13

Тема 6. Основи сімейного права україни

1. Поняття сімейного права, його предмет, метод та джерела

2. Сім’я та шлюб. Умови укладання шлюбу

3. Порядок державної реєстрації шлюбу. Укладання шлюбного договору

4. Недійсність шлюбу

5. Особисті немайнові права і обов'язки подружжя

6. Майнові права і обов’язки подружжя. Право на утримання

7. Припинення шлюбу

8. Особисті немайнові та майнові права і обов'язки батьків та дітей

9. Позбавлення батьківських прав

Ключові слова

Сімейне право, шлюб, сім’я, державна реєстрація шлюбу, недійсність шлюбу, власність подружжя, аліменти, взаємне утримання подружжя, шлюбний договір, припинення шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення, опіка, піклування, позбавлення батьківських прав.

Рекомендована література

1. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // ВВР України. – 2002. – №21-22. – Ст. 135.

2. Закон України ”Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 22.03.2001р. //ВВР Украъни. – 2001. – №20. – Ст.102.

3. Закон України ”Про охорону дитинства” від 26.04.2001 //ВВР України. –2001. –№30. – Ст.142.

4. Основи правознавства України: Навчальний посібник. Видання восьме, стереотипне /Ківалов С.В., Музиченько П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф.. – Х.: ”Одісей”,2008. – 440с.

5. Правознавство: Підручник /За від. ред. О.В. Дзери. –10-е вид., перероб. і допов.. – К.: Юрінком Інтер, 2009. –848с.

6. Шпиталенко Г.А., Шпиталенко П.Б. Основи правознавства: Навч. посіб. –5-е вид. – К.: Каравела, 2008. –376с.

1. Поняття сімейного права, його предмет, метод та джерела

Сімейне право – це галузь права, що регулює особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками і дітьми, усиновителями й усиновленими, а також іншими членами родини.

Предметом правового регулювання сімейного права є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із шлюбом, особисті немайнові та майнові відносини між членами сім’ї та іншими родичами, а також відносини, що виникають з приводу усиновлення, встановлення опіки та піклування стосовно дітей, позбавлених батьківського піклування.

Оскільки сімейне право належить до галузей права, у яких началом є приватне право, основним методом правового регулювання є диспозитивний метод (метод дозволяння, виходить із рівності суб’єктів), який надає суб’ктам правовідносин можливість вільно обирати бажаний варіант поведінки. Разом з тим, сімейно право використовує і імперативний метод (метод владного припису, підпорядкованості сторін), який реалізується шляхом встановлення певних юридичних обов’язків та заборон.

Правовою основою сімейного права є Конституція України, норми якої закріплюють загальні засади сімейних відносин. Зокрема відповідно до вимог ст.51 Конституції – шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, а кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Крім того, ст. 52 Конституції проголошує, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом, а утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування покладається на державу, яка заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Основним джерелом сімейного законодавства є Сімейний кодекс України (далі – СК), який був прийнятий 10 січня 2002 р. та набрав чинності з 1 січня 2004р.

Джерелом сімейного законодавства є й інші закони України, які регулюють сімейні відносини. До таких належать наприклад Закони України: ”Про охорону дитинства” від 26.04.2001р., ”Про державну допомогу сім’ям з дітьми” від 22.-3.2001р. та інші. Крім того, норми сімейного права закріплені й у цілій низці підзаконних нормативно-правових актів (указах Президента, постановах КМУ, актах центральних органів виконавчої влади тощо).

До системи джерел сімейного права належать також міжнародні договори та конвенції, ратифіковані Україною у встановленому законом порядку. Зокрема це Конвенція ООН про права дитини (1989р.) – ратифікована 27.02.1991р. і набула чинності для України 27.09.1991р.; Європейська конвенція про здійснення прав дітей (1996р.) – ратифікована 3.08.2006р., набула чинності для України 1.04.2007р.; Конвенція ООН про стягнення аліментів за кордоном (1956р.) – ратифікована 20.07.2006р., набула чинності для України 19.10.2006р. та низка інших.

Чинний СК (ст.8) передбачає також, що у випадках, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами його нормами не врегулювані, то для їх врегулювання застосовуються відповідні норми Цивільного кодексу України.