4 Органи внутрішніх справ України

Одне із центральних місць серед існуючих в Україні правоохоронних органів посідають органи внутрішніх справ (далі – ОВС). Особливе становище ОВС в системі правоохоронних органів зумовлюється обсягом і складністю їх компетенції при здійсненні правоохоронної діяльності, а також тим що на ОВС покладається основний тягар боротьби із злочинністю та роботи з профілактики та запобігання злочинам з метою реалізації єдиної державної політики боротьби із злочинністю, яка є складовою частиною внутрішньої політики суверенної та незалежної України. Крім того, ОВС найчисленніші серед інших правоохоронних органів України.

На органи внутрішніх справ України покладено виконання наступних завдань:

– забезпечення охорони громадського порядку і громадської безпеки;

– розкриття та розслідування злочинів, здійснення розшуку злочинців;

– забезпечення безпеки дорожнього руху;

– охорона прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій від протиправних посягань незалежно від форм власності;

– вжиття заходів до усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів та інших правопорушень;

– забезпечення суворого дотримання законності при здійсненні діяльності підрозділів та посадових осіб ОВС;

– участь у розробці та реалізації державної політики боротьби із злочинністю;

– визначення основних напрямків удосконалення роботи ОВС.

Функції ОВС визначаються тими завданнями, які вони покликані виконувати. До основних функцій ОВС належать:

– організація та забезпечення охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю;

– захист прав і свобод громадян, суспільства, держави від протиправних посягань;

– організація та забезпечення безпеки дорожнього руху у містах і інших населених пунктах, а також на автомагістральних шляхах;

– здійснення оперативно-розшукової діяльності;

– проведення дізнання та досудового слідства у кримінальних справах, що належать до їх компетенції.

Правовою основою діяльності ОВС є Конституція України, Закони України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про внутрішні війська МВС України”, “Про дорожній рух”, Кримінально-процесуальний кодекс України, інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти (постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України) та міжнародні правові акти, ратифіковані у встановленому законом порядку.

До системи органів внутрішніх справ входять міліція, внутрішні війська, учбові заклади та науково-дослідні установи МВС України, підприємства та установи забезпечення.

Структурно система органів внутрішніх справ будується відповідно до державного та адміністративно – територіального устрою України і за функціональними ознаками.

Згідно з державним та адміністративно-територіальним поділом органи внутрішніх справ поділяються на центральні та місцеві (територіальні).

Центральним органом внутрішніх справ є Міністерство внутрішніх справ України (далі – МВС України), якому підпорядковуються всі органи внутрішніх справ на території держави.

До місцевих (територіальних) органів внутрішніх справ належать:

– Головні управління та управління України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі–ГУМУС, УМВС);

– міські управління (відділи) УМВС України в областях;

– районні управління (відділи) УМВС України в областях;

– районні відділи міських управлінь УМВС України в областях.

За функціональною ознакою з урахуванням існуючої системи органів транспортних міністерств та їх особливостей будується система ОВС на транспорті. Вона побудована таким чином, щоб усі ланки цієї системи були спроможні виконувати покладені на них завдання з охорони громадського порядку на транспорті, охороні вантажів, що перевозяться, особистого майна та прав громадян, які користуються послугами транспорту.

Для безпосереднього керівництва роботою ОВС на залізничному транспорті створено 6 управлінь МВС України – на Донецькій, Львівській, Одеській, Південній, Південно-Західній та Приднепровській залізницях, які підпорядковані безпосередньо Департаменту транспортної міліції МВС України. На залізничних станціях діють лінійні відділи, відділення та пункти міліції, які підпорядковуються відповідному УМВС магістралі.

В аеропортах, морських та річкових портах функціонують відділи (відділення) внутрішніх справ, які підпорядковуються територіальним УМВС областей, міст.

Окрему структуру мають внутрішні війська МВС України, які підпорядковуються Головному управлінню внутрішніх військ МВС України і складаються зі структурних підрозділів, військових частин та з`єднань, дислокація яких і розташування залежить від покладених на них завдань.

МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.

