Ekon_prom_pidpr_Maslak_2011

63

де Qпл — загальний обсяг продукції, який підприємство планує виконати за допомогою ОВФ, грн.

Виробничий метод застосовується на підприємствах з нерівномірним і неритмічним випуском продукції.

Застосування методів прискореної амортизації слугує для підприємства гарантією від втрат унаслідок знецінення основних фондів, посилює роль амортизації як джерела накопичення, але при цьому значно зростає ціна на готову продукцію, оскільки амортизаційні відрахування входять до складу калькуляційних витрат собівартості продукції.

4.3 Ремонт і модернізація основних виробничих фондів

Окремі види основних виробничих фондів складаються з великої кількості конструктивних елементів (деталей, вузлів тощо), які виготовлені з різних за міцністю матеріалів, виконують різні технологічні функції, мають неоднакове експлуатаційне навантаження і внаслідок цього спрацьовуються нерівномірно. Таке часткове спрацювання відновлюється шляхом періодичного проведення відповідних ремонтів. Отже, сутність ремонту зводиться до усунення тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення таким чином постійної дієздатності засобів праці впродовж усього періоду їх експлуатації.

Залежно від ролі у відтворенні та оновленні основних фондів усі види ремонту поділяються на поточні та капітальні.

За допомогою поточного ремонту усуваються дрібні неполадки, ушкодження, замінюються окремі деталі, попереджається прогресуючий фізичний знос.

Під час капітального ремонту об’єкти основних фондів повністю демонтуються, замінюються або відновлюються зношені конструктивні елементи, вузли, максимально відновлюються їх первісні техніко-експлуатаційні параметри. Цей ремонт набага-

64

то складніший від поточного за обсягом виконуваних робіт, потребує значних одноразових витрат і здійснюється один раз на кілька років.

У міжремонтний період працездатність основних фондів підтримується за допомогою таких профілактичних заходів, як усунення незначних поломок, чищення, змащування, регулювання. Усі організаційні та технічні заходи з догляду, обслуговування та ремонту здійснюються у певній послідовності відповідно до типових систем технічного обслуговування та ремонту основних фондів.

Протягом усього фактичного періоду експлуатації устаткування капітально ремонтують кілька разів, у зв’язку з цим виникає необхідність економічної оцінки доцільності капітальних ремонтів, де порівнюють два варіанти витрат:

1)капітальний ремонт зношеного устаткування;

2)придбання нового устаткування, що замінить старе, яке потребує ремонту.

Витрати за першим варіантом будуть складатися з витрат на ремонт — вартість замінюваних елементів, витрати на заробітну плату при проведенні ремонту та експлуатаційних витрат протягом одного ремонтного циклу.

Витрати за другим варіантом охоплюють вартість придбання та встановлення нової машини, експлуатаційні витрати по новій машині та втрати від недоамортизації діючої машини. Крім цього, необхідно враховувати відмінність у продуктивності та тривалості ремонтного циклу капітально відремонтованого та нового устаткування.

Для визначення ефективності капітального ремонту можна застосовувати наступну нерівність:

де Рк — витрати на ремонт, грн; Ср — експлуатаційні витрати, грн;

Кн — вартістьпридбання та встановлення нової машини, грн; Сн — експлуатаційні витрати по новій машині, грн;

65

α — коефіцієнт, що характеризує співвідношення продуктивності діючого та нового устаткування;

β — коефіцієнт, що відображає співвідношення ремонтного циклу того самого устаткування;

Са — втрати від недоамортизації діючої машини, грн. Зазначену нерівність можна перетворити на вираз щодо роз-

рахунку коефіцієнта ефективності витрат на здійснення капітального ремонту:

Якщо розрахунковий коефіцієнт має додатне значення, капітальний ремонт доцільний, від’ємне — недоцільний.

Капітальний ремонт устаткування найчастіше поєднують з його модернізацією — удосконаленням засобів з метою повного або часткового усунення морального зносу та підвищенням технікоексплуатаційнихпараметрівдорівнясучаснихвимогпідприємства.

При порівняно невеликих витратах і за відносно короткий строк модернізація може забезпечити оновлення устаткування на новому технічному рівні, зростання продуктивності праці, нарощування виробничих потужностей і збільшення випуску продукції, економію інвестиційних ресурсів.

При визначенні ефективності витрат на модернізацію можна використовувати наступну формулу:

де М — витрати на модернізацію, грн.

При цьому величини α, β і Sа, що входять до формули, треба визначати за даними модернізованої та нової машини.

Витрати на поточний ремонт є постійними і відносно рівномірними протягом експлуатаційного періоду, а тому їх відносять до поточних витрат, що включаються до собівартості продукції. Проведення капітального ремонту потребує значно

66

більших одноразових витрат, які визначають заздалегідь і відносять на собівартість продукції рівномірно протягом ремонтного циклу. Витрати на капітальний ремонт, що забезпечують поліпшення стану основних фондів (продовжується строк корисного використання, підвищується продуктивність засобів праці), входять до балансової вартості основних фондів.

Відновний ремонт фінансується з державного резервного фонду. За характером та обсягом робіт, що виконуються, його відносять до капітального будівництва.

4.4 Ефективність використання основних виробничих фондів

Підвищення ефективності виробництва та його розвиток можливі за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання основних виробничих фондів. Ці процеси сприяють постійному підтриманню належного технічного рівня підприємства, дозволяють збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації та витрат на обслуговування виробництва, підвищувати фондовіддачу і прибутковість.

