Ряд альціонарії (alcyonaria)

Робота 33. Розглядання тотальних препаратів і зрізів альціоніума (Alcyonium palmatum)

Матеріал та обладнання: фіксовані тотальні і препарати зрізів альціоніу­ма, штативні лупи, мікроскопи.

Найкращим об'єктом для ознайомлення з будовою восьми-променевих коралових поліпів є поширений у Середземному і Північному морях альціоніум, або пробковий корал (Alcyonium palmatum). У морях Радянського Союзу він не зустрічається. У наших північних морях з представників ряду альціонарій по­ширені кілька видів еунефтій (рід Eunephthya), але вони дуже дрібні і не дають такого повного уявлення про будову восьми-променевих коралів, як альціоніум.

Проведення роботи і опис об'єкта. Альціоніум утворює неве­ликі деревоподібні колонії. Під штативною лупою розглядають загальний вигляд колонії цих поліпів і окремих з них, орієн­туючи їх щупальцями втору (рис. 42, а). Вони мають вигляд восьмипроменевих зірочок. Видовжене тіло альціоніума має вісім пір'ястих щупалець. Біля основи щупалець розташований у вигляді щілини ротовий отвір, від якого починається досить довга трубчаста глотка, що переходить у гастралвну кишкову порожнину (гастрошаскулярну). Кишкова порожнина поділена

8 септами (радіальними пе­регородками) на камери. На препараті вони мають вигляд згорток. На перегородках можна помітити покручені потовщення. Це мезентері-альні нитки (філаментій), що мають численні дрібні залозисті клітини, які виді­ляють травні ферменти. Дві з цих ниток довгі, шість — значно коротші. У стінках тіла, переважно всередині його, можна помітити неве­личкі скелетні тільця непра­вильної форми — склерити, розташовані в мезоглеї.

Загальний вигляд полі­па зарисовують.

На тотальних препара­тах під штативною лупою розглядають поперечні зрізи через тіло одного поліпа — на рівні глотки і нижче — через ту частину тіла, де розміщені мезентеріальні нитки (рис.42,о). На зрізах на рівні глотки добре помітні вісім септ і камери кишко­вої порожнини між ними. Глотка на препараті має вигляд оваль­ної щілини, вистеленої клітинами ектодерми. Стінки окремих камер кишкової порожнини складаються з ентодермальних клі­тин. Звертають увагу на те, що в зв'язку з наявністю овальної глотки через тіло коралового поліпа можна провести лише дві взаємно перпендикулярні площини симетрії, а не /багато, як в інших кишковопорожнинних. Отже, для коралових поліпів ха­рактерна заміна радіальної (багатопроменевої) симетрії дво-променевою. На одному із звужених кінців глотки є сифоно-гліф — жолобок, вистелений клітинами миготливого епітелію. У стінках септ можна помітити невеликі потовщення — м'язові валики.

При розгляданні поперечних зрізів через тіло альціоніума, зроблених нижче глотки, добре помітно септи, на внутрішніх кінцях їх знаходять перерізані мезентеріальні нитки.

Поперечні зрізи через тіло альціоніума зарисовують.

ПІДКЛАС ШЕСТИПРОМЕНЕВІ КОРАЛИ (HEXACORALLIA)

РЯД АКТИНІЇ (ACTINIARIA)

Робота 34. Розглядання фіксованих кінських актиній

(Actinia equina) і тотальних поперечних зрізів

через різні частини тіла

Матеріал та обладнання: фіксовані актинії, ручні і штативні лупи, скля­ні посудини з водою, препарувальні голки, ручні бритви.

Кінські актинії зустрічаються в Чорному, Білому і Баренце­вом у морях. Живуть вони біля берегів на невеликих глибинах на камінні та інших підводних предметах. Колоній не утво­рюють. Фіксують актиній у 4—6%-йому розчині формаліну. Кін­ська актинія легко переносить тривалі (до 10 днів) перевезення і навіть пересилання поштою у вологій упаковці з водоростей. Як показали описані В. П. Герасимовим спостереження Москов­ського зоопарку, кінська актинія може жити в акваріумі з штуч­ною морською водою кілька років.

