2.2 Інші види доходів населення

Іншими видами доходів отриманими населенням являється :

– виплати по державному страхуванню – це грошові суми, які згідно з Законом Фонд соціального страхування виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Згідно з ст. 1 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р., загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, - це матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткова компенсація витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.;

–банківські позики на індивідуальне житлове будівництво, господарське обзаведення молодим сім'ям, членам споживчих товариств;

–відсотки по вкладах в ощадних касах, що нараховуються за підсумками року;

–доходи від збільшення вартості акцій, облігацій, виграшів і погашенні по позиках;

– виграші по лотереях;

–тимчасово вільні засоби, що утворюються в результаті купівлі товарів в кредит;

–виплати різного роду компенсацій(каліцтва, збиток і ін.).

3.УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМ РОЗПОДІЛУ ТА ЗРОСТАННЯ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ В СПРИЯТЛИВИХ УМОВАХ

В останні роки сформувалися позитивні тенденції щодо формування доходів населення. Це виступає важливою умовою зменшення відставання рівня життя населення України від рівня життя населення європейських держав. Та разом з тим, порівняно з країнами Європейського Союзу, доходи бюджету України на душу населення становлять 16 відсотків порівняно з Польщею, 14 відсотків - із Чехією та лише 3 відсотки - з Францією і Німеччиною . Більше того, їхній рівень майже вдвічі менший порівняно з Республікою Білорусь і втричі з Російською Федерацією.

Практика свідчить, що реальні доходи населення з 2000 року щорічно зростали, зокрема, у 2005 році це зростання становило 19,8 %. Постійно збільшуються і сукупні ресурси домогосподарств. Водночас у цей період намітився розрив у зростанні доходів міського і сільського населення .

Найвагомішим складником доходів населення залишається оплата праці . Якщо при цьому врахувати те, що в Україні більше половини населення - наймані працівники, така ситуація може свідчити про негативні тенденції у рівні життя тієї частини населення, в структурі доходів якого переважає зарплата і особливо за умови її зниження В умовах трансформаційних перетворень в економіці важливу роль відіграє проблема розподілу доходів, яка має два аспекти: функціональний розподіл і особистий розподіл.

Функціональний розподіл доходів пов'язаний із способом, яким грошові доходи суспільства діляться на заробітну плату, ренту, відсоток і прибуток. Сукупні доходи розподіляються відповідно до функції, яку виконує одержувач доходу. Функціональний розподіл формує первинні доходи населення. Як засвідчує практика розвинутих країн, у змішаній економіці основна частина загального доходу припадає на заробітну плату, а дохід дрібних власників є, по суті, комбінацією заробітної плати, прибутку, ренти і відсотка. Особистий розподіл доходів пов'язаний із способом, яким сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств, причому сукупний дохід нерівномірно розподіляється між групами сімей. Частина доходів населення надходить державі як індивідуальні податки, а залишок розподіляється на особисте споживання і заощадження.

Залишається значною диференціація заробітної плати працівників по видах економічної діяльності. Зберігається диференціація заробітної плати по регіонах країни. Як і раніше, найвищі її розміри були в м. Києві (3861 грн.), Донецькій (3112 грн.), Дніпропетровській 2808 грн.) областях, де рівень номінальної заробітної плати перевищував на 61,8-14,5 відсотка середній рівень по економіці країни.

