Клас сцифоїдні медузи, або сцифоїдні (scypho zoa)

Представники цього класу (200 видів) схожі за своєю будо­вою на гідроїдних, але відрізняються від них вищою організа­цією. Як і в гідроїдів, у сцифоїдних виявлено чергування поколінь. Але у них слабо розвинена поліпоїдна стадія — сцифістома. Сцифістоми колоній не утворюють. Сцифомедузи дося­гають чималих розмірів. На відміну від гідромедуз вони не мають паруса. Статеві клітини у сцифомедуз розвиваються не в ектодермі, а в ентодермі.

Ряд дискомедузи (discomedusae)

Робота 31. Розглядання фіксованих аурелій, або вухатих медуз (Aurelia aurita)

Матеріал та обладнання: фіксовані препарати аурелій, ручні і штативні лупи, чашки Петрі, скляні посудини з водою, препарувальні голки, квадратні аркуші чорного паперу.

Аурелії поширені в Чорному, Білому, Баренцовому морях і на Далекому Сході. Розмір їх від 5—10 до 40 см у діаметрі. Роз­глядають медуз, зафіксованих у 5—6%-ному розчині формаліну.

Проведення роботи і опис об'єкта. Медузу кладуть у посу­дину з водою опуклим боком дзвона донизу. Щоб краще було видно, посудину, в якій розглядають медузу, ставлять на аркуш чорного паперу.

Аурелії,. як і інші сцифомедузи, подібні до гідромедуз. Тіло має форму дзвона, в якому розрізняють випнуту верхню частину (ексумбрелу) і ввігнуту нижню (субумбрелу). По краю дзвона розміщені дрібні, дуже тонкі щупальця. На відміну від гідро­медуз у сцифомедуз їх значно більше (сотні) і вони коротші. Від центральної внутрішньої частини дзвона звисає досить ко­роткий ротовий хоботок, на нижньому кінці якого розташований хрестоподібний ротовий отвір, оточений чотирма жолобоподіб-ними лопатями (ротовими щупальцями), рясно вкритими жал­кими клітинами (рис. 40). За допомогою щупалець медуза захоплює здобич — дрібних планктонних організмів і навіть мо­лодь риб. На нижньому боці ротових лопатей є жолобок, вкри­тий миготливим епітелієм. Рухом війок цього епітелію медуза підганяє їжу до ротового отвору. Ротові лопаті формою нага­дують вуха осла, цим і пояснюється назва цієї медузи.

Гастроваскулярна система аурелії, як і інших сцифомедуз, значно складніша, ніж у гідромедуз. Рот переходить у коротку глотку ектодермального походження, а глотка — у центральну частину гастроваскулярної системи

(травного апарата)—ентодер-мальний шлунок. Шлунок роз­міщений всередині тіла меду­зи і просвічується через стін­ки дзвона. Він має чотири ки-шеньколодібних вирости, а та­кож, як і в інших сцифомедуз, чотири неповні радіальні пе­регородки, на яких розташо­вані численні гастральні нит­ки, що виділяють травні фер­менти. У гідромедуз таких перегородок немає. Розглядають радіальні канали гастроваску­лярної системи, що відходять від шлунка. В аурелії їх 16. Ві­сім з них розгалужені, а вісім — не мають розгалужень і роз­ташовані поміж розгалуженими.

Радіальні канали впадають у кільцевий канал, розміщений по краю дзвона. На препаратах його звичайно не вдається помі­тити. Під радіальними каналами можна побачити чотири стате­ві залози (гонади), що мають підковоподібну форму і зв'язані з стінками кишенькоподібних виростів шлунка. На відміну від гідромедуз, в яких гонади ектодермального походження, в ауре­лії та інших сцифомедуз вони розвиваються в ентодермі. Як і гідромедузи, сцифомедузи роздільностатеві.

По краю дзвона аурелії відшукують вісім маленьких щупа­лець — ропалій. Ропалії розміщені навпроти кінців восьми роз­галужених радіальних каналів. З ропаліями пов'язані органи чуття: вічка і статоцисти з статолітами всередині.

Зарисовують загальний вигляд медузи і її внутрішню бу­дову.

РЯД ЛЮЦЕРНАРІЇ (LUCERNARIIDA), АБО СТАВРОМЕДУЗИ (STAUROMEDUSAE)

Робота 32. Розглядання фіксованих люцернарій

Матеріал та обладнання: фіксовані препарати люцернарій, ручні і шта­тивні лупи, скляні посудини з водою, препарувальні голки.

Люцернарія (Lucernaria quadricornis) зустрічається в Чорно­му, Білому і Баренцовому морях. У Білому морі живе спорід­нений рід халіклістус (Haliclystus octaradiatus). Для вивчення однаково придатні представники обох родів. Зовнішній вигляд і будова їх дуже подібні. Живуть вони на невеликих глибинах, при­кріплюючись до каміння, водорос­тей та інших предметів. Фіксують люцернарій 5—6%-ним розчином формаліну.

Проведення роботи і опис об'єк­та. Фіксованих люцернарій розгля­дають під лупою у посудині з во­дою (рис. 41). Тіло їх має бокало-подібну форму. Аборальний полюс, що відповідає вершині дзвона ін­ших медуз (ексумбрелі), витягну­тий у довге стебельце (ніжку), що закінчується подібною до диска присоскою (підошвою). У спокій­ному стані тварина сидить, прикрі­пившись підошвою до субстрату. Але вона здатна і пересуватися, ви­користовуючи ніжку і щупальця. Проте більшу частину життя лю-цернарії ведуть сидячо-прикріпний спосіб життя. Дзвін у люцернарій нерозвинений, тому вони втратили здатність плавати. Його залишок витягнутий у формі лійки. Ораль-ний полюс несе ротовий отвір, спрямований вгору. Отже, поло ження тіла люцернарій протилежне положенню тіла у плаваю­чих медуз і нагадує поліпів. Навколо рота помітно вісім пучків попарно зближених щупалець. На восьми коротких первинних (так званих головчастих) щупальцях пучками розташовані та­кож численні короткі вторинні щупальця. Люцеряарії розділь­ностатеві. Чотири подвійні статеві залози (гонади), схожі фор­мою на¹ стрічки, просвічують через напівпрозорий покрив тіла. Між первинними щупальцями видно крайові органи чуття, їх вісім. До крайових органів від ніжки проходять у вигляді тон­ких ліній внутрішні перегородки.

Загальний вигляд люцеарнарії зарисовують.

КЛАС КОРАЛОВІ ПОЛІПИ (ANTHOZOA)

. Коралові поліпи (6000 видів) мають тільки поліпоїдну фор­му, чергування поколінь у них зовсім не виявлене. Це — морські тварини, що ведуть бентосний спосіб життя. Більшість видів утворюють колонії, іноді дуже великі, деякі види одиночні. У центральній порожнині є поздовжні перегородки (септи).

ПІДКЛАС ВОСЬМИПРОМЕНЕВІ КОРАЛИ \ (OCTOCOR ALLIA)