Проведення роботи і опис об'єкта. На фіксованому матеріа­лі розглядають зовнішню морфологію актинії. У розпрямленому стані її тіло має більш-менш правильну циліндричну форму. Воно м'яке, позбавлене скелетних утворень. До субстрату акти­нія прикріплюється розширеною підошвою. Місце прикріплення вона може змінювати, переповзаючи за допомогою скорочення підошви. Проте рухливість її дуже обмежена. На протилежно­му від підошви оральному боці тіла на невеликому підвищенні міститься ротовий отвір, навколо якого в,кілька рядів розташо вані численні щупальця (у вели­ких форм їх 192), що утворюють шість концентричних рядів навко­ло рота. Число щупалець актинії, як і інших шестипроменевих ко­ралів, кратне шести. Це харак­терна ознака всього підкласу. Між щупальцями і ротом досить широкий проміжок, що має назву перистома (або гіпостома). Біля основи щупалець і по краю пі­дошви знаходяться невеличкі гор­бочки. В них розміщені численні жалкі клітини.

Якщо є жива актинія, стежать за процесом скорочення її тіла і

втягуванням щупалець при механічному подразненні або при ловінні здобичі. При скороченні щупальця втягуються всередину тіла актинії.

Зовнішній вигляд актинії зарисовують.

Для ознайомлення з внутрішньою будовою актинії гострою ручною бритвою роблять розрізи через її тіло: вздовж — по середині тіла і впоперек на різних рівнях. На поздовжньому розрізі розглядають глотку, що має вигляд досить довгої труб­ки, яка переходить у кишкову (ігастроваскулярну) порожнину. З порожниною зв'язані численні перегородки (септи). Вони різ­ні за розміром: одні довгі, інші короткі. На поперечних розрізах звертають увагу на радіально розташовані септи, що поділяють гаетроваскулярну порожнину на ряд камер. Кількість септ відповідає кількості щупалець. Перегородки згруповані попар­но. При поперечному розрізі на рівні глотки знаходять шість пар перегородок, зрощених з стінкою глотки (рис. 43). Це пере­городки першого порядку. Між ними розташовані перегородки другого, третього і т. д. порядків (лежать у проміжках між сусідніми парами). На стінках перегородок помітні м'язові ва­лики і мезентеріальні нитки.

Поздовжній і поперечний зрізи через тіло актинії зарисо­вують.

ПІДТИП НЕЖАЛКІ (ACNIDARIA)

КЛАС РЕБРОПЛАВИ (С ТЕ N О РН О R А)¹

Найхарактернішою ознакою цього класу (близько 90 видів) є відсутність жалких клітин. Для реброплавів характерний своє­рідний тип руху — за допомогою восьми рядів гребних пласти­нок, що містяться на особливих потовщеннях покриву тіла, так

¹ Тепер цей клас деякі зоологи виділяють в окремий тип.

_______________________________________________________

тип кишковопорожнинні(COELENTERATA)

Кишковопорожнинні — виключно во­дяні тварини, переважно морські, дея­кі — прісноводні. їх тіло складається з двох шарів клітин: зовнішнього — ектодерми і внутрішнього — ентодерми, між якими міститься майже позбавлений клітин шар — мезоглея. У цих тварин виявлена лише одна порожни­на — гастральна, або кишкова. Симетрія радіальна (промене­ва). Немає складних органів. На відміну від губок у кишково­порожнинних є м'язові і нервові клітини. Клітини утворюють тканини. Переважно внутрішньоклітинне травлення. Розмножен­ня безстатеве і статеве. У світовій фауні налічується близько 9000 видів кишковопорожнинних.