Низьким залишився розмір середньої заробітної плати у Волинській (2131 грн.), Житомирській (2218 грн.), Вінницькій (2148 грн.) областях, де розмір заробітної плати складає 73,1-72,4 відсотка до середнього рівня по економіці України. На рівень реальної заробітної плати істотно впливають інфляційні процеси. Державне регулювання економіки спрямовано на підвищення ефективності суспільного виробництва, забезпечення соціальної справедливості і стабільності. Та сфера державного регулювання, яку називають соціальною, повинна задовольняти всі перераховані цілі. Більшість економістів вважають, що нерівномірність у розподілі доходів або розподіл на багатих і бідних – явище стійке, що зберігається навіть на фоні значного росту рівня життя. Чи може державне втручання скоротити ганебні для суспільства злидні і яку ціну прийдеться за це заплатити? На чому буде оснований суспільний вибір: на економічному або політичному процесі ухвалення рішення? Теоретично коректно визначити, яку частину суспільного доходу варто перерозподілити на користь найбідніших, неможливо. Як економічний, так і політичний процеси прийняття рішень не гарантують відсутності прорахунків. Економічний аналіз може оцінити наслідки прийнятих рішень, інформаційну базу яких подає дана Розділ.

Різноманітні напрямки економічної теорії по-різному пояснюють джерела доходів, але єдині в тому, що кожний виробничий чинник пов'язаний із певним доходом, що дає можливість інтегрувати різноманітні уявлення. Трактування основних проблем теорії доходів у сучасних умовах значно відрізняється від уявлень минулого. Ріст національного добробуту і створення систем соціального регулювання значно згладжують проблеми класового протистояння. Проте аналіз співвідношення долей праці і капіталу в сукупних доходах признається загальнозначущим і широко використовується в сучасному економічному аналізі.

На базі функціонального розподілу доходів розраховується частка трудового доходу в сукупних доходах. Цей показник можна уявити відношенням між добутком заробітної плати на чисельність зайнятих і розміром сукупних доходів. Характерно, що історична тенденція частки праці (у сучасних системах урахування до осіб найманої праці відноситься дуже широке коло зайнятих, у той час як у марксистській теорії під долею праці розуміють зарплату пролетаріату) у марксизмі оцінюється як така, що знижується, у той час як опоненти доводять ріст частки праці в сукупних доходах.

Серед чинників, що впливають на частку праці, виділяють такі, як ріст пропозиції праці, ріст основного капіталу і зміна технологій (рис.1.2). Перетин кривих LS i LD визначає рівноважний рівень реальної зарплати E. Розмір трудового доходу в нашому випадку дорівнює площі фігури (OW0EY0) або добутку рівня рівноважної зарплати на число зайнятих. LD – крива сукупного попиту на працю, положення якої залежить від технології і матеріального капіталу, який має економіка;

LS – крива пропозиції праці для спрощення припускає, що еластичність пропозиції праці дорівнює 0, тобто не залежить від зарплати.

Рисунок 1.2 – Розмір трудового доходу

Фактичні дані про частку трудового доходу оцінюються на основі прийнятих на Заході форм національного рахівництва. Просліджується загальна тенденція до росту частки трудового доходу, що складає біля 80 % сукупного доходу. Підкреслимо, що до трудового доходу відносяться доходи всіх осіб найманої праці, включаючи вищий управлінський апарат корпорацій. Вартість робочої сили є своєрідною основою усієї системи доходів від суспільної праці.

Функціональний розподіл доходів відбиває реальний його розподіл серед громадян в умовах, коли можлива однозначна ідентифікація соціального статусу як особи найманої праці, так і власника майнового капіталу. У сучасних умовах у наявності розмивання соціального статусу, що виражається в тому, що наймані робітники одночасно є власниками капіталу, володіючи різноманітними видами цінних паперів, нерухомістю, організуючи приватний бізнес. Якщо біля 90 % населення враховується національною статистикою як особи найманої праці і водночас частка власників (з урахуванням членів сім'ї) доходить до 50 %, то в наявності диверсифікація соціального статусу, що значно згладжує проблему класового протистояння.

На основі даних про розподіл доходів усі сім'ї можна об’єднати у певні доходні групи. Співставивши частку кожної із груп і сукупного доходу, можна побудувати графік, що ілюструє диференціацію доходів.

