєва, сито з отворами діаметром 3, 1, 0,25 мм, мішечки для проб, етикетки, розбірну дошку, солі для приготування важких розчинів (К2СО3, ZnCl2). Найкращим є насичений розчин хлористого натрію (NaCl). Kpiм того, необхідні шпателі, лупи, зразки насіння бур'янів, визначники i термостат.

52

Наприклад: На початку вегетаційного періоду озимої пшениці вологість грунту становила: Х0-10 = 18,3%, Х10-20 = 17,9%, Х20-30 = 18,6%, Х30-40 = 19,1%,

Х70-80 = 16,9%, Х80-90 = 17,1%, Х90-100 = 17,3%. Розрахувати і оцінити запаси загальної і продуктивної вологи на початку і в кінці вегетаційного періоду озимої пшениці, а також визначити сумарне водоспоживання і коефіцієнт водоспожи-

вання посівами, якщо відомо: об’ємну масу грунту: d0-10 = 1,30 г/см3, d10-20 =

1,33 г/см3, d20-30 = 1,35 г/см3, d30-40 = 1,36 г/см3, d40-50 = 1,38 г/см3, d50-60 = 1,40 г/см3, d60-70 = 1,42 г/см3, d70-80 = 1,44 г/см3, d80-90 = 1,45 г/см3, d90-100 = 1,47 г/см3;

вологість стійкого в’янення: Хнед. (0-30) = 7,8%, Хнед. (30-60) = 8,4%, Хнед. (60-100) = 9,2%; кількість опадів за вегетаційний період озимої пшениці – 635 мм і її урожайність 45 ц/га.

Розв’язання: 1. Визначаємо загальні і продуктивні запаси вологи в грунті на початок вегетаційного періоду озимої пшениці:

(22,1 9,2)*1,45*10 (22,6 9,2)*1,47*10 162,376мм 162,4мм

1010

2.Визначаємо загальні і продуктивні запаси вологи в грунті на період збирання врожаю озимої пшениці:

1010

3.Розраховуємо сумарне водоспоживання і коефіцієнт водоспоживання:

S = 162,4 – 103,0 + 635 = 694,4 мм;

9

К = 694,4 : 45= 15,4 мм/ц.

Питання для контролю знань:

1.Що таке вологість грунту?

2.Дайте визначення гігроскопічній вологості, максимальній гігроскопічності, вологості стійкого в’янення, повній вологоємкості, найменшій вологоємкості, капілярній вологоємкості.

3.Що таке водний режим грунту?

4.Які види водного режиму ви знаєте? Дайте їм характеристику.

5.Які категорії води в грунті ви знаєте?

6.У яких формах перебуває вільна вода в грунті?

7.На які види поділяється підвішена вода в грунті?

8.На які види поділяється вільна гравітаційна вода?

9.На які види поділяється підперта гравітаційна вода?

10.Яка волога в грунті є рухливою і доступною для рослин?

11.Яка волога в грунті є середньорухлива і середньодоступна для рослин?

12.Яка волога в грунті є малорухлива і важкодоступна для рослин?

13.Яка волога в грунті є нерухлива і недоступна для рослин?

14.Розкрийте суть окомірного способу визначення вологості грунті.

15.Розкрийте суть вагового способу визначення вологості грунту.

16.Що таке продуктивна волога?

17.Наведіть і розшифруйте формулу за якою визначають загальні запаси вологи

вметровому шарі грунту.

18.Наведіть і розшифруйте формулу за якою визначають запаси продуктивної вологи в грунті.

19.Наведіть шкалу оцінки запасів продуктивної вологи в грунті для шару грунту

0-20 см.

20.Наведіть шкалу оцінки запасів продуктивної вологи в грунті для шару грунту

0-100 см.

21.Визначити і оцінити запаси продуктивної вологи в шарі грунту 0-20 см, якщо

відомо: 0-10 см – Хзаг. = 25,8%, d=1,35г/см3; 10-20 см. - Хзаг. = 26,2%, d=1,37г/см3, а Хнед. = 13,5%.

22.Визначити загальні запаси вологи в метровому шарі грунту, якщо відомо: 0-

20 см – Х=18,0%, d=1,30г/см3; 20-40 см = Х=21,3%, d=1,35г/см3; 40-60 см - Х=22,0%, d=1,37г/см3; 60-100 см - Х=23,1%, d=1,40г/см3.

Література:

1.Єщенко В.О., Копитко П.Г., Опришко В.П., Бутило А.П., Костогриз П.В. Загальне землеробство. – К.: Вища освіта, 2004. – С. 23-35.

2.Гордієнко В.П. і ін. Землеробство (навчальний посібник для вузів) – К.: Вища школа, 1991. – С. 23-25.

3.Кротінов О.П. та ін. Лабораторно-практичні заняття по землеробству. – К.:

Вид-во УСГА, 1993. – С. 31-34 і 46-47.

4.Кравченко М.С., Царенко О.М., Міщенко Ю.Г. та ін. Практикум із землеробс-

тва. – К.: Мета, 2003. – С. 28-45

10

У науково-дослідній i практичній роботі застосовують більш трудомісткий, але точніший кількісно-ваговий метод визначення забур'яненості посівів. Для цього в різних місцях поля накладають через рівні відстані по діагоналі ділянки рамки розміром 50 х 50 см або 1 х 1 м і в них підраховують бур'яни. Планки рамок кріпляться на шарнірах.

Це робить зручним їх застосування навіть у високому травостої. Накладати рамку слід у 15-20-кратній повторності так, щоб посівний рядок правив за її діагональ. На невеликих площах кількість повторностей зменшують до 10. Після підрахунку бур'янів їх виривають, ділять на окремі біологічні групи, а потім висушують до повітряно-сухого стану i зважують, якщо в полі росте кілька культур, забур'яненість визначають на кожній окремо. Результати обліку записують за формою (табл. 10).

10. Облік бур’янів кількісно-ваговим методом

Кількісний метод визначення забур'яненості посівів мало чим відрізняється від попереднього. Визначають середню кількість бур'янів на 1 м2 та їх процент від числа культурних рослин. Наприклад, кількість культурних рослин на 1 м2 450, а бур'янів 150, тобто 150 х 100: 450 = 33%. Отже; забур'яненість цього поля 33 %.

Результати обліку записують за формою (табл. 11).

11. Облік бур’янів кількісним методом

Фактичну забур’яненість посівів сільськогосподарських культур оцінюють за наступною шкалою (табл. 12).

12. Шкала для оцінки фактичної забур’яненості посівів

Складання карти забур'яненості полів. За результатами визначення забур'яненості посівів кожного поля після встановлення видового складу бур'я- нів складають зведену відомість забур'яненості полів сівозміни (табл. 13).

51