ПІДТИП ЖАЛЯЧІ (CNIDARIA)

КЛАС ГІДРОЇДНІ, АБО ГІДРОЗОЇ (HYDROZOA)

До цього класу належить 2700 видів, переважно дрібних форм — поліпів і медуз.

ПІДКЛАС ГІДРОПОДІБНІ (HYDROIDEA) РЯД ГІДРИ (HYDRIDA)

Прісноводні види, в яких немає чергування поколінь, виявле­на лише стадія поліпа. Ведуть прикріпний або малорухливий спосіб життя.

Робота 29. Розглядання живих гідр і поперечних зрізів їх.

Мікроскопія ізольованих клітин мацерованої гідри.

Дослід з регенерацією гідри

Матеріал та обладнання: живі гідри, штативні і ручні лупи і мікроскопи, предметні і накривні скельця, чашки Петрі або годинникові скельця, скляні трубочки з гладко оплавленими кінцями або піпетки з гумовим балончиком, препарувальні голки, оцтова кислота, віск.

Найкращі місяці для збирання гідр — липень і серпень. Шу­кати гідр треба на нижній поверхні листків водяних рослин (найкраще на лататті, куширі і елодеї), біля берегів, у ставках або струмках із повільною течією. Коли рослини витягують з води або торкаються листків, гідри зщулюються і мають вигляд невеликих зелених або рудуватих грудочок слизу. Такі листки треба покласти в захищену від сонця банку з водою тієї самої водойми. Гідри через 10—15 хв розпрямляться і простягнуть свої щупальця.

Є й інший спосіб відшукування гідр. Для цього у банку слід набрати чистої води з водойми, де шукають гідр, і покласти туди обережно взяті з тієї самої водойми згадані водяні росли­ни. Через 10—20 хв гідри розпрямляться на рослинах і навіть на стінках банки.

У нас найчастіше зустрічаються такі види гідр: звичайна (Uydra vulgaris), зелена (Chlorohydra viridissima) і довгостеб-листа, або пельматогідра (Pelmatohydra oligactis), довгі щупаль­ця якої значно (у 2—5 разів) перевищують довжину тіла. (У звичайної гідри щупальця значно коротші, їх довжина не більш як удвічі перевищує довжину тіла).

Гідр можна довгий час зберігати живими. Тримати їх слід у скляних банках з водою тієї самої водойми, де їх було знай­дено. Іншу воду, перш ніж пересаджувати туди гідр, треба дове­сти до кімнатної температури. В посудину, де тримають гідр, слід покласти плаваючі рослини (елодею або ряску). Посудину з гідрами ставлять у світлому місці, але не на сонці. Найкра­щою їжею для гідр є різні дрібні ракоподібні — дафнії і цикло­пи (обов'язково живі), яких можна перенести з іншого акваріу­му. Годувати гідр треба в міру, бо рештки їжі загнивають, а це призводить до загибелі гідр. Якщо немає дафній або циклопів, можна гідр годувати і дрібно нарізаними шматочками дощових червів, знову ж таки не припускаючи загнивання їх у воді. Для цього під час годування треба стежити, щоб кожний шматочок їжі потрапив на щупальця гідри. Шматочки, яких гідри не з'їли, потрібно видаляти з посуду. Температура води в акваріумі по­винна бути не нижча 12° С. При додержанні сприятливих для гідр умов вони розмножуються надзвичайно швидко і через 1— 2 тижні їх буде дуже багато. У банках з гідрами не повинно бути молюсків і війчастих червів.

Проведення роботи і опис об'єкта. На початку роботи роз­глядають живих гідр. Для цього гідру піпеткою або скляною трубочкою переносять у краплю води на годинникове або пред­метне скло. Розглядати гідру треба під лупою або при малому збільшенні мікроскопа. При перенесенні на скло гідра від доти­ку втягує щупальця і перетворюється на грудочку, але через кілька хвилин знову розправляється і набуває звичайного ви­гляду.

