Черчение_методичка

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

3.4 Зміст текстового документа

Текстовий документ значного обсягу (більше десяти аркушів) повинен мати зміст, який розміщують на початку документа на першому (заголовному) і за необхідності – на наступних аркушах. Заголовний аркуш повинен мати основний надпис за формою 2, а інші аркуші – за формою 2а (див. рисунки 2.17 і 2.18).

Зміст містить у собі номери та заголовки розділів, підрозділів і пунктів (при їх достатньому обсязі) з указівкою номерів аркушів (сторінок), на яких розміщені ці назви.

Зміст, як і титульний аркуш, входить до загальної кількості аркушів документа. Всі аркуші повинні мати наскрізну нумерацію до закінчення текстового документа, включаючи й перелік джерел, на які є посилання в основній частині документа.

Слово "ЗМІСТ" записують у вигляді заголовка (симетрично до тексту) великими літерами.

Найменування, включені до змісту, записують малими літерами, починаючи з першої великої. Приклад оформлення змісту наведено на рисунках 3.7 (першого аркуша) і 3.8 (наступних аркушів).

3.5 Технічне завдання

Бланк технічного завдання (на виконання дипломного чи курсового проекту, курсової роботи, на технологічну чи переддипломну практику і т. п.) містить вихідні дані, завдання, обсяг і терміни виконання проекту, роботи, проходження практики тощо, а також спеціальні вимоги та методичні вказівки. Бланк технічного завдання з необхідними написами розміщують слідом за змістом.

3.6 Вступ

Текстовий документ (пояснювальна записка, звіт тощо) повинен містити вступ. У вступі стисло викладають сучасний стан проблеми (питання), якій присвячена робота, відзначають новизну виконуваної роботи, обґрунтовують необхідність її проведення, вказують призначення та галузь застосування отриманих результатів. Допускається включати до вступу технічне завдання.

Вступ розташовують на окремому аркуші (сторінці) текстового документа. Заголовком може служити слово "ВСТУП".

51

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

Рисунок 3.7

52

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Рисунок 3.8

53

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

3.7 Викладення тексту документа

Текст документа має бути чітким, стислим, таким, що виключає можливість різного тлумачення. У документах повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначення та визначення, встановлені відповідними стандартами, а за їх відсутності – загальноприйняті у науково-технічній літературі.

Якщо в документі прийнято специфічну термінологію, то

вйого кінці (перед переліком посилань) потрібно навести перелік даних термінів з відповідними роз'ясненнями. Перелік включають до змісту документа.

Специфіка предмета, з якого виконується документ, може обумовлювати певні скорочення. Тоді при першому згадуванні слово чи групу слів пишуть повністю, а в дужках наводять прийнятий скорочений варіант. Наприклад: "Газотурбінний двигун (ГТД) має переваги ...".

Повне найменування виробу (теми) на титульному аркуші,

восновному написі та при першому згадуванні в тексті документа повинно бути однаковим. Далі порядок слів у найменуванні має бути прямим, тобто на першому місці – визначення (прикметник), а потім – назва (іменник). Найменування, що наводяться в тексті документа й на ілюстраціях, повинні бути також однаковими.

Утексті документа не рекомендується застосовувати речення з займенником першої особи ("Я визначаю ...", "Ми знаходимо ..." і т. п.). Викладення слід вести, не застосовуючи цих займенників ("Знаходимо... ", "Визначаємо ..."). Допускається також викладення матеріалу в безособовій формі, наприклад: "При відомих запасах міцності та ... знаходяться ... ".

Викладаючи обов'язкові вимоги в тексті потрібно вживати слова "повинен", "випливає", "необхідно", "потрібно, щоб", "дозволяється тільки", "не допускається", "забороняється", "не випливає". Подаючи інші положення потрібно застосовувати слова

– "можуть бути", "як правило", "при необхідності", "може бути", "у разі потреби" і т. п.

При цьому можна використовувати оповідальну форму викладення тексту документа, наприклад, "застосовують", "вказують" і т. п.

Утексті документа не допускається застосовувати:

–звороти розмовної мови, техніцизми, професіоналізми;

54

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

–для того ж самого поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми), а також іноземні слова й терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в українській мові;

–довільні словотворення;

–скорочення слів, крім установлених правилами української орфографії або відповідними державними стандартами, а також прийнятих у даному документі;

–скорочення позначень фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин

уголовках і боковиках таблиць, у поясненнях літерних позначень, що входять у формули та рисунки.