У своїй діяльності МВС України керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Положенням про Міністерство внутрішніх справ України (затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011р. № 383/2011.).

МВС України у межах своїх повноважень видає на основі та на виконання актів законодавства накази, організовує і контролює їх виконання.

МВС України очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України за поданням Прем’єр міністра. Міністр здійснює керівництво МВС України і несе персональну відповідальність за його діяльність. Міністр МВС України має першого заступника та заступника міністра-керівника апарату, які призначаються на посади за поданням Прем’єр міністра України і звільняються з посад Президентом України.

Структурно центральний апарат МВС України складається з відповідних департаментів, управлінь, відділів, секторів.

Однією із основних складових системи ОВС є міліція – державний озброєний орган виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основними завданнями, які поставлені перед міліцією є:

– забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

– запобігання правопорушенням і їх припинення;

– охорона та забезпечення громадського порядку;

– виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

– забезпечення безпеки дорожнього руху;

– захист власності від злочинних посягань;

– виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

– участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Основними принципами, на яких будується діяльність міліції, є принципи законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням, гласності, позапартійності.

Правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, Закон України “Про міліцію”, інші законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти.

Міліція виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції і складається з наступних основних підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції, спеціальної міліції.

Кримінальна міліція (підрозділи карного розшуку, кримінальної міліції у справах дітей, боротьби з незаконним обігом наркотиків, Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю та інші) здійснює боротьбу із загально-кримінальною та економічною злочинністю. З цією метою її працівники здійснюють оперативно-розшукові заходи, а у необхідних випадках проводять передбачені законом процесуальні дії.

На міліцію громадської безпеки (служба охорони громадського порядку, патрульно-постова служба, дозвільна система ОВС, служба дільничних інспекторів міліції та ін.) покладається забезпечення громадського порядку на вулицях та в інших громадських місцях, проведення профілактичних заходів із попередження правопорушень та злочинів, здійснення нагляду за дотриманням порядку при придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, її реалізацією, транспортуванням та зберіганням боєприпасів, радіоактивних вибухонебезпечних та отруйних речовин.

Транспортна міліція забезпечує охорону громадського порядку та вантажів, що перевозяться залізничним, водним та повітряним транспортом, здійснює розкриття і розслідування злочинів, вчинених на транспорті.

Державна автомобільна інспекція регулює рух транспорту та пішоходів на вулицях та шляхах, припиняє порушення правил дорожнього руху, здійснює контроль за станом шляхів, вулиць, нагляд за технічним станом автомототранспортних засобів, веде облік дорожньо-транспортних пригод, розшук викрадених автомобілів.

Міліція охорони забезпечує охорону на договірних засадах майна громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також майна іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних громадян і осіб без громадянства, здійснює охорону фізичних осіб.

Судова міліція (підрозділ ”Грифон”) – забезпечує дотримання пропускного режиму та забезпечує громадський порядок у приміщеннях судів, здійснює охорону цих приміщень, забезпечує фізичну охорону суддів і працівників суду, осіб, які беруть участь у судовому процесі тощо.

Спеціальна міліція здійснює охорону громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи. Підрозділами спеціальної міліції є також підрозділи “Беркут”, “Кобра” та інші.

Для виконання покладених на міліцію завдань, її працівникам надаються зокрема наступні основні права:

1) вимагати припинення правопорушень;

2) перевіряти документи у підозрілих осіб;

3) затримувати підозрюваних у вчиненні злочинів, обвинувачених, що переховуються від дізнання, засуджених, що ухиляються від відбування покарання, і ряд інших категорій осіб;

4) складати протоколи про правопорушення;

5) проводити дізнання і розслідування злочинів;

6) здійснювати оперативно-розшукову діяльність;

7) перевіряти технічний стан автотранспортних засобів;

8) застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю (порядок застосування цих засобів чітко та суворо регламентується Законом України ”Про міліцію”).

Контроль за діяльністю міліції здійснюють Кабінет Міністрів України, Міністр внутрішніх справ України і в межах своєї компетенції ради.

Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції здійснюють Генеральний прокурор України і підлеглі йому прокурори.