Ніжне тіло гідри буруватого або сіруватого (у пельматогід-ри і звичайної гідри) чи зеленого кольору (у зеленої гідри), до 5 см завдовжки у випрямленому стані, циліндричної форми. Воно нагадує видовжений (циліндричний) мішечок, що прикріп­люється нижньою частиною (аборальним полюсом) до ґрунту, водяних рослин, стінок акваріума тощо. Ця частина називається підошвою, або ніжкою (рис. 35). Клітини підошви виділяють клейку речовину, якою гідра прикріплюється до субстрату. На протилежному кінці тіла треба знайти ротовий отвір, розташо­ваний на невеликому підвищенні — ротовому конусі, або гіпо-стомі. Частину тіла, на якій розташований рот, називають ораль-ним полюсом. Від орального полюса звисають 6—12 довгих ниткоподібних щупалець, неоднакових за довжиною у різних видів (довжина щупальця у пельматогідри може досягати 2 Дослід з регенерацією гідри

Матеріал та обладнання: живі гідри, штативні і ручні лупи і мікроскопи, предметні і накривні скельця, чашки Петрі або годинникові скельця, скляні трубочки з гладко оплавленими кінцями або піпетки з гумовим балончиком, препарувальні голки, оцтова кислота, віск.

Найкращі місяці для збирання гідр — липень і серпень. Шу­кати гідр треба на нижній поверхні листків водяних рослин (найкраще на лататті, куширі і елодеї), біля берегів, у ставках або струмках із повільною течією. Коли рослини витягують з води або торкаються листків, гідри зщулюються і мають вигляд невеликих зелених або рудуватих грудочок слизу. Такі листки треба покласти в захищену від сонця банку з водою тієї самої водойми. Гідри через 10—15 хв розпрямляться і простягнуть свої щупальця.

Є й інший спосіб відшукування гідр. Для цього у банку слід набрати чистої води з водойми, де шукають гідр, і покласти туди обережно взяті з тієї самої водойми згадані водяні росли­ни. Через 10—20 хв гідри розпрямляться на рослинах і навіть на стінках банки.

листа, або пельматогідра (Pelmatohydra oligactis), довгі щупаль­ця якої значно (у 2—5 разів) перевищують довжину тіла. (У звичайної гідри щупальця значно коротші, їх довжина не більш як удвічі перевищує довжину тіла).

Гідр можна довгий час зберігати живими. Тримати їх слід у скляних банках з водою тієї самої водойми, де їх було знай­дено. Іншу воду, перш ніж пересаджувати туди гідр, треба дове­сти до кімнатної температури. В посудину, де тримають гідр, слід покласти плаваючі рослини (елодею або ряску). Посудину з гідрами ставлять у світлому місці, але не на сонці. Найкра­щою їжею для гідр є різні дрібні ракоподібні — дафнії і цикло­пи (обов'язково живі), яких можна перенести з іншого акваріу­му. Годувати гідр треба в міру, бо рештки їжі загнивають, а це призводить до загибелі гідр. Якщо немає дафній або циклопів, можна гідр годувати і дрібно нарізаними шматочками дощових червів, знову ж таки не припускаючи загнивання їх у воді. Для цього під час годування треба стежити, щоб кожний шматочок їжі потрапив на щупальця гідри. Шматочки, яких гідри не з'їли, потрібно видаляти з посуду. Температура води в акваріумі по­винна бути не нижча 12° С. При додержанні сприятливих для гідр умов вони розмножуються надзвичайно швидко і через 1—

2 тижні їх буде дуже багато. У банках з гідрами не повинно бути молюсків і війчастих червів.

Проведення роботи і опис об'єкта. На початку роботи роз­глядають живих гідр. Для цього гідру піпеткою або скляною трубочкою переносять у краплю води на годинникове або пред­метне скло. Розглядати гідру треба під лупою або при малому збільшенні мікроскопа. При перенесенні на скло гідра від доти­ку втягує щупальця і перетворюється на грудочку, але через кілька хвилин знову розправляється і набуває звичайного ви­гляду.