Якщо доходи розподіляються рівномірно, то кожна група сімей повинна одержувати доход, що відповідає її питомій вазі, а графік розподілу доходів буде поданий бісектрисою ОА на рис.1.3. У табл. 1.3 ця ситуація характеризується як абсолютна рівність. Протилежна абсолютній рівності гіпотетична абсолютна нерівність відповідає ситуації, коли 1 % сімей одержує 100 % доходу, а інші не одержують нічого. У цьому випадку графік розподілу доходу поданий кривою, що збігається з осями системи координат із вершиною в точці В.

Рисунок 1.2. – Криві концентрації доходу (Лоренца)

В Україні за час ринкового реформування економіки ступінь майнового розшарування населення значно зріс. Доходи найбагатших 20% домогосподарств у 6-7 разів перевищують доходи найбідніших 20Уо населення. В умовах перехідної економіки України диференціація домогосподарств дещо послаблюється завдяки натуралізації споживання - вико-ристанню сільськогосподарських продуктів, отриманих з особистих підсобних господарств. Водночас доходи, одержані в тіньовій економіці, сприяють поглибленню розшарування населення, оскільки простежується чітка тенденція: тіньові доходи помітно зростають при переході до вищих децильних груп.

Розмір доходів тісно пов'язаний із багатством і добробутом сімей. Взаємозв'язок доходів і багатства прямий (рівень доходу визначає розмір багатства) і обернений (чим вище багатство, тим вище доходи від нього). Фактичні дані про розподіл багатства спеціалісти оцінюють як менш надійні, ніж інформація про поточні доходи. Диференціація доходів у порівнянні з диференціацією багатства (майновою диференціацією) кількісно більш стала. У різних країнах співвідношення між ступенем диференціації доходів і багатства різне, але якщо диференціація доходів за останні роки мало відрізняється, то диференціація багатства, на думку спеціалістів, росте. Це побічно підтверджує, що ріст частки, що випереджає, доходів від власності – багато в чому результат інфляційного перерозподілу.

Все різноманіття чинників, що впливають на диференціацію доходів, можна умовно розділити на ті, що залежать від доходоотримувачів, а також ті, що не залежать від особистих зусиль. Межа між цими групами чинників може бути більш-менш рухомою: вроджені здібності і талант можуть не привести до росту доходу і не знайти застосування, у той час як скромні здібності можуть бути розвиті в результаті освіти і сильної трудової мотивації; володіння власністю в спадщину може привести як до її збільшення, так і до втрати об'єктів власності і доходів від неї. Чинники диференціації по-різному впливають на ступінь нерівномірності розподілу доходів. У цілому доходи розподілені більш нерівномірно за чинниками власності, чим за трудовими, але співвідношення між цими чинниками різне в різних країнах і в різний час.

У країнах з перехідною економікою основними складниками соціального захисту є пільги окремим категоріям населення, соціальна допомога, тобто надання життєвих благ соціальне вразливим групам населення та соціальне страхування. Прискіпливий аналіз чинної системи пільг в Україні дає підстави зробити висновок про її недієвість та неефективність. Як свідчать результати досліджень, 10% найзаможніших домогосподарств отримують більші ніж удвічі вищі суми пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг і більш ніж у 13 (!) разів вищі суми пільг на санаторно-курортні послуги, транспорт і зв´язок, ніж 10% найбідніших домогосподарств. Ймовірно, вихід у цій ситуації полягає в переході до адресних грошових виплат найбіднішим домогосподарствам.

Реальні доходи населення України, визначені з урахуванням цінового фактора, в квітні-червні 2012 року зросли на 15%, порівняно з аналогічним періодом 2012 року. Про це повідомили у Державній службі статистики. За ІІ квартал цього року доходи населення, які можуть бути використані на придбання товарів і оплату послуг, зросли на 14,5%.

Номінальні ж доходи українців протягом квітня-червня 2012 року збільшилися на 15,2%, порівняно з аналогічним періодом минулого року.