Також, не допускається, за винятком формул, таблиць і рисунків, застосовувати такі знаки:

–математичний знак мінус (–) перед від'ємними значеннями величин (слід писати слово "мінус");

–знак " " для позначення діаметра (слід писати слово "діаметр"). При вказівці розміру чи граничних відхилень діаметра

на креслениках, вставлених у текст документа, перед розмірним числом слід ставити знак " ";

–математичні знаки без числових значень, наприклад: > (більше), < (менше), = (дорівнює), ≤ (менше або дорівнює), ≥ (більше або дорівнює), ≠ (не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток);

–індекси стандартів, технічних умов та інших документів без реєстраційного номера.

Умовні літерні позначення, зображення чи знаки повинні відповідати прийнятим у чинному законодавстві та державних

стандартах. У тексті документа перед позначенням параметра

дають його пояснення, наприклад: "Тимчасовий опір розриву σ т". Умовні позначки, зображення чи знаки, не встановлені діючими стандартами, пояснюють у тексті документа чи в переліку позна-

чень.

У документі слід застосовувати стандартизовані одиниці фізичних величин. Поряд із одиницями СІ, за необхідності, в дужках вказують одиниці систем, що раніше застосовувалися і ще дозволені для застосування. Використання в одному документі різних систем позначення фізичних величин не допускається.

В тексті документа числові значення величин із позначеннями одиниць фізичних величин і одиниць лічби слід писати цифрами,

ачисла без таких позначень від одиниці до дев'яти – словами.

55

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

Приклади:

1 Провести гідравлічні випробування шістьох труб, кожна довжиною 5 м.

2 Відібрати 15 труб для гідравлічних випробувань.

Одиниця фізичної величини того ж самого параметра в межах одного документа повинна бути постійною. Якщо в тексті наводиться ряд числових значень, виражених однією і тою ж одиницею фізичної величини, то її вказують тільки після останнього числового значення, наприклад: 2,50; 3,75; 4,00 м.

Якщо в тексті документа наводять діапазон числових значень, виражених однією і тою ж одиницею фізичної величини, то позначення цієї величини вказується після останнього числового значення діапазону.

Приклади:

1 Від 1 до 5 мм.

2 Від 10 до 100 кг.

3 Від плюс 10 до мінус 40 °С. 4 Від плюс 10 до плюс 40 °С.

Не допускається відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх на різні рядки чи сторінки), крім одиниць фізичних величин, які поміщаються в таблицях, виконаних машинописним способом.

Між останньою цифрою числа та позначенням одиниці вимірювання слід залишати пробіл, наприклад: 25 кВт. Винятком є позначення у вигляді знака, піднятого над рядком, перед яким пробілу не залишають, наприклад: 20°. Якщо значення величини вказують із граничним відхиленням, то числове значення разом з відхиленням беруть у дужки і після дужок поміщають позначення одиниці, наприклад: (10,0±0,1) м.

Інтервали безрозмірних величин у тексті записують через тире, наприклад: "с. 20–25", "п п. 7–12". Літерне позначення одиниць, що входять у добуток, відокремлюють точками посередині рядка – знаком множення, – наприклад: Н·м.

Якщо необхідні пояснення чи довідкові дані до змісту тексту, таблиць або графічного матеріалу, то в документі наводять примітки. Ці примітки не повинні містити вимог.

Примітки потрібно поміщати безпосередньо після текстового, графічного матеріалу або в таблиці, до яких відносяться ці при-

56

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

мітки, і друкувати з великої літери з абзацу. Примітку до таблиці поміщають в кінці таблиці над лінією, що позначає закінчення таблиці.

Якщо примітка одна, то її не нумерують, а після слова "Примітка" ставлять тире і примітку друкують теж з великої літери. Якщо приміток декілька, то їх нумерують послідовно арабськими цифрами і подають з нового рядка з абзацу.

Приклад:

Примітки

1________________________________________________________________________________

______________________ . 2_____________________________________________________________________________

______________________ .

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів). Нумерація виносок окрема для кожної сторінки документа. Знаки виносок проставляють безпосередньо після слова, словосполучення, символу, до якого вони відносяться, або в кінці речення, якщо виноска відноситься до нього в цілому. Знаки виносок повторюють перед текстом пояснення.

Текст виноски розміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30...40 мм, проведеною в лівій частині сторінки.

Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують за машинописного способу виконання документу через один інтервал, за машинного способу – з мінімальним міжрядковим інтервалом.

У текстових документах при необхідності робляться посилання на джерела. Якщо автор документа посилається на вже отримані

всвоїй роботі якісь дані, згадувані раніше, то посилання в круглих дужках повинні містити скорочення "див.", а потім номер сторінки, малюнка, таблиці і т. п., наприклад: "(див. с. 54)", "(див. рисунок 19)", "(див. таблицю 2.1)". Якщо посилання робиться на дані, розташовані відразу в текстовому документі, то слово "дивись" не пишуть,

наприклад: "(рисунок 23)", "(таблиця 6)".