Ніжне тіло гідри буруватого або сіруватого (у пельматогід-ри і звичайної гідри) чи зеленого кольору (у зеленої гідри), до 5 см завдовжки у випрямленому стані, циліндричної форми. Воно нагадує видовжений (циліндричний) мішечок, що прикріп­люється нижньою частиною (аборальним полюсом) до грунту, водяних рослин, стінок акваріума тощо. Ця частина називається підошвою, або ніжкою (рис. 35). Клітини підошви виділяють клейку речовину, якою гідра прикріплюється до субстрату. На протилежному кінці тіла треба знайти ротовий отвір, розташо­ваний на невеликому підвищенні — ротовому конусі, або гіпо-стомі. Частину тіла, на якій розташований рот, називають ораль-ним полюсом. Від орального полюса звисають 6—12 довгих ниткоподібних щупалець, неоднакових за довжиною у різних видів (довжина щупальця у пельматогідри може досягати 25 см). Щупальця оточують ротовий конус гідри. Звертають увагу на рух щупалець, який особливо добре помітний, коли торкнутися їх препарувальною голкою. На щупальцях при великому збільшенні мікроскопа можна помітити скупчення жалких (кропив'яних) клітин, що мають вигляд невеличких бородавок. З дією їх легко ознайомитись,

впускаючи піпеткою до краплі води, в якій роз­глядають гідру, краплю слабкого 5%-ного розчину оцтової кислоти. Під дією кислоти гідра вики­дає з жалких клітин спеціальні тонкі нитки нападу на здобич. Укол кнідоцилів отруйний і паралізує дрібних тварин, якими жив­ляться гідри. Гідра може ковтати і досить велику здобич (чер­вів, мальків риб). У таких випадках її тіло дуже розтягується і немовби тоненькою плівкою вкриває паралізовану здобич.

Як і інші кишковопорожнинні, гідра — двошарова тварина. Необхідно розглянути два шари її тіла: зовнішній прозорий шар клітин (ектодерма) і темніший внутрішній (ентодерма). Між стінками тіла, утвореними цими двома шарами клітин, по­мітна кишкова (гастральна) порожнина. Вона просвічується і має вигляд темнуватого простору. Ця порожнина проходить і в щупальця. У пельматогідри гастральна порожнина в задньому (нижньому) відділі тіла дуже звужується, утворюючи стебель­це. У зеленої гідри в ентодермі живе чимало дрібних мікроско­пічних одноклітинних водоростей — зоохлорел. Вони мають хло­рофіл, від чого залежить зелений колір гідри. Ці водорості живуть у симбіозі з гідрою. Зоохлорели використовують вугле­кислий газ і аміак, які виділяються клітинами гідри. Тому зеле­на гідра переносить забруднення води легше, ніж інші види гідр.

Загальний вигляд гідри зарисовують.

На живому матеріалі простежити за рухами гідри. Вона веде переважно сидячо-прикріпний спосіб життя. При цьому повертає в різні боки оральний полюс тіла і щупальцями ви­ловлює здобич. Час від часу гідра пересувається способом так званого «крокування». При цьому вона витягує тіло вздовж усієї поверхні субстрату, прикріплюється оральним полюсом, відділяє підошву і підтягує аборальний полюс до орального. Таке «крокування» повторюється кілька разів. Іноді таке пере­сування ускладнюється перекиданням аморального кінця тіла через прикріплену оральну частину в протилежний бік.