Загальний дохід у розрахунку на душу населення за звітний період становить 5749,1 грн, що на 12,9% (742,5 грн) більше, порівняно з другим кварталом 2011 року. Витрати населення у квітні-червні цього року, порівняно з аналогічним періодом 2011 року, зросли на 16,3%. Приріст заощаджень становить 24457 млн ​​грн.

Згідно з даними Держстату, реальні доходи населення у I кварталі 2012 року зросли на 10,6%, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Загалом доходи населення в січні-березні 2012 році зросли на 14% - до 302,678 млрд грн. Незважаючи на тенденції економічного піднесення у світі, диференціація доходів за останнє десятиліття загострилася. В Україні соціальна ситуація нині визначається надмірною диференціацією населення за рівнем доходів, зростанням регіональних відмінностей у сфері зайнятості населення, неоднаковим фінансово-економічним станом галузей і підприємств, зниженням попиту на кваліфіковану працю при одночасному розширенні робочих місць, де потрібні малокваліфіковані працівники, що призводить до значних галузевих і територіальних відмінностей в оплаті праці. Таким чином, стримування зростання заробітної плати, сукупних доходів населення, у тому числі й грошових, внаслідок чого скорочується попит, зменшуються заощадження населення, не дають підстав розраховувати на те, що воно поступово перетвориться в головний інвестор економіки. Розірвати це замкнуте коло можна тільки створивши умови для зростання доходів і заощаджень населення на основі розв'язання загальної проблеми - удосконалення політики доходів в Україні.

ВИСНОВКИ

Доходи населення становлять собою суму коштів і матеріальних благ, отриманих чи вироблених домашніми господарствами за певний проміжок часу. Їх роль життєдіяльності людини залежить від того, що і структура споживання населення прямо залежить від розміру доходу.

Доходи населення можуть існувати у двох формах - грошової і натуральної. Більше поширеної формою доходів є грошова форма. У бідних верств населення завжди висока частка натуральних доходів. У період погіршення економічної обстановки країни питому вагу натуральних доходів підвищується.

Доходи бувають номінальними,располагаемими і реальними. Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподаткування та зміни.Располагаемие доходи - це номінальні доходи з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, тобто. кошти, використовувані населенням у сумі споживання й заощадження. Реальні доходи характеризують номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін, і тарифів, є реальну купівельну здатність номінальних доходів.

Основними джерелами формування доходів населення є заробітна платня і інших виплат, що їх працівники отримують на власний працю; прибутки від власності; прибутки від індивідуальну трудову діяльність; виплати і пільги з українських громадських фондів споживання, спеціальних фондів, щорічні виплати за страхуванню життя; прибутки від особистого підсобного господарства, саду, городу.

Попри розмаїття джерел надходження доходів все-таки головними складовими грошових доходів населення є оплата праці, прибутки від підприємницької роботи і власності, і навіть соціальні трансферти.

Отже, вести є є основним джерелом доходів населення. Ставка зарплати - це красна ціна, виплачувана використання праці. Заробітну плату виконує наскільки функцій, найголовніші їх - відтворювальна, котра стимулює, статусна, регулююча,производственно-долевая.

Відмінність рівень прибутків душу населення чи одного зайнятого називаються диференціацією доходів. Диференціація доходів веде до майнової диференціації, до різного споживчому старту.

Вторгаясь до сфери розподілу доходів, держава в жодному разі має домагатися їх урівнювання. Нерівність доходів - обов'язкова умова ефективного функціонування ринкової системи, лише вона здатне створити дієві мотиви до праці та інвестування

У той самий саме час, нерівність доходів може становити величезних сфер зовнішньої та створювати загрозу для політичної та економічної стабільності країни, тому майже всі розвинених країн світу змушені постійно скорочувати розрив у прибутках різних груп населення. Але розробка що така заходів можлива лише за умінні точно визначати ступінь диференціації доходів населення і багатства і впливати її у з допомогою державної політики.