Посилання на джерела (їх список обов'язково повинен бути

вкінці документа) оформляють відповідно до ГОСТ 7.1–84

57

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

у квадратних дужках. Посилання містить номер джерела, взятий зі списку, номер тома (якщо він є) і, за необхідності, сторінку,

наприклад: "[14, т. 2, – с. 56]", "[35, с. 118]", "[24]". Посилання на підрозділи, пункти, таблиці й ілюстрації, взяті з інших джерел, не допускаються. При посиланні на стандарти вказують тільки їх позначення, наприклад: "ГОСТ 2.105–95".

Числові значення величин повинні вказуватися з необхідним ступенем точності, у ряді величин вирівнювання кількості знаків після коми не обов'язкове.

3.8 Висновки

Висновки розміщують безпосередньо після викладення суті документа, починаючи з нового аркуша (сторінки).

Увисновках наводять оцінку одержаних результатів роботи

зурахуванням сучасних тенденцій вирішення поставленої задачі, можливі галузі використання отриманих результатів проекту (курсового чи дипломного) та їх значущість.

Текст висновків може поділятися на пункти.

3.9 Текст, що містить формули

При використанні в тексті документа формул необхідно дотримуватися певних правил.

Формули в текст можуть бути вписані від руки або, при машинному способі виконання документа, з застосуванням редакто-

рів формул Equation або MathType.

Слід зазначити, що більшість поданих нижче рекомендацій щодо вписування формул стосується ручного способу їх виконання. При машинному способі вписування формул ці рекомендації автоматично враховуються означеними вище редакторами формул.

Формули можуть бути розташовані як окремими рядками (тобто відокремлені на середину чи на край рядка), так і безпосередньо в тексті. Другий варіант слід застосовувати для нескладних за структурою та коротких формул, для проміжних і допоміжних виразів.

Найбільш важливі, а також довгі та громіздкі формули, які мають у складі великокегельні знаки операторів з межами (знаки

58

ОФОРМЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕКСТОВОЇ ТА ГРАФІЧНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

суми, добутку, диференціювання, інтегрування тощо), розміщують на окремих рядках тексту документа. Це стосується також і всіх пронумерованих формул.

Формули від руки треба вписувати чітко. Необхідно розрізняти великі та малі літери, звертаючи увагу на ті, які мають подібне написання. Висота великих літер має бути не менше 5 мм, малих – 3,5 мм, показників степенів й індексів – 2 мм.

При машинному способі вписування формул застосовують той же номер шрифту, що й при виконанні основного тексту. Наприклад:

При вписуванні знаків додавання, віднімання, рівності і т. п. слід звертати увагу на те, щоб їх середина знаходилася суворо навпроти горизонтальної риски дробу. Довжина рисок дробів має дорівнювати протяжності найбільшого з виразів чисельника або знаменника. Наприклад:

Дужки повинні повністю охоплювати по висоті взяті в них вирази. Дужки, що відкривають і закривають, одного виду повинні бути однакової висоти. Наприклад:

Точку знаку множення ставлять між числовими співмножниками, а також між літерними в тих випадках, коли її відсутність може призвести до різних трактувань: наприклад: замість sinα a потрібно записувати (але краще – a sinα ). Не ставлять знак множення між дужками, між літерними та дробовими

59

Борисенко В.Д., Кукліна О.Ю, Шулежко С.В.

виразами, записаними в літерній формі, перед знаками функцій і операторів. Наприклад:

Замість пропущених у формулах і виразах членів одного ряду застосовують три крапки, які ставлять на нижній лінії рядка. Знаки відношень операцій і коми ставлять перед трьома крапками і після них, наприклад:

a1, a2 , a3 , ..., an .

За ручного способу виконання формул між рядками необхідно залишати вільні місця приблизно наступних розмірів:

1)для простих однорядкових формул із членами без індексів

ібез великокегельних знаків (∑, ∏, ∫ тощо) – не менше 16 мм;

2)для простих формул, що містять члени з індексами та великокегельні знаки – не менше 20 мм;

3)для багаторядкових формул кількість інтервалів (відповідно до п. 1 і 2) збільшують пропорційно до кількості рядків .

При включені складних формул до рядків тексту відстань між рядками треба збільшити. У будь-якому випадку відстань між текстом і формулою повинна бути 8...10 мм.

Якщо формула не може бути розміщена в одному рядку, то частину формули переносять на інший рядок. Відповідно до правил, перенесення формул у першу чергу допускається на знаках відношень (=, <, > і т. п.) і знаках дій +, –, у другу – на знаку множення (на знаку ділення перенесення не роблять).

Знак, на якому зроблено перенесення, повторюють на початку

того рядка, на який перенесена частина формули. Замість знака множення ( ) при перенесенні ставлять косий хрестик ( ). Наприклад:

60