Слід провести спостереження за живленням гідр. Гідр го­дують у акваріумах дафніями (живими або висушеними) або циклопами. Можна годувати їх шматками кишечника і жиро­вого тіла, видушеними з черевця кімнатної мухи та інших комах. Пінцетом або піпеткою їжу опускають у воду над щупальцями гідри, якими вона поступово підтягує їжу до ротового отвору. Розглядаючи цей процес за допомогою ручної лупи, можна помітити, як напливають краї ротового отвору на їжу. Слід записати час, протягом якого гідра ковтає їжу. Коли вона про­ковтнула її, щупальця звичайно скорочуються, а гідра звішуєть­ся з стінок акваріума вниз. Після інтенсивного живлення гідра енергійно брунькується.

Нервова система гідр — так званого дифузного типу. Вона складається з окремих нервових клітин, розкиданих по всьому тілу і з'єднаних сіткою нервових фібрил (волоконець). З такою примітивністю нервової системи пов'язана і примітивність нер­вової діяльності гідр. На живому матеріалі легко помітити, що будь-яке механічне подразнення цієї тварини викликає скорот­ливий рух. Слабкі подразнення викликають лише скорочення щупалець, сильніші — скорочення всього тіла. Найбільш чут­лива до механічних подразнень ділянка ротового отвору. Звер­тають увагу при цьому на те, що розпрямляється гідра значно повільніше, ніж скорочується.

Гідри розмножуються як безстатевим (вегетативним), так і статевим шляхом. Безстатеве розмноження відбувається за до­помогою бічних бруньок, які утворюються у вигляді невеликих горбочків трохи вище підошви. Слід переглянути живих гідр і знайти різні стадії брунькування. Цей процес посилюється при інтенсивному живленні гідр. У таких випадках нерідко на тілі материнської особини відбруньковується одночасно кілька до­чірніх гідр. Брунька росте, на її кінці розвиваються щупальця, проривається ротовий отвір і брунька, що набула вигляду ма­ленької гідри, відривається, падає на дно і починає самостійне життя.

Для повного спостереження за процесом брунькування у жи­вої гідри потрібні тривалі спостереження протягом двох-трьох днів.

Загальний вигляд гідри, що брунькується, зарисовують.

Восени гідри розмножуються статевим способом. Серед них є як роздільностатеві, так і гермафродитні форми. Переважає гермафродитизм. Органи розмноження (гонади) розвиваються в ектодермі. Яєчники, в яких формується лише по одному яйцю, розташовані у вигляді кулястих випинань у нижній частині тіла гідри, близько від підошви. Сім'яники з численними спермато­зоїдами містяться у верхній Частині тіла гідри, ближче до віноч­ка щупалець, у вигляді невеличких горбочків. При розриві екто­дерми сперматозоїди виходять у воду і, досягнувши яйця, запліднюють його. Запліднене яйце вкривається щільною обо­лонкою і зимує. Навесні з ніього формується личинка, що пере­творюється на гідру.

Для розглядання ізольованих клітин гідру піддають маце­рації. З цією метою живу гцдр'у вміщують на ЗО—40 хв у слаб­кий (30%-ний) розчин спиріту. При цьому гідра розпадається на окремі шматочки. їх переносять піпеткою до краплі води на предметне скло і, накривши накривним скельцем, злегка приду­шують препарувальною голкюю. При різних збільшеннях мікро­скопа розглядають різного іроду ізольовані клітини тіла гідри. Насамперед можна побач;_ИТіИ великі клітини ентодерми з дво­ма джгутиками на поверхні. (При мацерації джгутики частень­ко відпадають). Ці клітин™ видовжені, вони містять різні включення. Це продукти жиівлєння. У гідр переважає внутріш­ньоклітинне травлення, яке пов'язане переважно з клітинами ендотеріми. Другу групу клітин становлять епітеліально-м'язові клітини ектодерми (рис. 36,(6). Зовнішня частина такої клітини більш-менш циліндричної 4рорми. Вона подібна до звичайної покривної (епітеліальної) клітини. Внутрішня частина витягну­та ,в скоротливе м'язове вол/іокно. Отже, така клітина в основі своїй є епітеліальною і покрривною, а інша частина — м'язовою. Звідси і назва таких клітин.