Система показників, яка характеризує ефективність використання основних фондів, поділяється на три групи:

1. Показники ефективності відтворення окремих видів і всієї сукупності засобів праці:

• коефіцієнт оновлення:

де ОВФвв — вартість введених протягом року основних виробничих фондів, грн;

ОВФкр — вартість ОВФ на кінець року, грн;

67

• коефіцієнт вибуття — відображає частку вибулих у звітному періоді фондів у загальній їх вартості на початок цього самого року:

Позитивним у роботі підприємства є стан, коли обсяг ОВФ, які вибули у звітному році, менший за обсяг знову введених в

експлуатацію ОВФ.

Відносне збільшення ОВФ порівняно з їх вибуттям у звітному році визначається розрахунком коефіцієнта їх приросту:

2. Узагальнюючі показники ефективності використання ОВФ:

• загальна фондовіддача — відображає рівень окупності використаних у виробництві основних виробничих фондів і дорівнює:

де Qтов — обсяг товарної продукції підприємства, грн; ОВФср — середньорічна вартість ОВФ, грн;

• фондомісткість — є оберненим показником до фондовіддачі. Вважається нормальним, коли фондомісткість має тенденцію до зниження за рахунок більш низьких темпів зростання вартості ОВФ порівняно з темпами росту випуску продукції:

• фондоозброєність праці характеризує рівень забезпеченості ОВФ промислово-виробничого персоналу підприємства:

68

3. Показники ефективності використання устаткування і виробничих площ:

• коефіцієнт змінності роботи устаткування — це відно-

шення загальної кількості відпрацьованих машино-змін до кількості встановленого устаткування:

• коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування

характеризує відношення фактично відпрацьованого часу роботи устаткування на підприємстві до режимного або нормативного часу роботи устаткування:

• коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування — характеризує відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної продуктивності відповідного устаткування на підприємстві:

• напруженість використання устаткування (виробничих площ) — розраховується як відношення випуску продукції у розрахункунаодиницюустаткування(загальноїабовиробничоїплощі).

Раціональне використання виробничих площ дає можливість отримати приріст випуску продукції без капітального будівництва і таким чином скоротити обсяг капіталовкладень.

69

Серед показників використання виробничих площ найважливішими є: коефіцієнт завантаження виробничих площ цеху, дільниці; коефіцієнт використання промислово-виробничих площ під устаткування і показник зняття продукції з 1м2 виробничої площі. Використання споруд оцінюється за пропускною здатністю або потужністю (водонапірні башти, бункери, резервуари).

Ефективне використання основних виробничих фондів має велике значення для підприємства, бо веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до випуску більшого обсягу якісної продукції, до прискорення темпів оновлення основних фондів.

На збільшення часу функціонування основних фондів впливає скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв завдяки підвищенню рівня організації виробництва (своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, деталями), підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.

Одним із напрямів підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення із експлуатації зайвого та залучення до виробництва невстановленого устаткування.

Ефективність використання основних фондів підвищується через технічне вдосконалення засобів праці та технології виробництва, удосконалення наукової організації праці, виробництва та управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.

Запитання для самоконтролю

1.Характеристика основних виробничих фондів.

2.Облік та оцінка основних виробничих фондів.

3.Економічна сутність амортизації, методи нарахування амортизації.

4.Види іпоказники зносу основних виробничих фондів.

5.Система показників використання основних фондів.

71

б) втрата частини вартості фондів під впливом науково-технічного прогресу (НТП); в) матеріальний знос основних фондів, унаслідок чого вони пере-

стають відповідати необхідним вимогам; г) погіршення основних техніко-експлуатаційних параметрів.

8. Моральний знос основних фондів — це:

а) моральне старіння фондів, невідповідність необхідним вимогам; б) поступове перенесення вартості фондів на вартість виготовленої продукції;

в) повна втрата вартості фондів під впливом НТП; г) погіршення зовнішнього вигляду основних фондів.

9. Амортизація — це:

а) втрата частини вартості основних фондів під впливом НТП; б) процент річних відрахувань від балансової вартості;

в) матеріальний знос основних фондів, внаслідок чого вони перестають відповідати поставленим до них вимогам; г) поступове погашення вартості основних фондів перенесенням її на собівартість виготовленої продукції.

10. Норма амортизації — це:

а) поступове погашення вартості основних фондів перенесенням їх на собівартість виготовленої продукції; б) процент відрахувань від балансової вартості;

в) втрата частини вартості основних фондів під впливом НТП; г) усі відповіді неправильні.

Задачі

1.Розрахувати залишкову вартість верстата, якщо відомо, що його початкова вартість 50 тис. грн, а відновна — 44 тис. грн. Норма амортизації — 18 %, термін експлуатації верстата — 4 роки.

2.Визначити середньорічну вартість основних фондів підприємства, коефіцієнти оновлення і вибуття основних фондів, якщо відомо, що початкова вартість основних фондів становила 35 млн. грн, у лютому було введено в експлуатацію основних фондів на 240 тис. грн, у червні виведено на 350 тис. грн, у третьому кварталі введено на 400 тис. грн, в листопаді виведено на 300 тис. грн, а з 1 грудня буде введено основних фондів на

150тис. грн.