Ефективним засобом подолання нерівності і бідності виступає державна політика доходів. Держава, організовуючи через бюджет перерозподіл доходів, розв'язує проблеми підвищення доходів малозабезпечених верств населення, створює умови для нормального відтворення робочої сили в, сприяє ослаблення соціальної напруженості та т.д. Ступінь впливу держави щодо процес перерозподілу доходів, можна виміряти обсягом і динамікою витрат на соціальні мети з допомогою центрального і до місцевих бюджетів, і навіть розміром оподаткування доходів.

Світовий фінансово-економічний криза, безумовно, вплинув з доходів населення Республіки Білорусь у. Проте, заходи, прийняті державою дозволили мінімізувати його негативні наслідки нашій країні. З оцінки що складається соціально-економічну ситуацію Республіки Білорусь у, основна мета соціальної полі-тики є забезпечення системи заходів для поліпшення умов життя і праці усіх прошарків населення, запобігання та усунення соціального нерівності і негативних явищ у суспільстві, підвищення освітнього й культурного рівня від населення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Каленський М.М. Доходи державного бюджету як дзеркало економіки держави // Фінанси України - 2006. - № 9. - С. 10-17.

2. Лупенко Ю.О. Сучасні тенденції доходів сільського населення // Фінанси України. - 2006. - № 5. - С. 32-38.

3. Захарченко Є., Захарченко К., Підлубна Е. Вплив соціально-економічних умов життя на сім'ю як соціальний інститут // Економіка України. - 2006. - № 9. - С. 26-33.

4. Жолудь О. Новий уряд: "багатство - шкодить!" / 04.09.2006.

5. Пустовойт О. До питання про середньострокову перспективу розвитку економіки України // Економіка України. - 2005. - № 7. - С. 42-48.

6. Статистичний щорічник України. - 2003. - С. 423.

7. http://www.ukrstat.gou.ua

8. Ватаманюк М.М. Споживна поведінка домогосподарств в умовах перехідної економіки // Фінанси України - 2004. - № 12. - С. 69-76.

9. Новіков В., Семенов В. Актуальні питання стратегічного аналізу і прогнозування доходів населення // Економіст України. - 2005.- № 7. - С. 74-81.

10. Макроекономіка:Учеб. посібник / А.В. Бондар, В.А. Воробйов, Л. Н. Новикова та інших.Мн.:БГЭУ, 2007. - 415 з.

11. Національна економіка Білорусі // Під.ред.В.Н.Шимова.2-е вид., перераб. ідоп.Мн.:БГЭУ, 2006.751 з.

12. Основи економічної теорії: підручник / В.Л.Клюня [та інших.]; підред.В.Л.Клюни, Н.В.Черченко.Мн.:Виш. шк., 2005. - 408 з.

13. Основи економічної теорії:Учеб. посібник / В.Л.Клюня,М.Л.Зеленкевич, Н.В.Черченко та інших.; Підред.В.Л.Клюни.Мн.,ИП ">Экоперспектива", 1997. - 336 з.

14. Сакс,Дж.Д. Макроекономіка. Глобальний підхід. /Дж.Д. Сакс,Ф.Б.Ларрен, перекл з анг. Москва: Річ, 1999. - 447 з.

15.Самуельсон, П. Економіка: /П.Самуежльсон, У.Нордхаус. Москва: "Лабораторія Базових Знань", 2000.674 з.

16. Суриков А.Є. Статистика доходів населення. М.:Финстатинформ, 2001. - 239 з.

17.mintrud.gov.by Офіційний сайт Міністерства праці та соціального захисту - Мінськ, режим доступу:mintrud.gov.by - дата доступу 10/11/2010 р.

18.belstat.gov.by Офіційний сайт Національного статистичного комітету Республіки Білорусь у - Мінськ, режим доступу:belstat.gov.by - дата доступу 06/11/2010 р.