Знаходять і розглядають, жалкі клітини (рис. 36, в). їх най­легше відшукати при мацеращії щупалець. Ці клітини (кнідобла-сти) найчастіше складаються з овальної або грушоподібної кап­сули. У капсулі знаходять 'тонкий відросток, що сприймає по­дразнення (кнідоциль). Роззрізяяють дві форми кнідобластів: більші за розмірами (пенетг.ранти) і дрібніші (вольвенти).

Переважно в підошві містяться залозисті клітини. У цито­плазмі цих клітин при великому збільшенні мікроскопа можна помітити чимало зерняток сеекрету.

Крім цих груп клітин у ігідр є ще дуже дрібні інтерстиційні, або проміжні, клітини, що ррозташовані групами між епітеліаль­но-м'язовими клітинами. їх,_;) як і полігональної форми нервові і чутливі клітини, на лабораторних заняттях відшукати важко. Різного роду клітини т-гіла гідри зарисовують, звернувши особливу увагу на жалкі клітини.

З гістологічною будовоюо гідри, крім розглядання ізольова­них клітин мацєро'ваної гідхри, ознайомлюються також при ви­вченні поперечних зрізів чє_ерез її тіло на готових препаратах, забарвлених для більшої чіткості гістологічними фарбами (ге­матоксиліном з дофарбуванням еозином; рис. 36, а). Розгля­дають зрізи при малому зббільшенні мікроскопа і зарисовують.

На препараті добре помітна двошарова стінка тіла і кишкова (гастральна) порожнина всередині. Щоб краще було видно ектодерму і ентодерму, слід розглянути стінку тіла гідри і при великому збільшенні мікроскопа. При цьому помітно, що зов­нішній шар тіла гідри (ектодерма) складається з видовжених невисоких клітин. Між ними зустрічаються жалкі клітини з консулами всередині. На зовнішній поверхні цих клітин можна помітити тонесенький чутливий відросток (кнідоциль). Внут­рішній шар (ентодерма) побудований із значно вищих, ніж екто-дермальні, клітин. Висота клітин ентодерми неоднакова. Між іктодермою і ентодермою відшукують опірну (базальну) пла­стинку — тонкий прошарок мезоглеї.

Поперечний розріз через тіло гідри зарисовують.

На заняттях і в позалекційний час треба виконати дослід :і регенерацією гідри. Для цього виловлюють скляною трубоч­кою або піпеткою кілька гідр і вміщують їх у краплю води на предметному або годинниковому скельці, залитому розтопле­ним воском. Оперувати треба під лупою маленьким гострим скальпелем або лезом безпечної бритви. Розріз роблять впопе­рек, приблизно посередині тіла. Відрізані частини переносять за допомогою скляної трубочки з предметного скла або з поверхні воску в окремі для кожної частини чашечки з водою і водяни­ми рослинами. Чашечки накривають склом і щодня міняють у них воду, щоб уникнути розвитку хижих інфузорій, які напа­дають на регенерати. На чашечки наклеюють етикетки з датою операції і з зазначенням, яку частину тіла гідри сюди вмісти­ли— передню (оральну) чи задню (аборальну). Кожну відрі­зану частину тіла треба зарисувати і за допомогою лупи або мікроскопа (при малому збільшенні) час від часу стежити, як відбувається процес регенерації. Він триває в гідри від 5—6 до 8—10 днів, після чого кожна частина утворює цілу гідру невеликого розміру, яку треба розглянути і зарисувати.

5 см). Щупальця оточують ротовий конус гідри.

