6 Адміністративна відповідальність. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення

Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності. Під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адміністративного стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не передбачає відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність.

Суб’єктами адміністративної відповідальності можуть виступати як фізичні особи, так і колективні утворення, тоді як кримінальну відповідальність можуть нести лише фізичні особи. Особливість адміністративної відповідальності полягає і в тому, що адміністративні стягнення накладаються спеціально уповноваженими органами виконавчої влади і посадовими особами чи суддями, а кримінальне покарання застосовується виключно за вироком суду (судді).

Підставою адміністративної відповідальності є вчинення правопорушення, що тягне за собою накладення адміністративного стягнення.

У законодавстві поняття ”адміністративне правопорушення” сформульовано в ст.9 КУпАП, згідно якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення характеризується наступними ознаками:

1. Суспільна небезпечність. Сутність цієї ознаки полягає в тому, що адміністративне правопорушення завжди носить антисуспільний характер і завдає шкоди суспільним відносинам, які охороняться нормами адміністративного права, або ставить такі суспільні відносини під загрозу заподіяння їм шкоди.

2. Протиправність. Ця ознака означає, що дія чи бездіяльність визнається адміністративним правопорушенням (проступком) лише тоді, коли це прямо передбачено нормами адміністративного законодавства.

3. Винність. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається лише винно вчинене діяння. Вина – це внутрішнє, психічне ставлення особи до здійснюваного нею діяння і його наслідків, яка існує у двох основних формах – умислу та необережності. Відсутність вини виключає визнання діяння адміністративним порушенням.

4. Адміністративна відповідальність та застосування адміністративного стягнення. Ця ознака означає, що юридичним наслідком вчинення адміністративного правопорушення є притягнення особи до адміністративної відповідальності та застосування передбаченого адміністративним законодавством стягнення.

Виходячи зі змісту ст. 9 КУпАП, можемо дійти висновку, що адміністративне порушення (проступок) може бути вчинене лише шляхом дії або бездіяльності. Дія являє собою активну поведінку щодо невиконання законних вимог, а також порушення заборон, встановлених нормами права (наприклад, порушення правил дорожнього руху, правил полювання тощо). Бездіяльність полягає в пасивній поведінці, утриманні від вчинення дій, що прямо передбачені вимогами адміністративного права (наприклад порушення порядку реєстрації чи виписки іноземних громадян).

Склад адміністративного правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Елементами складу адміністративного правопорушення є: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона.

Об’єкт адміністративного правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення. Об’єктом адміністративного правопорушення можуть бути також здоров’я, честь і гідність людини, тобто певні соціальні блага.

Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризує зовнішній прояв діяння (дії чи бездіяльності), що заборонено адміністративним правом. До її основних ознак належать: діяння (у виді дії чи бездіяльності), шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням та його шкідливими наслідками, місце, час, спосіб та обстановка вчинення адміністративного правопорушення.

Суб’єктами адміністративного правопорушення виступають громадяни чи посадові особи. Адміністративній відповідальності підлягають лише особи, яким на момент скоєння правопорушення виповнилося 16 років. Суб’єктом правопорушення може бути лише осудна особа, тобто така, яка усвідомлювала сутність своїх протиправних дій і могла керувати ними.

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за правопорушення, пов’язані з недотриманням установлених правил у сфері порядку управління, громадського порядку, природи, здоров’я населення та інших правил, виконання яких входить до їхніх службових обов’язків. Це означає, що посадові особи несуть відповідальність не тільки за порушення певних правил своїми діями, а й за неналежне забезпечення виконання їх іншими особами, насамперед підлеглими.

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризує внутрішнє, психічне ставлення суб’єкта до вчиненого ним правопорушення (проступку). Ознаками суб’єктивної сторонни є вина, мотив і мета.

Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки та бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим через необережність, якщо особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.