Коралові поліпи

Коралові поліпи (Anthozoa), клас безхребетних тварин типа кишечнополостних. Колоніальні або, рідше, одиночні морські організми. Тіло окремої особини побудоване за радіальним типом симетрії. Поліп зазвичай циліндрової форми; його підстава або зростається з колонією, або (в одиночних форм) має підошву, службовку для прикріплення до грунту. На протилежному кінці тіла розташований ротовий отвір, оточений щупальцями. От його починається ектодермальна глотка, ведуча в кишкову порожнину, розділену неповними перегородками на камери. Стінки тіла складаються з ектодерми і ентодерми з мезоглеальной прошарком між ними. Нервова система складається з нервових клітин, розкиданих головним чином в ектодермі. Розмножуються До. п. статевим і безстатевим дорогою. Статеві продукти розвиваються в ентодермі перегородок. Потомство зазвичай покидає материнський організм на стадії личинки — планули, деякий час плаває, а потім осідає на дно, де прикріпляється і перетворюється на дорослого поліпа. Безстатеве розмноження здійснюється шляхом брунькування. В результаті не доведеного до кінця брунькування До. п. утворюють колонії. 2 сучасних підкласу: восьмипроменеві До. п. (Octocoгаllia) і шестипроменеві До. п. (Hexacorallia). До восьмипроменевих До. п. відносяться колоніальні форми, поліпи яких мають 8 перистих щупалець. В деяких випадках осьовий скелет колонії складається з рогоподібної речовини (наприклад, в горгонарій). Представники: червоний корал, орган, морське перо. В шести променевих До. п. число щупалець звичайне кратно шести. До шестипроменевих коралів відносяться одиночні бесськелетниє актинії, часто вступаючі в симбіоз з ін. тваринами (ракамі-відлюдникамі, крабами); мадрепоровиє корали, що володіють сильно розвиненим вапняним скелетом (утворюють в тропічних морях коралові спорудження ) . Близько 6 тис. видів, що населяють всі моря з досить високою солоністю. У північних і далекосхідних морях СРСР близько 150 видів. Представники найбільш примітивних До. п. (підклас табулят ) вперше знайдені в кембрійських відкладеннях. З середнього ордовіка або декілька раніше з'явилися ругози і геліолітоїдєї . В палеозої існувало близько 80 сімейств нині вимерлих До. п. На кордоні палеозою і мезозою табуляти і ругози майже повністю вимерли; з початку мезозою з'явилися представники підкласів шестипроменевих і восьмипроменевих До. п. Вапняки, що утворюються викопними коралами, а також деякі сучасні мадрепоровиє корали використовуються при виробництві будівельних матеріалів; червоний корал уживається в ювелірній справі.

Копалини каралловиє поліпи: 1 — ругози (а — Lonsdaleia; би — Calceola, вгорі над коралітом кришечка); 2 — табуляти (а — Syringopora; би — Наlysites).

Окремий поліп (схема): 1 — щупальця з піннуламі; 2 — ротовий отвір; 3 — глотка; 4 — септи з мезентеріальними нитками; 5 — мезоглея; 6 — канали, що вистилають ентодермою; 7 — гонади.

Питання для самоконтролю:

10. Де живуть кишковопорожнинні тварини?

11. Яка будова тіл кишковопорожнинних?

12. Як проходить статеве розмноження кишковопорожнинних?

13. Як розмножується гідра?

14. Чим живиться медуза?

15. Яка симетрія тіла у кишковопорожнинних?

16. Як проходить травлення кишковопорожнинних?

17. Як проходить безстатеве розмноження у кишковопорожнинних?

18. Охарактеризуйте статеве розмноження гідри.

10. Яка будова коралового поліпа?

11. Назвіть представників типу кишковопорожнинних, які ведуть сидячий і вільний спосіб життя.

12. Як проходить дихання у кишковопорожнинних?

13. На які класи поділяється тип кишковопорожнинні?

14. Яка будова медузи?

15. Як розмножуються коралові поліпи?

16. Яка будова стінок кишковопорожнинних?

17. Як використовуються коралові поліпи?

18. Яке значення мають представники типу кишковопорожнинні?